ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 грудня 2019 р.Справа №160/6323/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Адвокатське об`єднання "Всеукраїнська спілка адвокатів" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", третя особа, Адвокатське об`єднання "Всеукраїнська спілка адвокатів", Громадська спілка "Асоціація захисту прав людини в Україні", в якому, з урахуванням зміненої позовної заяви від 22.10.2019 року, просить:

1) визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо прийняття рішення №6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1;

2) скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПП-19 від 16.05.2019 року про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1;

3) визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1;

4) скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1;

5) визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №9 (римське)-004/2019 від 04.09.2019 року про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , щодо:

- неналежних утворення, організацію, перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, розгляду дисциплінарної справи, складання, оформлення, оголошення, вручення, оприлюднення, внесення до Єдиного реєстру адвокатів України, виконання Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

- неналежного виконання рішення суду від 16.07.2019 року, по справі №160/6323/19, що підлягає негайному виконанню, про зупинення дії Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

6) визнати протиправними дії Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , щодо неналежного ведення Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1;

7) скасувати Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

8) зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 слідуючі зміни:

- інформацію з розділу "Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю" видалити;

- доповнити розділ "Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку" слідуючим записом: "телефони: НОМЕР_2, НОМЕР_3";

9) стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 :

- збитки в сумі 335561 (триста тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок;

- моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок;

всього на загальну суму = 835561 (вісімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 00 копійок.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу № 160/6323/19, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.12.2019 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

- зобов'язання Ради адвокатів Дніпропетровської області та Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 слідуючі відомості: інформацію про зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що предметом даного позову є, зокрема рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оскарження рішення не зупиняє його дії, що позбавляє позивача права на працю, виключає можливість заробляти собі на життя та суперечить ст.ст. 42, 43 Конституції України. Отже, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" вказано, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з абзацом другим пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Обґрунтовуючи у заяві про забезпечення позову можливість настання негативних наслідків для позивача у майбутньому позивач не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення по адміністративній справі, або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а лише зазначає про імовірність настання таких наслідків взагалі, без зазначення конкретних обставин, що свідчать про можливість настання таких наслідків.

Жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересі позивача.

Поряд з тим задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Крім того, суд зауважує, що зі змісту спірного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю вбачається, що підставою для його прийняття були наступні обставини: вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, які вказують на тривалість порушення порядку судового засідання, яке розпочалося 11.03.2019 року та продовжувалося 22.03.2019 року; зловживанні ОСОБА_1 своїми процесуальними правами при заявлені двічі за тих же самих підстав необґрунтованих клопотань про відвід судді; зухвалу поведінку під час судового засідання; образи та приниження судді, а також демонструванні стороннім особам своєї явної неповаги до судді; вчинення нападу на суддю. Також відповідачем було враховано, що ОСОБА_1 за неналежну поведінку неодноразово раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності: рішенням № ДПР-13 від 23.09.2013 року, яким встановлено порушення адвокатом ОСОБА_1 вимог Закону №5076-VІ та Правил адвокатської етики, про те що він некоректно спілкувався з клієнтом; рішенням № 141/ДПР-16 від 05.10.2016 року, яким встановлено порушення адвокатом ОСОБА_1 . Правил адвокатської етики, а саме порядку у судовому засіданні, суперечки з судом, висловлювання, що принижують честь і гідність суду; невиправдане затягування судового розгляду та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; рішення № 141/ДПП-18/17 від 29.01.2018 року, яким встановлено порушення адвокатом ОСОБА_1 Правил адвокатської етики, а також ч. 2 ст. 239 КПК України, внаслідок порушень порядку судового засідання (у зв`язку із спливом строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не відбулось).

Також суд вказує, що Третім апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 09.12.2019 року у справі № 160/6323/19 надано правову оцінку аналогічній заяві ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного, на даній стадії, до початку розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/6323/19 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков