ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року № 857/10452/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                        Попка Я.С.

суддів                                                             Носа С.П., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання    Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, ухвалене суддею Дудар О.М., 11:33:11 год, м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 16 серпня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, встановлення відсутності компетенції, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08.07.2019 позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, в якому просить:

встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача щодо подання дворазового позову у зв`язку з порушенням ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

визнати протиправними дії відповідача щодо дворазового пред`явлення до позивача явно безпідставного позову до Рівненського міського суду, подання безпідставної заяви про накладення арешту на нерухоме майно, порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця;

стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 4173,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спори, передбачені п.5 ч.1 ст.5 КАС України, щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Відтак, вимоги ОСОБА_1 про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради щодо подання позовів та заяв про забезпечення позову до Рівненського міського суду (у справах №569/8458/18 та №569/9367/18) не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.

Що стосується вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо дворазового пред`явлення до позивача явно безпідставного позову до Рівненського міського суду, подання безпідставної заяви про накладення арешту на нерухоме майно, порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця, суд першої інстанції зазначає, що перевірка обгрунтованості позовних вимог, наявності підстав для звернення з позовом до суду та із заявою про забезпечення позову в порядку цивільного судочинства знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, визначеної ст.19 КАС України, яка поширюється на справи у публічно-правових спорах. Разом з тим, за наявності порушеного права позивач не позбавлена права самостійного звернення до суду з цивільним позовом та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а також звернутися до суду у порядку цивільного судочинства щодо захисту ділової репутації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та прийняти нове рішенням, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про припинення будівельних робіт та знесення самочинного будівництва чи його перебудовою, є видання таким органом відповідного припису. І тільки в разі його невиконання, орган державного архітектурно-будівельного контролю має підстави для звернення до суду з відповідним позовом. Судом першої інстанції не враховано той факт, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подаючи двічі позов до суду з відповідним клопотанням про забезпечення позову діяло поза межами своєї компетенції, що встановлено наглядовим органом, а отже діяло протиправно. Під час розгляду справи судом було залишено поза увагою відповідь від 03.07.2018 року № 1017-2658-18 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, не було встановлено чи здійснював відповідач будь-яких перевірок ОСОБА_1 , чи були надані відповідні приписи, і чи є підтвердження їх невиконання, що відповідає приписам ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Апелянт вказує на те, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подаючи відповідні позови, жодних перевірок відповідно до своїх повноважень не проводило та жодних приписів для ОСОБА_1 не надавало.

Стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою наявність чи відсутність компетенції в Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, щодо здійснення своїх повноважень, а саме можливості (права) подання до суду відповідних позовів, що фактично і було основним доводом позовної заяви, а інші посилання у позовній заяві, щодо необґрунтованості позову, зловживання процесуальними правами, ін. були додатковими до основного твердження та мали б підкреслити протиправність дій відповідача.

Апелянт зазначає, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, спір у даному адміністративному провадженні стосується виключно в рамках подання Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської безпідставного дворазового позову та заяви про забезпечення позову до ОСОБА_1 , а не усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а також захисту ділової репутації, та не поновлення будь яких інших прав пов`язаних з порушеннями або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.04.2018 №121963528 ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень з закритою терасою та квартири, загальною площею 156,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 25887255 від 25.04.2018.

07.05.2018 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради про скасування рішень про державну реєтрацію прав, визнання договорів недійсними, зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Одночасно з позовом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради було подано заяву про забезпечення позову. Зазначену позовну заяву було зареєстровано судом з присвоєнням номера 569/8458/18.

21.05.2018 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подано до Рівненського міського суду Рівненської області заяву про відкликання позовної заяви.

21.05.2018 суддею Рівненського міського суду Рівненської області винесено ухвалу про повернення позивачу, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради, зазначеної позовної заяви та заяви про забезпечення позову (справа №569/8458/18).

21.05.2018 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради про скасування рішень про державну реєтрацію прав, визнання договорів недійсними, зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Одночасно з позовом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради було подано заяву про забезпечення позову. Зазначену позовну заяву було зареєстровано судом з присвоєнням номера 569/9367/18.

23.05.2018 суддею Рівненського міського суду Рівненської області заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради задоволено частково, накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення з закритою терасою та квартира загальною площею 154,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта 1539472956101, адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності;заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна: нежитлові приміщення з закритою терасою та квартира загальною площею 154,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта 1539472956101, адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.06.2018 зазначену позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 07.08.2018 скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23.05.2018, відмовлено у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про забезпечення позову.

11.01.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради було подано заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08.02.2019 прийнято відмову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради від позову, провадження у справі №569/9367/18 закрито.

Позивач в адміністративному позові стверджує, що подання вищезазначених позовів та заяви про забезпечення позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради перешкоджало ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися власним майном. Зокрема, у зв`язку з судовими провадженнями Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛЕВЕР СТОРС» розірвало договір оренди нерухомого майна від 01.07.2018 №2113, укладений між товариством та позивачем, – повідомлення від 20.07.2018.

Предметом договору оренди нерухомого майна від 01.07.2018 №2113 було майно, щодо якого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради подавалися позови до Рівненського міського суду Рівненської області у вищезазначених справах, а саме: нежитлові приміщення з закритою терасою та квартира А-2, загальною площею154,6 кв м, що знаходяться за адресою – м.Рівне, вул.Соборна, 197.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція – це сукупність повноважень, прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень, які він зобов`язаний використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі – делегованих повноважень.

У компетенційних спорах позивачем є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Спори, визначені пунктом 3 частини першоїстатті 19 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведеного правового регулювання та обставин справи ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо подання дворазового позову у зв`язку з порушенням ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обрала неналежний спосіб захисту порушеного, на її думку, права (свободи, інтересу), оскільки розгляд такої вимоги фізичної особи не передбачено КАС України, а її задоволення не призведе до відновлення відповідного права (свободи, інтересу).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо дворазового пред`явлення до позивача явно безпідставного позову до Рівненського міського суду, подання безпідставної заяви про накладення арешту на нерухоме майно, порушення прав позивача як власника нерухомого майна та фізичної особи-підприємця, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 8 пункту1 статті 4 КАС України позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Крім того, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб`єкта владних повноважень.

Встановлено, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зверталося з позовами до ОСОБА_1 з позовами до Рівненського міського суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.3 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частинами 1-3 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Отже, будь-яка особа може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства за наявності підстав. При цьому, в державних та суспільних інтересах можуть звертатися лише ті органи, яким надано таке право та у випадках, встановлених законом.

Повноваження Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради як виконавчого органу міської ради з питань державного архітектурно-будівельного контролю щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема й щодо підстав та порядку звернення до суду, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю».

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що перевірка підстав звернення до суду, обгрунтованості позовних вимог та з`ясування усіх обставин у кожній конкретній справі належить до виключної компетенції суду, в провадженні якого перебуває така справа. Саме оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, як це передбачено ст.89 ЦПК України, суд приходить до висновку про обгрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачено ст.44 ЦПК України. І саме суд, який розглядає цивільну справу, зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, та за наявності підстав застосовує до учасників судового процесу заходи, визначені ЦПК України.

Крім того, з метою захисту своїх інтересів, позивач не була позбавлена права звернутися із клопотанням про зустрічне забезпечення (відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову) та зустрічним позовом, як це передбачено ст.ст.154, 193 ЦПК України.

Відтак, перевірка обгрунтованості позовних вимог, наявності підстав для звернення з позовом до суду та із заявою про забезпечення позову в порядку цивільного судочинства знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, визначеної ст.19 КАС України, яка поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наявності порушеного права позивач не позбавлена права самостійного звернення до суду з цивільним позовом та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а також звернутися до суду у порядку цивільного судочинства щодо захисту ділової репутації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог та похідної від них вимоги – про стягнення моральної шкоди.

До того ж, як убачається зі змісту наведеної вище  статті 5 КАС України, вимога про стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, може бути розглянута виключно одночасно з  ухваленням рішення, зазначеного у пунктах 1-4 цієї частини.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №460/1626/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, встановлення відсутності компетенції, стягнення моральної шкоди – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко

судді С. П. Нос

Р. Б. Хобор

 Повне судове рішення складено 18.12.2019.