- Відповідач (Боржник): Тернопільська митниця ДФС
- Представник позивача: Притула Оксана Богданівна
- Позивач (Заявник): Пасєчник Катерина Богданівна
- Представник позивача: Притула Оксана Богданівна - представник Фізичної особи-підприємця Клепач Петра Євгеновича
- Відповідач (Боржник): Тернопільська митниця ДФС (правонаступник - Галицька митниця Держмитслужби)
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року№ 857/12218/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, ухвалене суддею Баранюком А.З., 17:54:58 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 22 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
В С Т А Н О В И В:
13.05.2019 позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000121/2 від 17.01.2019 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 17 січня 2019 року № UA 403000/2019/000121/2.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем при здійсненні імпортування товару – автомобіля Volkswagen Passat Variant 1.6 TDI, бувший у використанні; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік: 2013; рік введення в експлуатацію: 2013; колісна формула: 4x2; ідентифікаційний номер, номер кузова: WVWZZZ3CZDE075945; тип двигуна: дизель; об`єм двигуна: 1598 куб.см.; потужність: 77 кВт.; номер двигуна: не визначено; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5. Торговельна марка: «VOLKSWAGEN». Виробник: «VOLKSWAGEN AG», Німеччина/DE, на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний автомобіль використовувався у Федеративній Республіці Німеччина в якості таксі та в подальшому був завезений на територію Польської Республіки і до моменту продажу перебував у місті Перемишль. Оскільки продавець даного транспортного засобу знаходиться в Литві, а вищевказаний автомобіль ввозився на територію України з Республіки Польща та не перебував на території Литовської Республіки, тому експортну митну декларацію на даний автомобіль видав митний орган Республіки Польща.Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав. Також суд першої інстанції прийняв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 10.01.2019 № 3/19, згідно якого експерт застосовуючи порівняльний підхід (метод) встановив, що вартість транспортного засобу Volkswagen Passat Variant 1.6 TDI, ввезеного на митну територію України із врахуванням фактичного пробігу транспортного засобу, а також зменшуючих факторів, які впливають на технічний стан автомобіля, без врахування митних платежів, становить, становить: 58733,99 грн. (1823,25 євро).
Крім того, суд першої інстанції критично ставиться до інформації SchwackeNet, яка, як свідчать матеріали справи, по суті й визначила митну вартість, оскільки, відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet щодо застосування саме ціни пропозиції продажу, на відміну від ціни з каталогу SchwackeNet з врахуванням реального пробігу автомобіля.
Відтак, відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи йогопостановленим зневідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріальногоправа, Тернопільська митниця ДФС оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, щов наданих до митного оформлення документах вказана вартість автомобіля нижча митної вартості ідентичних товарів, у зв`язку з чим відповідач визначив митну вартість самостійно за допомогою спеціалізованого видання електронного інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet.
Апелянт стверджує, що подана додатково копія експортної митної декларації не є копією митної декларації країни відправлення, яку митниця витребовувала у декларанта додатково, оскільки країною відправлення є Литва, а до митниці надано копію митної декларації Республіки Польща.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 придбала у UAB «DekoGroup» (Литовська Республіка) транспортний засіб Volkswagen Passat 04.07.2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, що підтверджується рахунком-фактурою. Відповідно до даного рахунку позивачкою були сплачені готівкові кошти в сумі 3050,00 євро на рахунок продавця.
11.01.2019, з метою митного оформлення придбаного автомобіля, уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію (далі – МД) № UA403010/2019/000597, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 1.6 TDI, бувший у використанні; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік: 2013; рік введення в експлуатацію: 2013; колісна формула: 4x2; ідентифікаційний номер, № кузова: WVWZZZ3CZDE075945; тип двигуна: дизель; об`єм двигуна: 1598 куб.см.; потужність: 77 кВт.; номер двигуна: не визначено; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5. Торговельна марка: «VOLKSWAGEN». Виробник: «VOLKSWAGEN AG», Німеччина/DE.», у якій зазначено митну вартість 3050,00 євро у гривнях по курсу НБУ. Одержувач товару – ОСОБА_2 (гр. 8 МД). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання – ОСОБА_3 (гр. 9 МД) (а.с. 45).
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у яких зазначено, що у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, запропоновано відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією».
На вимогу митниці уповноваженою особою позивача було додатково надіслано прибутковий касовий ордер серія DЕК № 811202 від 23.11.2018; копію експортної митної декларації 18РL402010Е1245568; інформація про пробіг.
17.01.2019 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000121/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 7700,00 євро (а.с. 10). У графі 33 вказаного рішення зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно SchwackeNet.de на рівні 7700 євро» (а.с. 10).
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00312 (а.с. 36-37).
Позивачці повідомлено, що їй відмовлено у зв`язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У подальшому, уповноваженою позивачем особою 18.01.2019 було подано до митного оформлення митну декларацію № UA403030/2019/001162, яка оформлена Тернопільською митницею ДФС (а.с. 52).
Згідно з ч.1ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.
Частинами 1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборівдодаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.
Приписами частини 6 ст. 54 МК України визначено, що органдоходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що орган доходів і зборів повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього – у разі виявлення підстав – може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.
Крім того, положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно частини 2-3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).
Отже, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Частиною 3 статті 318 МК України встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно ч.10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Відповідно до ч.9 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МКУкраїни метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Уразі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);невірно проведений розрахунок митної вартості;невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що усі основні і додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 МК України,позивач митному органу надав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, уповноваженою позивачем особою до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: рахунок-фактура (інвойс) № DЕК/811202 від 23.11.2018; декларацію про походження товару № ED565503 від 04.07.2013; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА20903/2018/74296 від 22.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ED565503 від 04.07.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 29.08.2018; внутрішній договір (контракт) доручення ННМ 697001 від 22.11.2018; договір про надання послуг митного брокера № 23/11/17 від 23.11.2018; паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 12.02.2003; паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 27.07.2016; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FM 192005 від 12.03.2018.
Вказані документи містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_1 легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1.6 TDI, бувший у використанні; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік: 2013; рік введення в експлуатацію: 2013; колісна формула: 4x2; ідентифікаційний номер, № кузова: WVWZZZ3CZDE075945; тип двигуна: дизель; об`єм двигуна: 1598 куб.см.; потужність: 77 кВт.; номер двигуна: не визначено; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5. Торговельна марка: «VOLKSWAGEN». Виробник: «VOLKSWAGEN AG», Німеччина/DE.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказаний автомобіль використовувався у Федеративній Республіці Німеччина в якості таксі та в подальшому був завезений на територію Польської Республіки і до моменту продажу перебував у місті Перемишль. Оскільки продавець даного транспортного засобу знаходиться в Литві, а вищевказаний автомобіль ввозився на територію України з Республіки Польща та не перебував на території Литовської Республіки, тому експортну митну декларацію на даний автомобіль видав митний орган Республіки Польща.
Крім того, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 10.01.2019 № 3/19експерт застосовуючи порівняльний підхід (метод) встановив, що вартість транспортного засобу Volkswagen Passat Variant 1.6 TDI, ввезеного на митну територію України із врахуванням фактичного пробігу транспортного засобу, а також зменшуючих факторів, які впливають на технічний стан автомобіля, без врахування митних платежів, становить, становить: 58733,99 грн. (1823,25 євро).
У оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet 7700,00 EUR (євро).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet щодо застосування саме ціни пропозиції продажу, на відміну від ціни з каталогу SchwackeNet з врахуванням реального пробігу автомобіля.
За змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від11.09.2015 №689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Покликання апелянта про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару. Надано рахунок фактуру та докази сплати готівки у відповідний банк. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України підстав на витребування у позивача додаткових документів.
У даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щопозивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом.
Згідно частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартостіє обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючисьч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №500/1067/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 18.12.2019.
- Номер: 1-кс/500/460/19
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
- Номер справи: 500/1067/19
- Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
- Суддя: Попко Ярослав Степанович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.02.2019
- Дата етапу: 15.02.2019
- Номер: П/500/1309/19
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 500/1067/19
- Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
- Суддя: Попко Ярослав Степанович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.05.2019
- Дата етапу: 17.12.2019
- Номер: 857/8972/19
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 500/1067/19
- Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Попко Ярослав Степанович
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.08.2019
- Дата етапу: 07.10.2019
- Номер: 857/12218/19
- Опис: визнання протиправним і скасування рішень
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 500/1067/19
- Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Попко Ярослав Степанович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.11.2019
- Дата етапу: 17.12.2019