ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року№ 857/55/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                        Попка Я.С.

суддів                                                             Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання    Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, ухвалене суддею Мартиць О.І., 11:09:13 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 22 березня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09.01.2018 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Тернопільської області, в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у видачі йому довідки по заробітній платі; зобов`язати відповідача видати йому довідку про розмір заробітної плати працівника прокуратури Тернопільської області відносно посади за останнім місцем його роботи – начальника слідчого відділу відповідно до вимог ч.12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001), в якій вказати: розмір посадового окладу начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області; надбавку за класний чин старшого радника юстиції; надбавку за вислугу років понад 25 років; надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, яка встановлена начальнику слідчого відділу прокуратури Тернопільської області станом на 01.10.2017 (70% відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок за класний чин старшого радника юстиції та вислугу років понад 25 років); надбавку за роботу в умові, режимних обмежень; надбавку за службу на посадах слідчих (понад 25 років); премію за вересень 2017 року, яка встановлена начальнику слідчого відділу прокуратури Тернопільської області (60% посадового окладу з урахуванням надбавок за класний старшого радника юстиції, вислугу років понад 25 років, за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, за роботу в умовах режимних обмежень та за службу на посадах слідчих понад 25 років); суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб у розмірі 1/12 середньомісячної заробітної плати начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області станом на 01.10.2017, враховуючи зміни посадових окладів та виплат за класний чин, внесені постановою Кабіне Міністрів України №657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент розгляду прокуратурою Тернопільської області запитів та заяв позивача про видачу довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не були визначені, а також не прийнято і не розроблено форми та змісту довідки про заробітну плату, що подається до органів Пенсійного фонду для проведення перерахунку пенсії працівникам прокуратури. З 13.07.2016 позивач він не перебуває у трудових відносинах з прокуратурою Тернопільської області. Разом з тим, інформація, яку він просить надати, не була створена відповідачем та стосується не фактично отриманої позивачем заробітної плати, а можливої заробітної плати, яку позивач міг би отримувати з урахуванням Постанови №657, якби продовжував працювати на раніше займаній посаді. У даному випадку позивач просить відповідача фактично створити нову інформацію, підстави та порядок створення якої нормами чинного законодавства не врегульовано, не закріплено механізму, за яким органи прокуратури можуть визначити можливий розмір заробітної плати колишніх працівників прокуратури у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих прокурорів.

Враховуючи зміст листів прокуратури Тернопільської області, із зазначенням розміру та складових заробітної плати начальника слідчого відділу прокуратури станом на 01.10.2017, якими позивачу була надана відповідь на його заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих законодавством.

Крім того, згідно норм чинного законодавства, повноваження прокуратури Тернопільської області щодо видачі довідок про складові заробітної плати є виключною компетенцією відповідача, тому суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень видати довідку, із показниками, які позивач визначив на власний розсуд. Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача видати довідку про розмір заробітної плати із зазначенням її складових, які необхідно відобразити в такій довідці, є неналежним, оскільки визначення форми та складу довідки про заробітну плату не відноситься до компетенції суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що постановою КМУ № 657 від 30.08.2017 внесено зміни до постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 в сторону збільшення посадових окладів та надбавок за класні чини працівникам прокуратури всіх рівнів. У зв`язку з відмовою органів Пенсійного фонду України в добровільному проведенні перерахунку, він здійснювався на підставі рішень судів. Суди всіх інстанцій стали на захист прав пенсіонерів органів прокуратури та визнали їх право на перерахунок на підставах і умовах, при яких призначалась пенсія.

Таким чином, апелянт вважає, що прокуратура Тернопільської області зобов`язана видати йому довідку по заробітній платі відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», таку ж, як видавала раніше і перешкод у її видачі немає. Відмова відповідача є незаконною, не грунтується на Конституції України та діючому законодавстві. Має місце неправильне трактування закону про його дію в часі і фактично працівниками відповідача перекручено та протиправно в інтересах Пенсійного фонду дано тлумачення норм пенсійного законодавства.

Також зазначає, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовлює лише неможливість проведення самого перерахунку пенсії, а не видачі довідки про розмір заробітної плати. Позивач стверджує, що всі складові для видачі довідки про заробітну плату за посадою начальника слідчого відділу, з якої він звільнився у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов праці, що існували на день звільнення, в прокуратурі Тернопільської області були наявні і підстав для відмови у видачі довідки немає.

Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно з копією трудової книжки, працював в прокуратурі Тернопільської області з 04.05.1994 (наказ № 72-к від 04.05.1994) по 13.07.2016 (наказ №593к від 12.07.2016). Із запису №9 у трудовій книжці вбачається, що позивач звільнений з посади начальника слідчого відділу прокуратури області відповідно до вимог п.7 ч.1  ст.51 Закону України «Про прокуратуру»  на підставі подання заяви про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

З 24.10.2006 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до  Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII. В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 12.12.2006.

Також встановлено, що ОСОБА_1 13.12.2017 звернувся до прокуратури Тернопільської області з запитом на отримання публічної інформації (у формі довідки) про розмір заробітної плати працівника прокуратури Тернопільської області відносно посади за останнім місцем його роботи – начальника слідчого відділу станом на 06.09.2017 та станом на 01.11.2017, за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески та з яких було призначено пенсію, враховуючи зміни посадових окладів та виплат за класний чин, внесені  постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»  для надання вказаної інформації в органи Пенсійного Фонду України (а.с. 40-42).

Прокуратура Тернопільської області листом від 19.12.2017 №19/58-17 вих. повідомила позивача, що на даний час не прийнято нормативно-правових актів, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, відповідно, відсутня затверджена форма довідки, яку позивач просив видати, а також зазначено, що умови виплати надбавки за вислугу років змінилися і в прокуратурі Тернопільської області працівника з цією надбавкою, розрахованою у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин, тобто відповідно до умов, що існували на день призначення ОСОБА_1 пенсії, немає. При цьому, прокуратурою Тернопільської області надано інформацію про розмір нарахованої заробітної плати працівника прокуратури Тернопільської області відносно посади за останнім місцем його роботи – начальника слідчого відділу за вересень 2017 року і листопад 2017 року та розміри складових, з яких вона складається (а.с. 43-44).

22.12.2017 ОСОБА_1 звернувся з запитом на отримання публічної інформації (а.с. 46-48) та заявою (а.с. 51-52) до прокуратури Тернопільської області щодо надання для пред`явлення в органи Пенсійного Фонду України інформації у формі довідки, належно завіреної та підписаної відповідальними особами прокуратури області, про розмір заробітної плати працівника прокуратури Тернопільської області відносно посади за останнім місцем його роботи – начальника слідчого відділу відповідно до вимог ч.12 ст.50-1  Закону України «Про прокуратуру»  (в редакції від 12.07.2001), в якій вказати розмір посадового окладу, доплату за класний чин, за вислугу років, щомісячну премію з урахуванням середнього розміру, надбавку за виконання особливо важливої роботи, по 1/2 матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціальних проблемних потреб, надбавку за таємність, надбавку за слідчий стаж, а також інших доплат, які носять постійний характер, станом на 01.10.2017, та з яких позивачу було призначено пенсію, враховуючи зміни посадових окладів та виплат за класний чин, внесені  постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Прокуратура Тернопільської області листами від 28.12.2017 №19/64-17 вих. (а.с. 49-50) та від 29.12.2017 №19-800-17 (а.с. 53-54) повідомила позивача, що підстав для надання ОСОБА_1 довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії у витребуваній ним формі немає, оскільки на даний час не прийнято нормативно-правових актів, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, та, як наслідок, відсутня встановлена форма довідки про заробіток для перерахунку пенсії прокурорам з визначенням складових заробітної плати, які необхідні для здійснення перерахунку і їх розмірів. Крім того, відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури»  умови виплати надбавки за вислугу років змінилися. Вказана надбавка нараховується у відсотках до посадового окладу. Відтак, у прокуратурі Тернопільської області працівника з надбавкою, розрахованою у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин згідно з  постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №425 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування», тобто відповідно до умов, що існували на день призначення позивачу пенсії, немає. При цьому, прокуратурою Тернопільської області надано інформацію про розмір нарахованої заробітної плати працівника прокуратури Тернопільської області відносно посади за останнім місцем його роботи – начальника слідчого відділу, станом на 01.10.2017 та розміри складових, з яких вона складається.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Згідно із частиною тринадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Отже, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратурипісля 01 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відтак, на час прийняття постанови № 657, з якою позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її пред`явлення до органу ПФУ для перерахунку пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.

Крім цього, 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон № 2148-VІІІ, яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього  Закону  фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Покликання апелянта на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Щодо доводів позивача про те, що, отримавши пенсійне забезпечення згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, він отримав також гарантії, що на підставі частини вісімнадцятої вказаної статті при наявності у нього додаткових документів про збільшення заробітної плати працюючого працівника прокуратури на тій категорії посад, з якої він вийшов на пенсію, має право на перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає, що за висновком Конституційного Суду України, викладеним у вказаному вище Рішенні, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сьорінґ проти Сполученого Королівства» (Soering v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Ковенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» (Rees v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

ЄСПЛ у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в  рішенні  цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland) від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

У рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, і забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а ПФУ – органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій  статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що Закон № 76-VIII є чинним, а також те, що відповідно до Закону № 1697-VII визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України, беручи до уваги наведені вище правові висновки Конституційного Суду України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання апелянта на звуження його прав та соціальних гарантій є помилковими, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов`язані з пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, не відносяться до компетенції відповідача та органів ПФУ.

Наказом від 03 грудня 2003 року № 319/144 Міністерство праці та соціальної політики України й Головне управління державної служби України затвердили Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2003 року за № 1134/8455; далі – Порядок № 319/144), у якому, зокрема, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей.

Наказом від 19 липня 2010 року № 195 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 року за № 675/17970). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв`язку з виходом на пенсію, відсутня у схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов`язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 Порядку № 319/144.

Постановою правління ПФУ від 04 вересня 2013 року № 15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193).

Встановлено, що за наявності права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури на підставі  статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ  органами прокуратури України визнавалися і застосовувалися вказані вище порядки як універсальні для забезпечення права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури.

Проте постановою правління ПФУ від 04 липня 2016 року № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року за № 1020/29150) з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац третій щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.

Постанови правління ПФУ від 04 вересня 2013 року № 15-1 та 04 липня 2016 року № 15-2 втратили чинність на підставі постанови правління ПФУ від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України08 лютого 2017 року за № 180/30048).

Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Національного агентства України з питань державної служби від 23 березня 2017 року № 454/64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 767/30635) наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної служби України від 03 грудня 2003 року № 319/144 визнаний таким, що втратив чинність. Наказ набрав чинності з 21 липня 2017 року.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області із заявою про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі  Закону № 1789-ХІІ  та постанови № 657 станом на 01 вересня 2017 року,  положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб`єкта видачі відповідної довідки, немає.

За таких обставин, а також ураховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв`язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз`ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів     ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до статті 101 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від від 23.10.2019 з розгляду зразкової справи №825/506/18.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі №819/39/18 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії – без змін.   

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко

судді Т. В. Онишкевич

Р. Б. Хобор

 Повне судове рішення складено 18.12.2019.