УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ   

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

15.08.2006                                                                                                   Справа  № 1/69

 

За позовом   Ужгородського комунального підприємства „Кінотеатр „Ужгород”, м.Ужгород.

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Управління майнової політики Ужгородської міської ради, м.Ужгород.

До відповідача  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород.

про виселення з орендованого приміщення шляхом звільнення нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 54кв.м.

 

Суддя О.Ф. Ремецькі

 

Представники сторін:

від позивача - Машкаринець О.А. -представник за дорученням від 01.09.2005р.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - Рожкова Д.В. -представник по довіреності НОМЕР_13 від 12.01.2006р.

 

СУТЬ СПОРУ: Ужгородським комунальним підприємством „Кінотеатр „Ужгород”, м.Ужгород за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління майнової політики Ужгородської міської ради, м.Ужгород заявлено позов до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород про  виселення з орендованого приміщення шляхом звільнення нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 54кв.м.

(позовні вимоги викладено у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх збільшення).

 

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, вказує на те, що договір оренди у визначеному законодавством порядку припинив свою дію у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено та небажанням орендодавця на продовження терміну користування ним відповідачем.

Представник третьої особи доводи позивача підтверджує повністю та вказує на обґрунтованість вимог позивача.

Відповідач вимоги ухвал суду від 09.06.2006р. та від 07.07.2006р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника на засідання суду не направив. (ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві,  рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення). З огляду на вищевикладене справа підлягає розгляду в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

 

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення  представників позивача та третьої особи, суд встановив:

 

 

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006 року по справі №1/69

Між Ужгородським державним комунальним підприємством „Кіновідеоцентр Ужгород” (правонаступником якого є Ужгородське комунальне підприємство „Кінотеатр „Ужгород”) та приватним підприємцем ОСОБА_1 16.07.2001 року було укладено договір за НОМЕР_1 оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 загальною площею 33,8кв.м. для використання під магазин-офіс строком дії до 16.07.2006р. Додатковою угодою до договору НОМЕР_1, укладеною сторонами 16.07.2003р. сторони збільшили розмір орендної плати та узгодили зменшення загальної суми орендних платежів на суму вартості здійсненого орендарем ремонту.

Між тими ж сторонами 03.02.2004р. було укладено договір за НОМЕР_2 оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 20,2кв.м. для використання під магазин-офіс строком дії до 15.02.2009р. З укладенням зазначеного договору загальний розмір орендованої відповідачем площі склав 54кв.м.

Господарським судом Закарпатської області 10.11.2005 року було постановлено рішення за позовом Ужгородського комунального підприємства „Кінотеатр „Ужгород” до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договору оренди НОМЕР_1 від 16.07.2001р., додаткової угоди до договору НОМЕР_1 від 16.07.2003р. та договір за НОМЕР_2 від 03.02.2004р. Львівським апеляційним господарським судом за результатами апеляційного провадження рішення господарського суду області часткового скасоване в частині визнання недійсним договору НОМЕР_1 від 16.07.2001р. та додаткової угоди до даного договору від 16.07.2003р. В решта частині рішення господарського суду області залишено без змін.

Позивач звернувся з вимогою про примусове звільнення відповідачем орендованих приміщень в повному обсязі  посилаючись на те, що строк дії договору НОМЕР_1 від 16.07.2001р. та додаткової угоди до даного договору від 16.07.2003р. закінчився 16.07.2006р., про що орендар неодноразово повідомлявся телеграмою, листом-попередженням та претензією, а також ухилення відповідача від звільнення орендованого приміщення за договором НОМЕР_2 від 03.02.2004р., який в судовому порядку визнано недійсним. Вважає, що подача орендарем касаційної скарги на рішення місцевого та апеляційного суду не унеможливлює розгляд справи по суті, оскільки не зупиняє дію рішення суду та не позбавляє орендодавця припинити з орендарем правовідносини з підстав закінчення строку дії договору.

 

Позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав:

 

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України (далі ЦК України) застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки господарські відносини сторін, що розглядаються у цій справі, виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України, але продовжують існувати після набрання ними чинності, до прав і обов'язків, що існують між сторонами Договором, господарським судом застосовуються, зазначені положення (не виконані зобов'язання щодо звільнення орендованої площі).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

 

 

 

 

 

 

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006 року по справі №1/69

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором,  законом.

За умовами розділу 9 договору НОМЕР_1 сторонами було визначено строк його дії (до 16.07.2006р.) та порядок його зміни чи розірвання. Пунктами 9.3 та 9.4 договору встановлено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено в разі, якщо жодна із сторін після закінчення його строку протягом одного місяця не заявить про його припинення. З огляду на такі обставини, та враховуючи визначеність умовами договору порядку попередження орендаря про намір стосовно припинення договору оренди, орендодавець у відповідності до вимог статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” телеграмою від 16.06.2006р., листом від 07.06.2006р. та від 14.08.2006р. попередив відповідача про припинення дії договору оренди НОМЕР_1 від 16.07.2001р., відсутність наміру на продовження строку дії договору, а відповідно про закінчення його дії та вказав на необхідність звільнення орендованого майна.

Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що строк дії договору визначається за погодженням сторін. Умови договору містили конкретні строки попередження сторонами одна одну про припинення умов дії договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії, отже, орендодавець надіславши таке попередження орендарю до закінчення строку дії договору та протягом одного місяця після закінчення, дотримав вимоги чинного законодавства.

Нормами статті 291 Господарського кодексу України та статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено правові наслідки припинення умов договору у разі закінчення строку, на який його було укладено та необхідність орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором.

Позивачем доведено, а відповідачем не заперечується той факт, що договір оренди НОМЕР_1 від 16.07.2001р. та додаткова угода до даного договору від 16.07.2003р. припинили свою дію, а відповідно у відповідача виникло зобов'язання по поверненню об'єкту оренди позивачу. З огляду на вищевикладене, враховуючи факт припинення дії договору оренди НОМЕР_1 від 16.07.2001р. та додаткової угоди від 16.07.2003р., позовні вимоги  в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, враховуючи той факт, що рішенням господарського суду області від 10.11.2005р. по справі №3/106 визнано недійсним договір за НОМЕР_2 від 03.02.2004р. оренди нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 20,2кв.м. та припинено його дію на майбутнє, а постановою Львівського апеляційного господарського суду вищевказане рішення суду в цій частині залишено без змін, в орендаря виникло зобов'язання у відповідності до вимог статті 785 Цивільного кодексу України до повернення орендованого майна. Відповідно, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню (позивачем доведено, а відповідачем не спростовано).

 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

                             

СУД ВИРІШИВ:

 

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 у строк до 01.09.2006р. звільнити на користь Ужгородського комунального підприємства „Кінотеатр „Ужгород”, м.Ужгород, вул.

 

 

 

 

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 15.08.2006 року по справі №1/69

АДРЕСА_1 об'єкт оренди, зокрема індивідуально визначене майно -нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 площею 54кв.м.

В противному разі на вимогу позивача буде виданий наказ для примусового виконання рішення.

 

3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 на користь Ужгородського комунального підприємства „Кінотеатр „Ужгород”, м.Ужгород, вул. АДРЕСА_1 суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

4.  Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

 

 

                  Суддя                                                                               О.Ф. Ремецькі