Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 750/4078/17

провадження № 61-4782св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Чернігівська міська рада, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представник виконавчого комітету Чернігівської міської ради - Гаценко Олег Олександрович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Чернігівбуд», комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги виконавчого комітету Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (далі - ПАТ «Банк «Демарк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Демарк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чернігівської міської ради, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Чернігівбуд» (далі - ПАТ «Чернігівбуд»), комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (далі - КП «Чернігівбудінвест»),про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що виконавчий комітет Чернігівської міської ради при прийнятті рішення від 31 липня 2015 року № 192 «Про надання права власності на квартири № 3 і № 4 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 мешканцям АДРЕСА_2 , які підлягають відселенню» стосовно квартири АДРЕСА_1 діяв поза межами наданих йому повноважень згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування», розпорядився майном, що йому не належить, чим порушив права ПАТ «Банк «Демарк» як іпотекодержателя майнових прав на зазначений об`єкт нерухомості. Майнові права на вказану квартиру є забезпеченням вимог ПАТ «Банк «Демарк» відповідно до іпотечного договору, що випливають з умов чинного кредитного договору від 27 травня 2011 року, а саме повернення суми кредиту і сплати процентів за користування ним, у зв`язку із неналежним виконанням ПАТ «Чернігівбуд» своїх зобов`язань, за рахунок яких іпотекодержатель мав право задовольнити свої вимоги в один із способів, передбачених чинним законодавством.

Крім того, банк посилався на те, що вказане рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради прийнято з тих підстав, що мешканці АДРЕСА_2 підлягають відселенню зі свого будинку, оскільки він перебуває в аварійному стані та у зв`язку з необхідністю забезпечити можливість завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку № 10 (тобто із суспільних потреб).

При цьому, порушуючи норми чинного законодавства, якими встановлюється порядок знесення та відчуження жилих будинків для державних або громадських потреб, та з урахуванням того, що земельна ділянка, на якій був розташований будинок № 8 , не була задіяна забудовником при спорудженні багатоквартирного будинку № 10 та знаходилась поза межами виділеної для будівництва будинку № 10 земельної ділянки, площею 0,4439 га.

На підставі вказаного ПАТ «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Демарк» просив суд: визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 «Про надання права власності на квартири № 3, 4 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 мешканцям АДРЕСА_2 , які підлягають відселенню» в частині надання права власності на однокімнатну квартиру № 4, загальною площею 50,5 кв. м, у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності, видане 18 вересня 2015 року реєстраційною службою Чернігівського міського управлінняюстиції; зобов`язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради внести запис про скасування державної реєстрації прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2017 року у складі судді Рахманкулової І. П. у задоволенні позову ПАТ «Банк «Демарк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 за погодженням з ПАТ «Банк «Демарк» і забудовником ПАТ «Чернігівбуд» віддав своє житло під знесення для подальшої забудови багатоповерховими будинками і за це отримав компенсацію у вигляді квартири № 4, загальною площею 50,5 кв. м, у багатоповерховому будинку АДРЕСА_1 . Право власності останнім на вказане майно було набуто на законних підставах, оскільки зазначена квартира є новоствореним майном, будь-яким юридичним чи фізичним особам на праві власності вона не належала, тому твердження ПАТ «Банк «Демарк», що виконавчий комітет Чернігівської міської ради розпорядився чужою власністю, не відповідає дійсності та встановленим судом обставинам справи.

Крім того, у зв`язку з оформленням права власності на квартиру № 4 за ОСОБА_1 не порушено прав банку, оскільки статтею 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Демарк» відхилено.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Демарк» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Демарк» задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Банк «Демарк».

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 «Про надання права власності на квартири № 3, 4 в багатоквартирному будинку №10 по вул. Зеленій мешканцям АДРЕСА_2 , які підлягають відселенню» у частині надання права власності на однокімнатну квартиру № 4, загальною площею 50,5 кв. м, у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2015 року, індексний номер: 44079996, що видане ОСОБА_1 реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Демарк» до Чернігівської міської ради, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконавчий комітет Чернігівської міської ради станом на 31 липня 2015 року не мав права розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 . Право власності на цю квартиру ОСОБА_1 було передано неправомірно особою, яка не мала права розпоряджатися об`єктом нерухомості ані на підставі закону, ані на підставі договору.

Крім того, місцевим судом не було враховано, що майнові права, у тому числі на спірну квартиру, є забезпеченням вимог ПАТ «Банк «Демарк», що випливають з кредитного договору від 27 травня 2011 року, а саме повернення суми кредиту і сплата процентів за користування кредитом. Разом з тим, кредитні зобов`язання ПАТ «Чернігівбуд» перед ПАТ «Банк «Демарк» є невиконаними та іпотечний договір є чинним. Вказані обставини є підставою для часткового задоволення позову ПАТ «Банк «Демарк».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник виконавчого комітету Чернігівської міської ради - Гаценко О. О., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Демарк» відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Чернігівської міської ради, витребувано цивільну справу, зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 рокуі надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2019 року задоволено заяву суддів Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. про самовідвід від розгляду справи.

Відведено суддів Синельникова Є. В., Хопту С. Ф. від участі у розгляді справи № 750/4078/17 за позовом ПАТ «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 , Чернігівської міської ради, виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами виконавчого комітету Чернігівської міської ради та ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга виконавчого комітету Чернігівської міської ради мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не врахував, що відповідач ОСОБА_1 віддав своє житло під знесення для подальшого будівництва багатоповерхових будинків за погодженням із забудовником та ПАТ «Банк «Демарк» і за це отримав компенсацію у вигляді квартири № 4 . Таким чином, право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру набуто на законних підставах, оскільки це майно є новоствореним, на праві власності не належала будь-яким юридичним чи фізичним особам, а тому твердження позивача про те, що виконавчий комітет Чернігівської міської ради розпорядився чужою власністю не відповідає дійсності.

Крім того, факт оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не порушує прав банку, оскільки статтею 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірна квартира є новоствореним майном, і на праві власності вона не належала будь-яким юридичним чи фізичним особам. Вказана квартира була надана йому як компенсація за знесене житло, яке належало йому на праві власності. Таким чином, виконавчий комітет Чернігівської міської ради діяв відповідно до вимог закону.

Крім того, суд не врахував, що матеріали справи взагалі не містять доказів, які свідчать про існування між ПАТ «Банк «Демарк» і ПАТ «Чернігівбуд» спору з приводу заборгованості за кредитом, у забезпечення якого було укладено договір іпотеки. Також позивачем порушується питання про скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради відносно майна, яке хоча і є предметом застави банку, проте є власністю ПАТ «Чернігівбуд», яке з відповідними вимогами до суду не зверталося.

При прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Чернігівської міської ради виконував дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У липні та вересні 2019 року КП «Чернігівбудінвест» подало відзиви на касаційні скарги виконавчого комітету Чернігівської міської ради і ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 вересня 2009 року між ВАТ «Чернігівбуд» і КП «Чернігівбудінвест» було укладено договір про співробітництво, згідно з яким сторони домовилися здійснювати співробітництво у питаннях, пов`язаних з будівництвом багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соціального призначення в кварталі вулиць Зеленої, Горького, Київської, Мстиславської у м. Чернігові, та надавати взаємну допомогу у визначених цим договором напрямках. Згідно пункту 2.1.7 зазначеного договору ПАТ «Чернігівбуд» взяло на себе зобов`язання профінансувати витрати щодо звільнення майданчика для будівництва житлового будинку, в тому числі відселення мешканців із знесенням будинків № 6, 8 та знесення будинку АДРЕСА_1 .

27 серпня 2010 року між ПАТ «Банк «Демарк» (управитель) та ВАТ «Чернігівбуд» (забудовник) було укладено договір про організацію спорудження об`єкту будівництва, предметом якого є взаємодія сторін при організації спорудження об`єкту будівництва за рахунок коштів, отриманих управителем в управління від довірителей з подальшою передачею об`єктів інвестування (квартир) у власність довірителям в порядку і на умовах, передбачених цим договором та правилами фонду фінансування будівництва.

27 травня 2011 року між ПАТ «Банк «Демарк» та ПАТ «Чернігівбуд» з метою забезпечення поточної діяльності забудовника в фінансуванні багатоповерхового будинку в кварталі вулиць Зелена, Горького, Київська , Мстиславська у м. Чернігові було укладено кредитний договір № 1022, відповідно до умов якого між ПАТ «Чернігівбуд» та ПАТ «Банком «Демарк» 27 травня 2011 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., з подальшими змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до умов іпотечного договору зі змінами, внесеними договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, що посвідчені 06 травня 2014 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А. та зареєстровані в реєстрі за № 246, предметом іпотеки є майнові права на квартири, що на день укладення цього договору розташовані в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 , згідно слідуючого списку: однокімнатна квартира № 1, загальною площею 80,50 кв. м; двокімнатна квартира № 2, загальною площею 77,56 кв . м ; двокімнатна квартира № 3 , загальною площею 77,56 кв. м; однокімнатна квартира № 4 , загальною площею 50,84 кв. м.

Згідно протоколу наради за участю заступника міського голови щодо виконання договірних зобов`язань по відселенню, закінченню будівельно-монтажних робіт та введення в експлуатацію першої та другої блок - секції житлового будинку в кварталі вулиць Зеленої, Київської, Горького, Мстиславської від 16 травня 2013 року забудовник ПАТ «Чернігівбуд» та управитель фонду фінансування - ПАТ «Банк «Демарк» взяли на себе зобов`язання вирішити питання щодо виконання обтяжень - відселення мешканців існуючої забудови в обсягах, визначених КП «Чернігівбудінвест», а саме: дві двокімнатні квартири, одну однокімнатну квартиру та одну трикімнатну квартиру - як умови прийняття першої та другої блок - секцій в експлуатацію.

Листом за підписом голови правління ВАТ «Чернігівбуд» від 12 липня 2013 року, адресованим Чернігівському міському голові, ПАТ «Чернігівбуд» гарантував відселення мешканців квартир № 1 та № 5 житлового АДРЕСА_2 та знесення вказаного будинку за власний рахунок після відселення його мешканців.

У листі-претензії КП «Чернігівбудінвест» від 09 грудня 2013 року, адресованому голові правління ПАТ «Чернігівбуд», зазначено, що на підставі гарантійного листа від 12 липня 2013 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради 15 липня 2013 року виніс рішення № 208, згідно якого ПАТ «Чернігівбуд» було зобов`язано відселити мешканців квартир № 1 та № 5 у житловому АДРЕСА_2 . В цьому листі викладена вимога терміново виконати взяті на себе зобов`язання, так як незважаючи на те, що на даний час проводиться заселення до новозбудованого будинку, забудовником в особі ПАТ «Чернігівбуд» так і не вирішується питання з приводу відселення мешканців квартир № 1 та № 5 у житловому АДРЕСА_2 .

Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16 серпня 2013 року, першу чергу - будівництво першої та другої блок - секції багатоквартирного житлового будинку № 1 з автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі введено в експлуатацію.

29 травня 2013 року між ПАТ «Банк «Демарк» і ОСОБА_1 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 647, згідно з яким за ОСОБА_1 закріплено об`єкт інвестування, а саме квартиру № 4 , загальною площею 50,84 кв. м , житловою площею 22,74 кв. м. Вказаний договір був погоджений із забудовником ПАТ «Чернігівбуд».

Згідно з графіком внесення коштів довірителем до Фонду фінансування будівництва виду «А» (додаток № 1 до договору від 29 травня 2013 року № 647) зазначено про внесення 29 травня 2013 року 100 % від загальної кількості вимірних одиниць за 50,84 кв. м в сумі 254 200 грн, як остаточний платіж. Вказаний графік підписано головою правління ПАТ «Банк «Демарк», ОСОБА_1 та погоджено забудовником.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 «Про надання права власності на квартири № 3 і № 4 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 мешканцям АДРЕСА_2 , які підлягають відселенню» надано право приватної власності на двокімнатну квартиру № 4, загальною площею 50,5 кв. м, у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

У рішенні зазначено, що воно прийнято відповідно до підпункту 3 пункту «а» статті 30, підпункту 11 пункту «а» та підпункту 7 пункту «б» статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою захисту прав громадян та дотримання гарантійних зобов`язань забудовником ПАТ «Чернігівбуд» та управителем фонду фінансування будівництва ПАТ «Банком «Демарк» з відселення мешканців АДРЕСА_2 , що знаходиться в аварійному стані, забезпеченню можливості завершення будівництва в цілому. Пунктом 2 цього рішення внесено зміни до пункту 7 рішення від 15 березня 1993 року № 66 та пункту 1.3 рішення від 15 липня 2013 року № 208, виклавши їх в наступній редакції: «Після відселення мешканців житлового АДРЕСА_2 КП «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради організувати знесення будинку, що знаходиться в аварійному стані, за рахунок інвестора та завершити будівництво багатоквартирного будинку в цілому».

18 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Проніковим А. О. на підставі рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, серії 44079996 та прийнято рішення (з відкриттям розділу, індексний номер рішення 24539259) про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної експлуатації» Чернігівської обласної ради від 08 червня 2017 року № 1758, за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які згідно даних інвентаризаційної справи є співвласниками житлового АДРЕСА_2 , проведена технічна інвентаризація від 08 червня 2017 року та виявлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, в тому числі житловою площею 82,9 кв. м - знесено.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28 серпня 2015 року надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення КП «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1420 га, в кварталі вулиць Зеленої, Горького, Київської та Мстиславської для будівництва багатоповерхових жилих будинків (ІІ черга) з подальшим наданням ділянки в постійне користування.

Таким чином, земельна ділянка, на якій був розташований будинок АДРЕСА_2 , необхідна була для будівництва наступної черги багатоповерхових жилих будинків і саме з метою звільнення цієї ділянки для подальшої забудови об`єкта будівництва в цілому, був знесений будинок № 8 за погодженням із власниками, а вони отримали відповідну компенсацію за своє майно, як це було передбачено договором про співробітництво від 29 вересня 2009 року, укладеним між ВАТ «Чернігівбуд» та КП «Чернігівбудінвест», що передував прийнятому Чернігівською міською радою рішенню від 24 червня 2010 року про відведення земельної ділянки під забудову.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого комітету Чернігівської міської ради підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, враховуючи вимоги статті 4 ЦПК України та статті 16 ЦК України, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, який не передбачений ні законом, ні договором.

Аналогічні правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

Так, звертаючись до суду із цим позовом, ПАТ «Банк «Демарк» вказувало на те, що у результаті прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192, зокрема, щодо надання у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , майнові права на яку перебувають у заставі банку, останній втратив можливість на задоволення своїх кредиторських вимог за зобов`язаннями ПАТ «Чернігівбуд».

За статтями 1, 5 Закону України «Про іпотеку» застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Разом з тим, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Вказане свідчить, що надання у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 не порушує права ПАТ «Банк «Демарк», як іпотекодержателя, оскільки відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, тому кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна.

Крім того, із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 серпня 2016 року вбачається, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 державним реєстратором було перенесено відомості про обтяження цього майна відповідно до договору іпотеки від 27 травня 2011 року і зазначено, що обтяжувачем є ПАТ «Банк «Демарк».

При цьому судом установлено, що позивачем порушуються питання про скасування рішення виконкому Чернігівської міської ради відносно майна (майнових прав), яке хоча і є предметом застави банку, проте є власністю ПАТ «Чернігівбуд», однак, останнє з відповідними вимогами до суду не зверталося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказаних обставин не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 липня 2015 року № 192 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2015 року, видане ОСОБА_1 , за позовом ПАТ «Банк «Демарк», оскільки відсутні підстави вважати права останнього як іпотекодержателя порушеними.

При цьому апеляційним судом у порушення вимог частини п`ятої статті 411 ЦПК України не враховано висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими було скасовано попереднє судове рішення.

При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Банк «Демарк», отже апеляційним судом було безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що спірні правовідносини не підпадають під визначення приватноправових, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, є безпідставними.

Так, за правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України визначено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Із системного аналізу зазначених положень убачається, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 820/7173/16, провадження № 11-613апп18.

Таким чином, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому правильно вирішений судами за правилами ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, зі ПАТ «Банк «Демарк» на користь виконавчого комітету Чернігівської міської ради і ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі по 6 400,00 грн кожному.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року скасувати.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на користь виконавчого комітету Чернігівської міської ради судовий збір у розмірі 6 400,00грн (шість тисяч чотириста гривень).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 400,00 грн (шість тисяч чотириста гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь І. Ю. Гулейков О. М. Осіян В. В. Шипович