УХВАЛА

17 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16430/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця")

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019

за позовом Антимонопольного комітету України

до Державної адміністрації залізничного транспорту України

про стягнення 100 000 000 грн. штрафу та 100 000 000 грн. пені та зобов`язання виконати рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 (згідно з відбитком штампу апеляційного господарського суду) ДП "Одеська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №910/16430/14 скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ДП "Одеська залізниця", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015: позов Антимонопольного комітету України задоволено; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000 грн. і пеню в розмірі 100 000 000 грн.; зобов`язано відповідача виконати пункт 4 резолютивної частини рішення від 16.07.2014 № 576-р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 рішення і постанову попередніх судових інстанцій у даній справі скасовано в частині стягнення з відповідача 100 000 000 грн. пені з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва; у решті рішення і постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017, позов Антимонопольного комітету України задоволено; стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України у доход державного бюджету України 100 000 000 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 залишено без змін.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції від 08.07.2015 та від 16.03.2017, ДП "Одеська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у даній справі і ухвалити нове рішення, яким відмовити в стягненні 100 000 000 грн. штрафу та 100 000 000 грн. пені повністю. Скаржник зазначає, що не брав участі в розгляді справи, однак, на його думку, оскаржувані рішення мають безпосередній вплив на права, інтереси та обов`язки ДП "Одеська залізниця".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Одеська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/16430/14 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала мотивована тим, що станом на час прийняття судових рішень у справі № 910/16430/14 ГПК України (у редакції, яка була чинна до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки. Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, було б порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 91 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час згідно з приписами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Правова позиція з наведеного питання була викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", з подальшими змінами.

Таким чином, станом на час ухвалення судових рішень у справі № 910/16430/14

ГПК України (у редакції, яка була чинна до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки такий (повторний) перегляд перебував би поза визначеними статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) межами перегляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частинами першою, третьою і четвертою статті 272 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Тому здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, було б порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, тому що може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Подібний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі

№ 922/765/15.

Отже, оскаржуване судове рішення вже було предметом перегляду Вищого господарського суду України, за результатами якого було прийнято постанову касаційної інстанції, а ГПК України можливості повторного касаційного перегляду одного і того ж судового акта станом на момент прийняття оскаржуваного судового акта не передбачалося.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Касаційний господарський суд вважає, що в даному випадку правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України, а саме пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, під час постановлення оскаржуваної ухвали від 18.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги скаржнику є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права господарським судом попередньої інстанції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/16430/14 за касаційною скаргою ДП "Одеська залізниця" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019.

Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства "Одеська залізниця" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі № 910/16430/14.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов