2-20/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Степаненка Ю.І.,
при секретарі Ситник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа Максимівська сільська рада Кременчуцького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позову вказував, що він являється користувачем земельної ділянки, що знаходиться за його адресою в селі Максимівка, Кременчуцького району, Полтавської області. Про це свідчить запис НОМЕР_1 в земельно-кадастровій книзі Максимівської сільської ради.
З деякого часу його сусіди - відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 вживають заходи, спрямовані на самовільне захоплення належної йому земельної ділянки з подальшим незаконним залишенням її у своєму користуванні. Так, відповідачі самовільно звели огорожу, якою повністю позбавили його можливості доступу на власну земельну ділянку. На його прохання добровільно зняти огорожу відповідачі не реагують. Тому він звернувся до Максимівської сільської ради з проханням сприяння в усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою. За результатом розгляду його звернення Максимівська сільська рада підтвердила факт самовільного захоплення землі та зобов'язала відповідача ОСОБА_2. у строк до ІНФОРМАЦІЯ_1 року зняти самовільно встановлену огорожу, якою закрито вхід до його земельної ділянки. Проте, рішення виконавчого комітету Максимівської сільської ради відповідачем виконано не було. Тому виникла потреба у зверненні до суду з метою захисту його порушеного права. Крім цього, діями відповідачів йому завдана також моральна шкода, яка полягає в неможливості нормально користуватися земельною ділянкою та використовувати у власних господарських цілях вирощені на ній плоди, внаслідок чого було порушено його нормальний життєвий устрій та він вимушений був витрачати додаткові зусилля для пошуку можливості годівлі домашньої худоби. Також неправомірна поведінка відповідачів змусила його витрачати свій вільний час на звернення до органів місцевої влади та суду для захисту своїх прав. Розмір моральної шкоди він оцінює в сумі 1000 гривень, які просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів. Також просить зобов"язати відповідачів зняти самовільно встановлену огорожу висотою 1,6 метрів в нижній частині на плані земельної ділянки, складеному Максимівською сільською радою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка унеможливлює його вільний доступ до земельної ділянки, яка рахується за ним.
Представник позивача по довіреності ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в їх обгрунтування пояснив так, як викладено в описовій частині рішення.
Відповідач ОСОБА_2 та представник його інтересів по довіреності ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що відповідачі прав землекористування позивача ОСОБА_1 не порушували. До того ж, позивач ОСОБА_1 не надав суду документи, що посвідчують його право власності чи право постійного користування спірною земельною ділянкою та її державної реєстрації та не надав доказів в обгрунтування позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з "явилась, хоч була належним чином повідомлена про час розгляду справи, своїх пояснень чи заперечень суду не надала.
Представник третьої особи Максимівської сільської ради в судове засідання не з "явився, просили розглядати справу без їх участі, погоджуються з вимогою позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та покладаються на розсуд суду при вирішенні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши докази у справі, суд прийшов до наступного.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки виконавчого комітету Максимівської сільської ради НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року за позивачем ОСОБА_1 згідно запису НОМЕР_1 ЗКК лічиться земельна ділянка розміром 0,23 га. (а. с. 7). Ця земельна ділянка за твердженням позивача знаходиться в його користуванні за адресою його проживання в АДРЕСА_2, Кременчуцького району, Полтавської області (а.с.4,47). Документи про розташування цієї земельної ділянки на місцевості відсутні.
Відповідно до ч.1,3 ст.125, ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Проте, такі правовстановлюючі документи на право постійного користування земельною ділянкою у позивача відсутні.
Наявні у справі план земельної ділянки землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, наданий у ІНФОРМАЦІЯ_4 року представником третьої особи Максимівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, Кременчуцького району (а.с.45) та план земельної ділянки за вказаною адресою, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 року сільським головою ОСОБА_5 (а.с.50) суперечливі за своїм змістом і не замінюють правовстановлюючі документи, визначені у статтях 125,126 ЗК України.
Рішенням виконавчого комітету Максимівської сільської ради від ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.8), на яке позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог, зобов"язано ОСОБА_2. у строк до ІНФОРМАЦІЯ_1 року зняти огорожу, яку він самовільно поставив, загородивши вхід до земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1, або влаштувати вільний доступ до земельної ділянки, що лічиться за ОСОБА_1 згідно запису ЗКК НОМЕР_1.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїм рішенням виконком без вимоги про це ОСОБА_1 та без посилання на норми земельного законодавства зобов'язав ОСОБА_2. не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні не частиною, як вказує позивач, а всією земельною ділянкою площею 0,23 га, яка лічиться за ОСОБА_1
Згідно плану земельної ділянки (а.с.50) за позивачем ОСОБА_1 лічиться 0,06 га, суміжними землекористувачами є ОСОБА_2 з одного боку і ОСОБА_6 з другого.
Між тим, позивач проживає АДРЕСА_2, по сусідству напроти відповідачів.
Земельна ділянка площею 0,25 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, була передана відповідачам у ІНФОРМАЦІЯ_5роках для будівництва і обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Їх суміжним землекористувачем є ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_3. З часу передачі цієї земельної ділянки у користування відповідачів рішень про припинення права користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 у встановленому порядку до цього часу не приймалось, чого не заперечували сторони у судовому засіданні.
Встановлений відповідачами паркан по межі їх садиби від сусіда ОСОБА_6 у бік парку АДРЕСА_1, Кременчуцького району не порушує право землекористування позивача ОСОБА_1, оскільки ним суду не надано документів, що посвідчують право на земельну ділянку у межах між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6.
За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Вимога позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставною і жодними доказами не доведеною. Тому в задоволенні і цієї вимоги суд відмовляє позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. 92,95,116,125,126 ЗК України, суд
ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_4, третя особа Максимівська сільська рада Кременчуцького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.