ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 712/14345/19 Суддя (судді) першої інстанції: Борейко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Єгорової Н.М., секретаря Винокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 на Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області до громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2019 року адміністративну позовну заяву задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з Паспорта Відповідача № НОМЕР_1, виданого 21 травня 2015 року консульським відділом посольства Федеративної республіки Нігерія в м. Києві (а.с.19), він є громадянином Федеративної Республіки Нігерія.

10 квітня 2019 року Позивачем відносно Відповідача складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЧК 031552 (а.с. 17).

Постановою Позивача про накладення адміністративного стягнення від 10 квітня 2019 року серії ПН МЧК 031552 (надалі - Постанова) (а.с. 18) на Відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Як зазначено у Постанові, 10 квітня 2019 року у м. Черкаси, по вул. Ложешнікова виявлено громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_2 , яким порушено правила перебування іноземців на території України.

Рішенням про примусове повернення з України від 10 квітня 2019 року №10 (а.с. 16) Відповідача примусово повернуто за межі території України та зобов`язано залишити територію України у термін до 05 травня 2019 року.

Як на підставу задоволення апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що примусове видворення за межі України та його затримання призведе до втручання в право на особисте життя.

Проте, як зазначено самим Відповідачем в апеляційній скарзі, він проживає в м. Черкаси та працює без оформлення трудових відносин.

А відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VІ (надалі - Закон №3773-VІ), іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з частиною п`ятою ст. 26 Закону №3773-VІ, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Зазначене Рішення Позивача про примусове повернення Відповідача за межі території України ним не виконано, територію України не покинуто, чим порушено вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до частини першої ст. 30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», з частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» випливає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Згідно з частиною першою ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до частини першої ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що клопотання про затримання іноземця може бути подано міграційним органом після подання адміністративного позову про його примусове видворення.

А як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовною заявою саме про примусове видворення за межі території України Відповідача, і після відкриття провадження в адміністративній справі, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що Відповідач, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, надіслав Заяву про збільшення розміру позовних вимог, зокрема про його затримання з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України строком на шість місяців.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для видворення Відповідача за межі України та його затримання з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України строком на шість місяців.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої ст. 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Згідно з частиною четвертою ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 271, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 16.12.2019 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Бараненко І.І.

Єгорова Н.М.