ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. м.Київ Справа№ 910/8882/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.12.2019 року у справі №910/8882/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019

у справі №910/8882/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району»

про стягнення грошових коштів.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» (далі-відповідач) матеріальної шкоди у розмірі 50 910,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору страхування №1602110 серії PKS від 16.11.2016 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання відповідачем свого обов`язку щодо утримання автомобільної дороги в належному стані, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі суми страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги. Крім того, вказав на те, що наявні в матеріалах справи документи не містять відомостей щодо вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також не підтверджують вину останнього.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права, без належного врахування всіх доказів і обставин справи.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення висновку №6 за результатами проведення автотехнічного дослідження від 27.07.2017 на підтвердження відсутності вини водія транспортного засобу до матеріалів справи та про витребування з Подільського районного суду міста Києва матеріалів адміністративної справи №758/11999/17 відносно ОСОБА_1 .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8882/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 призначено на 13.11.19; встановлено учасникам справи строк для подачі своїх заперечень/міркувань щодо поданих позивачем клопотань про долучення висновку №6 за результатами проведення автотехнічного дослідження від 27.07.2017 на підтвердження відсутності вини водія транспортного засобу до матеріалів справи та про витребування з Подільського районного суду міста Києва матеріалів адміністративної справи № 758/11999/17 відносно ОСОБА_1 , протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.11.2019; встановлено строк Комунальному підприємству «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте, відповідачем у встановлений судом строк не подано жодних заяв (відзивів) та клопотань.

Також, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання, яке відбулося 13.11.2019, не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У даному судовому засіданні представник скаржника наполягав на задоволенні клопотань, які заявлені ним в апеляційній скарзі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 клопотання Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про прийняття висновку №6 за результатами проведення автотехнічного дослідження від 27.07.2017 в якості додаткового доказу по справі №910/8882/19 залишено без задоволення; клопотання Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про витребування у Подільського районного суду міста Києва матеріалів адміністративної справи №758/11999/17 задоволено; витребувано у Подільського районного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №758/11999/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 відкладено на 11.12.2019 о 11:40 год.

28.11.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Подільського районного суду міста Києва надійшов лист разом із матеріалами адміністративної справи №758/11999/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

11.12.2019 у судовому засіданні скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Представник відповідача у даному судовому засіданні просив надати час для ознайомлення з матеріалами справи. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила оголосити перерву в судовому засідання для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

Після оголошення перерви та ознайомлення представником відповідача з матеріалами справи, судове засіданні - продовжено.

Ознайомившись з матеріалами справи представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16.11.2016 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, був укладений договір страхування №1602110 серії PKS (далі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.11 т.1).

24.06.2017 року в місті Києві по вулиці Сирецькій сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказаний вище транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в місті Києві №3017178609015392 від 19.07.2017 року (а.с.15-16 т.1).

Відповідно до страхового акту №121602 від 21.07.2017 року вартість матеріального збитку та розмір страхового відшкодування за Договором встановлені у розмірі 50 910,64 грн (а.с.54 т.1).

Позивачем було сплачено страхове відшкодування на виконання умов Договору у розмірі 48 573,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №12205 від 05.07.2017 року на суму 17 525,74 грн та №13310 від 21.07.2017 року на суму 31 047,35 грн, решту погодженої суми страхового відшкодування у розмірі 2 337,55 грн позивачем було зараховано на користь страхувальника в якості частини страхової премії шляхом взаємозаліку (а.с.55-56).

15.02.2019 позивач направив до відповідача претензію, в якій керуючись ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.ст.993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України просив перерахувати коштів у розмірі 50 910,62 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач вказав, що він не має належних та юридично-обгрунтованих підстав для задоволення претензії, оскільки жодного виклику чи телеграми до нього від позивача не надходило, а також в акті огляду транспортного засобу від 23.05.2017 відсутній підпис його представника. Крім того зазначив, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2018 провадження у справі №758/11999/17 про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності закрито (а.с.58 т.1).

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про страхування".

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування».

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», а також про те, що до позивача у даному випадку перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної у заподіянні йому матеріальної шкоди особи.

В той же час, внаслідок неповного з`ясування, що мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов до хибних висновків щодо відсутності вини відповідача в заподіянні матеріальної шкоди, виходячи з наступного.

Положеннями ст.ст.14, 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами, а згідно з ч.1 ст. 24 названого Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

В п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно та якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч.2 ст.16 ЦК України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

В силу приписів ст.1191 ГПК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вище встановлене та вказані правові норми, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної у заподіянні йому матеріальної шкоди особи.

Відповідно до ч.2 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовую шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Згідно з ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Діяльність органів патрульної поліції, пов`язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: - пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; - самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; - пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; - умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; - порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, - залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; - порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

З метою встановлення всіх обставин справи, ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.11.2019 було витребувано у Подільського районного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №758/11999/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи №758/11999/17 колегією суддів встановлено наступне.

04.09.2017 УПП в місті Києві відносно ОСОБА_1 було складено протокол серія БР №141055 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. Як вбачається з даного протоколу, Єрмаков В.М. будучи посадовою особою (головним інженером Подільського ШЕУ), відповідальною за належне утримання утримання вулично-шляхової мережі, допустив утримання на проїзній частині вулиці оглядового колодязя з нещільно прилягаючою кришкою люка, не встановив належне огородження та дорожні знаки, що стало причиною ДТП та матеріальних збитків за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 25.06.2017, який складено у присутності лейтенанта поліції Шкараба М .С., інженера безпеки руху ШЕУ Подільського району Дяченко П.І. та двох свідків. Відповідно до якого покриття проїзної части має просадку оглядового колодязя теплових мереж; відсутнє огородження вказаного місця; відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка.

Також, в матеріалах адміністративної справи містить схема місця ДТП, яка сталася 24.06.2017 о 23-15 год. на вул.Сирецькій, 25, м.Київ, в якій вказано про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, а також містить відповідні заміри та схеми.

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції в місті Києві №3017178609015392 від 19.07.2017 вбачається, що застрахований транспортний засіб отримав пошкодження передньої правої частини та бокової правової частини. Також в останній зазначено про наявність недоліків утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП, а саме наявність на покритті ямок та руйнувань.

В силу вимог ст.ст.73,74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами, що заподіяна шкода була завдана з вини відповідача, а також наявність цивільного правопорушення та його склад, внаслідок чого позивач виплатив спірне страхове відшкодування в сумі 50 910,64 грн.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.73, 76-79, 86 ГПК України, колегія суддів визнає позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 50 910,64 грн обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Посилання відповідача на постанову Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі №758/1999/17, як на доказ відсутності його вини чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, колегією суддів відхиляються, оскільки провадження відносно посадової (відповідальної) особи було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а не з підстав відсутності порушення. Крім того, вказане судове рішення не містить жодних аргументів про наявність або відсутність вини відповідача чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення. Тобто, не спростовує встановленні вище обставини справи.

Твердження відповідача про те, що шкода позивачу була завдана внаслідок наїзду на люк, який є частиною теплових мереж, власником якої є не відповідач, оцінюються колегією суддів критично, оскільки перебування такого люка не на його балансі не є підставою для покладення відповідальності за заподіяну позивачу шкоду на балансоутримувача цього люка, так як за вказаних обставин відповідальною особою є балансоутримувач саме вулично-дорожньої мережі, тобто, КП «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району», яке несе відповідальність, окрім іншого, за стан та цілісність дорожнього покриття, безпечний рух по ньому.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Інші доводи, наведені відповідачем в судовому засіданні, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами даної справи та адміністративної справи.

Щодо судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Адвокатським бюро «СИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» був укладений договір про надання правової допомоги №23 від 03.01.2019, відповідно до умов якого позивач доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (а.с.64-68 т.1).

Також, в матеріалах справи міститься ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Синюк С.Л. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Синюк С.Л. (а.с.59-61 т.1)

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано акт виконаних робіт від 30.04.2019 до договору про надання правової допомоги №23 від 03.01.2019 на суму 5 000,00 грн та реєстр справ (а.с.68-69 т.1).

Крім того, подано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 30.04.2019, у якому визначено найменування послуг (їх перелік), вартість, обсяг і кількість часу, витраченого адвокатом на надання позивачу професійної правничої допомоги (а.с.72 т.1), а також платіжні доручення про оплату послуг правничої допомоги (а.с.70-71 т.1).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зазначені вище докази виконаних робіт, колегією суддів встановлено, що в останніх міститься детальний опис виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), а також те, що розмір витрат на оплату цих робіт є співмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Тобто, матеріали справи містять всі необхідні докази в розумінні п.1 ч.2 ст.126 та ст.129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що мають бути сплачені.

Враховуючи наведене, колегією суддів дійшла висновку про доведеність обставин надання адвокатом позивачу послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; позов слід задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8882/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 15; код ЄДРПОУ 03359121) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м.Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) матеріальну шкоду у розмірі 50 910,64 грн (п`ятдесят тисяч дев`ятсот десять гривень шістдесят чотири копійки), витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розімірі 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню нуль копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок), витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок).

4.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали адміністративної справи №758/11999/17 повернути до Подільського районного суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/8882/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Г.А. Кравчук