УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2006 р.                                                     Справа № 5/2073

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Бєлікова  О.А., дор. від 01.11.05р.

від відповідача Чорноморець Л.В., завідуюча аптекою

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)  

до Державного комунального підприємства "Аптека №6" (м.Житомир)

про стягнення 3390,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 3390 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році.

Представник позивача в засіданні суду надала заяву про відмову  у позові в частині стягнення 1090 грн., оскільки відповідач  частково погасив суму боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав в сумі  2300 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб підприємстві становила 19 осіб.

Відповідно кількість місць для працевлаштування інвалідів повинна становити - одне (19:100х4).

Фактично, згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті в підприємстві у 2005 році (зворотній бік зазначеного звіту), відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда (а.с. 4).

Таким чином, відповідачем не дотримано 4% нормативу по працевлаштуванню одного інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 названого Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 того ж Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 того ж Закону, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 29.06.04р. № 813), штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (п. 4).

Згідно з п. 5 зазначеного Порядку, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Середня річна заробітна плата на підприємстві обчислюється шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці як в грошовій, так і в натуральній формі, на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що визначається у порядку, встановленому Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженою Держкомстатом.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Позивач вважає, що відповідач не забезпечив 4% норматив у кількості одного робочого місця, тобто не працевлаштував одного інваліда.

На цій підставі позивач визначив суму адміністративно-господарських санкцій, що становить в даному випадку 4542 грн. Проте, на день подачі позову до суду відповідач частково погасив борг в сумі 1152 грн. , а в судовому засіданні представник позивача  надав заяву про відмову у позові в частині стягнення 1090 грн., тому суд, роз'яснивши  наслідки відмови від позову, перевіривши повноваження представника позивача, приймає відмову від позову в цій частині, оскільки ці дії не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси та закриває провадження у справі в частині стягнення 1090 грн. на підставі п. 2 ст. 157 КАС України.

Таким чином сума боргу становить 2300 грн.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування одного інваліда суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в сумі 2300 грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню , а в частині стягнення 1090 грн., суд за відмовою позивача від позову закриває провадження у справі.

На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 29.06.04р. № 813), керуючись ст. ст. п. 2 ст. 157, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Аптека № 6, м. Житомир, вул. Київська, 19/2, р/р 26004000485, МФО 311670 Західінкомбанк, код 20424883:

- на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 10003, м. Житомир, вул. Домбровського, 38, р/р 31211230600002 в УДК у Житомирській області, МФО 811039, код 22062319, код платежу 50070000, символ-230  - 2300 грн. адміністративно-господарських санкцій.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1090 грн. за відмовою позивача від позову в цій частині і відмову прийнято судом.

Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Брагіна Я.В.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;