Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 201/18570/17

провадження № 61-9902св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Солостар»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері реєстрації Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добровольців 10»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солостар» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ходаківського М. П. від 16 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 24 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Солостар» (далі - ТОВ «Солостар») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Солостар» є власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , у тому числі квартири АДРЕСА_2 , на підставі акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Солостар» від 15 лютого 2017 року.

У зазначеному житловому приміщенні за відсутності правових підстав проживають відповідачі, які вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю не виконали, чим порушують права власника вільно розпоряджатися та володіти належним йому майном.

З урахуванням зазначеного, ТОВ «Солостар» просило усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_3 , шляхом виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення та зазначити, що рішення є підставою для зняття з реєстрації місця проживання відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні позову ТОВ «Солостар» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вселені у зазначене приміщення у порядку, встановленому законом, у зв`язку із чим були зареєстровані у ньому, тривалий час проживають та жодних відомостей про те, що вони самоправно зайняли приміщення позивачем не надано. На час вселення відповідачів до спірної квартири, будинок, у якому вона розташована, мав статус гуртожитку. Наступні зміни статусу вказаного приміщення не потягли за собою зняття мешканців з реєстрації, тому що таке питання не вирішувалося, тож на час зміни статусу та власників спірне приміщення юридично та фактично не було вільним. Відповідачам не надавалося інше приміщення, у яке вони могли бути відселені у зв`язку зі зміною статусу приміщення та зміною його власників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ТОВ «Солостар» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову задоволенні позовних вимог, не врахували, що ТОВ «Солостар» є власником спірної квартири, а відповідачі без законної підстави, безоплатно проживають у вказаній квартирі, чим перешкоджають власнику вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном. При цьому відповідачі не знаходяться і ніколи не знаходились у трудових відносинах з ТОВ «Солостар».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Розпорядженням Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 жовтня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ЗАТ «Дніпропетровська фірма «Мрія» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 07 листопада 2005 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 жовтня 2005 року, належав на праві власності гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У 1996 році ОСОБА_1 повторно отримала ордер на жилу площу у гуртожитку на підставі рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства від 16 лютого 1996 року та їй було надано право на заняття кімнати № 215 разом із сином ОСОБА_2 .

У липні 2011 року ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія» звернулося до суду з позовом, зокрема, до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія» відмовлено.

Під час розгляду вказаної цивільної справи судами встановлено, що відповідачі на законних підставах проживають у спірній кімнаті гуртожитку та відсутні підстави для виселення відповідачів.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2017 року у лютому 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К. О. зареєстровано право власності ТОВ «Солостар» на частину квартирного (багатоквартирного) житлового будинку літ. А-9, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності серія та номер ДП143162571411, виданої 13 вересня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, акта оцінки вартості та приймання-передачі об`єкта нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Солостар» від 15 лютого 2017 року виданого ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія».

У вересні 2017 року за ТОВ «Солостар» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі технічного паспорта від 01 вересня 2017 року, виданого ТОВ «Концепт К», протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Солостар» № 368 від 21 вересня 2017 року.

28 листопада 2017 року позивач надіслав на адресу відповідачів письмову вимогу про необхідність звільнення житлової площі, яка не виконана.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За положеннями статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При зверненні до суду з позовом ТОВ «Солостар» мотивувало свої вимоги про виселення відповідачів нормами ЦК України, якими врегульовано питання захисту права власності. Разом із тим, виселення є категорією житлового законодавства та врегульовано положеннями Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

Предметом спору є житлове приміщення у гуртожитку.

Регулювання відносин з користування гуртожитками пов`язане із спеціальним правовим статусом цього житла. Тому норми глави 4 ЖК УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства щодо гуртожитків є спеціальними відносно норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, необхідно керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права.

Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, крім інших питань, і підстави вселення у гуртожиток.

Якщо гуртожиток надано у зв`язку з роботою, слід з`ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі статтею 132 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в статті 125 ЖК УРСР, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Суди встановили, що відповідачі вселені до спірного житлового приміщення у порядку, встановленому законом, у зв`язку із чим були зареєстровані у ньому та тривалий час проживають. При цьому, належних та допустимих доказів того, що відповідачі самовільно його зайняли, суду не надано.

На час вселення відповідачів у житлове приміщення житловий будинок мав статус гуртожитку.

При цьому, судами не було встановлено, що при внесенні ТОВ «Дніпропетровська фірма «Мрія» до статутного капіталу ТОВ «Солостар» житлового будинку АДРЕСА_1 було змінено статус цього будинку.

Зміна власника гуртожитку не є підставою для виселення його мешканців.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів із спірного житлового приміщення є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі займають спірне житлове приміщення самовільно, без законних підстав, оскільки ніколи не перебували у трудових відносинах із позивачем, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 вселилась разом із сином ОСОБА_2 до спірної квартири у порядку, встановленому законом, на підставі ордеру.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солостар» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник