Справа № 2-а-49/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня  2010 року                                                                                                                м. Корсунь-Шевченківський

      Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Порпленко Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності ,  

ВСТАНОВИВ:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень і просить визнати дії відповідача неправомірними про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати зробити перерахунок йому пенсії за 2009 рік, як інваліду третьої групи по захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС посилаючись на те, що відповідач не нараховує та не виплачує йому відповідний розмір пенсії, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Різниця недоплати становить 22312,18 грн..      

       В суд позивач ОСОБА_1 не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю та  підтриманням адміністративного позову.

       Представник відповідача ОСОБА_2 у суд також не з’явився, надавши письмове заперечення вимог позивача посилаючись на те, що  позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом. Крім того, пенсія йому виплачується  відповідно  до  Закону  України  «Про державний  бюджет  на 2006 рік» та  розміру прожиткового мінімуму на  час виплати пенсії згідно Постанови  КМУ № 1293  від 27.12.2005 р. «Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, інвалідам третьої групи з числа учасників  ліквідації аварії на  ЧАЕС  встановлено її розмір 467 грн.. Виходячи з Постанови КМУ №1  від 03.01.2002 р. про  мінімальний  розмір  пенсії, який  даною постановою визначений в сумі 19.10 грн., а  від 13.07.2004 р. згідно Постанови КМУ №894  він  визначений  в сумі 22,30 грн.. Тобто, виходячи з цих сум і проводилось нарахування та виплата позивачу основної та  додаткової пенсій. Відповідач вважає,що на  розмір пенсії,що  визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 не поширюється на Закон України  «Про статус  і  соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.  Представник  відповідача посилається ще і на те,  що фінансування виплат  пенсій   проводиться із Державного бюджету  України, а  не  з  бюджету  Пенсійного Фонду  України, а тому відповідач  виконав  вимоги вказаного  Закону, належні  до виплати пенсії  виплатив,  прав  позивача не порушив. А тому,  у задоволенні позову просить відмовити, справу розглянути без його участі.

        С уд, розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами,  оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності вважає,  що адміністративний позов підлягає до повного задоволення в силу наступного.

       У суді встановлено, що спеціальним Законом який установлює правовий статус громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає основи їх соціального захисту, гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон України  «Про статус  і  соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  №796-ХІІ  від  28 лютого 1991 року  (надалі  Закон № 796-ХІІ ).

       Згідно п.1 ст.14  Закону № 796-ХІІ для  встановлення  пільг  і  компенсацій  визначаються  такі категорії  осіб,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи -  інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС, потерпілим  від Чорнобильської катастрофи (ст.ст.  10, 11 і ч.3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської  катастрофи  на  променеву  хворобу  - категорія  1;    П. 1  ч.1 ст. 14 із змінами, внесеними  згідно  із  Законом  N 2400-III ( 2400-14 )  від  26.04.2001 }.  

       З наданої  суду світлокопії  посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 436603 від 19 серпня 2004 року вбачається що ОСОБА_1 є таким постраждалим категорії 1.

       З наданої суду світлокопії довідки Черкаської обласної МСЕК № 132433 від 08 вересня 2008 року позивач являється інвалідом третьої групи загального захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на  Чорнобильській  АЕС, а тому повинен одержувати  основну пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю   на підставі ст. 50  Закону  №796-ХІІ.

       Зважаючи на це позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області із заявою про проведення перерахунку його пенсії з розрахунку, що його пенсія повинна становити шість мінімальних пенсій за віком  +  додатково  50% мінімальної пенсії за віком + 30 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та +50 грн. за кожен місяць як інвалідам війни цільова грошова допомога, але  відповідач  відмовив  у такому  перерахунку.

       Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в розмірі 498 грн. - розміру який діяв у грудні 2008 року.

       Ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений з 01 листопада 2009 року в розмірі 573 грн.. При цьому, розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами КМУ.    

       Ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1,2,3 та 4 категорій  встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на пенсію.

       Відповідно до  ч.4 ст.54 цього  Закону  у редакції від 28.12.2007 р.,  яка набрала чинності 01.01.2008 р., у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з  Чорнобильською  катастрофою (далі  ЧК),  не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

       Згідно зі ст.50 вказаного Закону особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам третьої групи,  захворювання яких  пов’язане  з наслідками ЧК у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про державний бюджет України і не може  коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

        В той же час  зміни  до  ст. 50  Закону  № 796-ХІІ  рішенням  Конституційного Суду  України  від 22 травня 2008 р. N10-рп/2008 визнано такими що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.  

        Відповідно до ст.152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням  Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В  зв’язку з цим  діє  редакція  ст. 50 Закону, що  набрала  законної сили 20.06.1996 р., а  саме:  згідно аб. 4 ст. 50 Закону №796-ХІІ  інвалідам  третьої групи  внаслідок ЧК  призначається  щомісячна  додаткова пенсія  в розмірі 50% мінімальної пенсії за  віком незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

        Таким чином, вихідним критерієм  розрахунку  державної пенсії  виступає  мінімальна пенсія за віком, розмір  якої  згідно  з ч. 3 ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили   працездатність.

       Суд вважає,що положення Закону №1058-ІУ не є перешкодою для застосування зазначеної величини  (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено  лише один  мінімальний  розмір пенсії за  віком.

        Крім того, у відповідності до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (якою є позивач згідно ст.7 даного Закону) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        З наданої  суду світлокопії  посвідчення серії Б № 116281 від  12 вересня 2003 року позивач являється  інвалідом третьої групи і має право на таке підвищення.

       Також позивач має право на 50 грн. цільової грошової допомоги на прожиття за кожен місяць на підставі ст.1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни». При цьому, виплата цієї допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.

       Незважаючи на це, відповідач  нарахував та виплатив позивачу загальну пенсію  за 2009 рік в розмірі: січень – березень по 1034,10 грн.; квітень – червень по 1041,60 грн.; липень –  вересень по 1048,30 грн.; жовтень – 1062,50 грн.;  листопад - грудень  по 1152,00 грн..

       Враховуючи це, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу за 2009 рік загальну пенсію в розмірі: з 01.01. по 01.11 – 34364,00 грн. (498х6+498х0,5+498х0,3+50 грн.)х10), з 01.01. по 01.11 - 7 892,80 грн. (573х6+573х0,5+573х0,3+50грн.)х2), а всього 42 256,80 грн.. Він же отримав 12738,50 грн.. Різниця не донарахованої і недоотриманої пенсії позивача за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року становить 29 518,30 грн..

       При цьому, суд вважає помилковим розрахунок позивача про застосування розміру прожиткового мінімуму в листопаді-грудні 2010 року в сумі 498 грн., коли він становить 573 грн..

        Суд погоджується з доводами відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

        Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ст.72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. (надалі Закон № 1058-ІУ) одним з джерел формування коштів Пенсійного Фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, ст.113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного Фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

        Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов’язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

        Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд вважає, що позивач не пропустив строки звернення до суду звернувшись у 2010 році, оскільки специфіка правовідносин пов’язана з застосуванням розміру прожиткового мінімуму, діє протягом всього року.        

        Крім того, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 р. та Законом № 1058-ІУ, а саме: ст.ст. 46,87 встановлено, що пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

        Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що головним обов’язком держави, згідно зі ст. 3 Конституції України (254к/96-ВР), є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

        Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Такі права суд сторонам роз’яснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду.      

         Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов’язки суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого ст.19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

        Ст. 6 Конвенції про захист прав людини  та  основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

        За таких обставин, враховуючи вимоги позову,визначені самим позивачем,  суд визнає дії Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо нарахування і виплаті позивачу пенсії за 2009 рік протиправними та зобов’язує відповідача за вказаний період здійснити перерахунок та виплату основної пенсії, як інваліду третьої групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками ЧК в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, оскільки суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування.

      При цьому суд бере до уваги, що протягом спірного періоду позивачу частково здійснювались відповідні виплати, а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.

      Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, підтвердив їх доказами, а тому суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню за  період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .

       Протягом всього часу судового розгляду позивач н е змінив підставу або предмет адміністративного позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог і не відмовився від адміністративного позову.

      Підстав для звернення постанови до негайного виконання не має.

      Заходи забезпечення адміністративного позову  судом не вживалися.

      Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

      В даній справі судові витрати відсутні.

      Керуючись ст.ст.9,11,18ч.1,19ч.2,49,51,69,70,71,87,94,99,104,118,126,128,158ч.1,159,160,161,162,163,186,254,256 КАС України, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 49,50, 54,60, 67,70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.7,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.1,2 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», Рішенням Конституційного Суду України N10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини  та  основоположних свобод, суд

ПОСТАНОВИВ:

       Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності .

       Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної пенсії, як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду третьої групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками  Чорнобильської катастрофи та додаткової  пенсії  за шкоду, заподіяну здоров’ю .

       Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, проживаючому  ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячної основної пенсії  відповідно до вимог ст.ст.50,54  Закону України «Про статус і соціальний  захист  громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду третьої групи по захворюванню, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС у розмірі  шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду,  заподіяну здоров’ю  у  розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених за цей період виплат.

       Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Київському апеляційному адміністративному суду через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий – підпис