Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 591/8585/15-ц

провадження № 61-8938св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа за первісним позовом - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ),

третя особа за зустрічним позовом - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду міста Суми

від 11 жовтня 2017 року в складі судді Клименко А. Я. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого позивачу Першою Сумською державною нотаріальною конторою Сумської області № 3-1883 та копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була його рідною сестрою.

У травні 2015 року, після смерті ОСОБА_5 , до вказаної квартири самовільно вселились ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_3 .

У добровільному порядку відповідачі відмовляються виселитися зі спірного приміщення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із зазначеної квартири, яка належить йому на праві власності, без надання їм іншого житлового приміщення.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що мати ОСОБА_2 -

ОСОБА_5 - була власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 хворіла, перебувала у незадовільному фізичному та моральному стані, а також матеріально була залежна від відповідача за зустрічним позовом.

ОСОБА_1 надавав матері гроші на лікування та вимагав від неї складення заповіту на його ім`я. У померлої ОСОБА_5 не було можливості змінити заповіт, оскільки ОСОБА_1 забороняв їй спілкуватись з дочкою, забрав у неї телефон, закривав у квартирі та вона не мала можливості сама виходити з квартири.

ОСОБА_2 вважає, що заповіт складений не добровільно і не відповідав волевиявленню її матері, а був складений під впливом тяжких для неї обставин.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 у Першій Сумській державній нотаріальній конторі Сумської області 03 листопада 2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 . Першою Сумською державною нотаріальною конторою Сумської області 15 грудня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в квартирі

АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 15 грудня

2015 року Першою Сумською державною нотаріальною конторою Сумської області та копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, без законних підстав проживає ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 , тому вони підлягають виселенню з вказаної квартири.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 , то остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, підстави для визнання незаконним заповіту відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що заповіт ОСОБА_5 був складений у встановленому законом порядку 03 листопада 2009 року, на той час вона не перебувала на медичному обліку. Вказані факти підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи і якими суд обґрунтовано керувався при ухваленні рішення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції не вказав норми матеріального права, на підставі яких позивач за первісним позовом має право виселяти відповідачів за первісним позовом. Суд апеляційної інстанції помилково вказав, що апеляційний суд зазначив неправильну дату, з якої ОСОБА_5 перебувала на диспансерному обліку по онкозахворюванню.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що місцевий суд не зазначив норми, на підставі яких задовольнив первісні позовні вимоги.

З рішення апеляційного суду не вбачається, яким складом суду воно підписано. ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , зазначивши, що суди належним чином дослідили зібрані у справі докази, дали їм належну правову оцінку, а також дотримались норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Разом з тим, у матеріалах справи знаходиться заява скаржника, в якій він просить розглянути справу за його відсутності. Крім того, у матеріалах справи містяться докази вручення ОСОБА_3 процесуальних документів та судових повісток, тому він знав про судовий процес та міг брати участь у розгляді справи.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2018 року та від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року, витребувано цивільну справу.

10 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду клопотання про зупинення касаційного провадження до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 рокукасаційне провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника

ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У липні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд під час вирішення питання про поновлення касаційного провадження та залучення правонаступників

15 листопада 2019 року до суду надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Сумській області разом з копією спадкової справи.

Зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 20 травня 2019 року склав заповіт на ім`я ОСОБА_4 , яка 03 червня 2019 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_1 звернулися

ОСОБА_6 (13 серпня 2019 року) та ОСОБА_7 (13 серпня 2019 року).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Спірні правовідносини щодо виселення з житлового приміщення не допускають правонаступництва, оскільки нерозривно пов`язані з особою позивача, тому відсутні правові підстави для залучення ОСОБА_4 як правонаступника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини щодо визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними допускають правонаступництво, тому наявні правові підстави для залучення ОСОБА_4 як правонаступника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Разом з тим, оскільки зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 склав заповіт, яким усе своє майно (без виключення) заповів ОСОБА_4 , вказаний заповіт станом на даний час є чинним, то ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 не є правонаступниками прав та обов`язків ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, касаційне провадження у справі слід поновити та залучити до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - її дочкою.

ОСОБА_5 на випадок своєї смерті 03 листопада 2009 року зробила розпорядження (заповіт), згідно якого належну їй квартиру

АДРЕСА_1 заповіла своєму брату ОСОБА_1 , про що свідчить заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області та зареєстрований у реєстрі за № 4-75.

Відповідно до медичної довідки Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» ОСОБА_5 . перебувала на диспансерному обліку у сімейного лікаря - онколога з 24 березня 2010 року до 12 травня 2015 року.

ОСОБА_5 20 липня 2010 року була визнана Медико-соціальною експертною комісією інвалідом другої групи по загальному захворюванню.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 319 ЦК України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є членами сім`ї ОСОБА_1 , проживають у квартирі

АДРЕСА_1 без його згоди, вселилися в указане приміщення після смерті ОСОБА_5 та відмовилися задовольнити вимогу позивача за первісним позовом про звільнення цієї квартири.

Разом з тим, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог про виселення з житлового приміщення. Суду не було надано доказів щодо проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 не була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби в Сумській області

від 18 грудня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 . Не надав доказів своє реєстрації у спірній квартирі й ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що

ОСОБА_5 вчинила спірний заповіт під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим ОСОБА_1 скористався, оскільки з моменту складення заповіту та до смерті ОСОБА_5 пройшло

більше 5 років та вона не скасувала заповіт.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. Заповіт ОСОБА_5 був складений в установленому законом порядку 03 листопада 2009 року, на той час вона не перебувала на медичному обліку. Стан її здоров`я погіршився

у березні 2010 року. Вказані факти підтверджені належними доказами, які містяться у матеріалах справи і яким судами надана належна правова оцінка, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Твердження позивача за первісним позовом, що ОСОБА_5 перебувала

у тяжкому фізичному та моральному стані обґрунтовано спростовані судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд.

Не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг, що суди не зазначили норми матеріального права під час вирішення заявлених у справі вимог, оскільки суди, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішили справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачили ці норми.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи його було повідомлено про розгляд справи та 02 серпня 2016 року він подав заяву про розгляд справи без його участі. Отже ОСОБА_3 знав про судовий процес та міг брати участь у розгляді справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд під час вирішення питання про закриття провадження у справі

Як зазначено вище, у липні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 414 ЦПК України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Оскільки спірні правовідносини в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1 не допускають правонаступництва, проте суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні судові рішення, то відсутні правові підстави для застосування положення частини першої статті 414 ЦПК України та закриття провадження у справі в цій частині.

Керуючись статтями 55, 251, 254, 255, 260, 400, 401, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити касаційне провадження у справі № 591/8585/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, за касаційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року.

Залучити до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовити у залученні до участі у справі ОСОБА_4 як правонаступника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко