АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів – Дикун С.І., Жолудько Л.Д.
при секретарі –Стопник О.С.
з участю – представника позивача ОСОБА_1,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду від 09 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково, Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 79800 грн. суми боргу за договором позики №27-11/07 від 27 листопада 2007 року, 3% річних за прострочення грошового зобов’язання в сумі 4519 грн. 87 коп. та 193 грн.20 коп. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував, що рішення Кременецького районного суду від 09 грудня 2009 року винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просив скасувати дане рішення, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на його користь з ОСОБА_2 суму боргу, а також 3% річних за прострочення грошового зобов’язання, суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором позики та у встановлений договором строк грошей не повернув, чим порушив права позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.
В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 27 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений в письмовій формі договір позики №27-11/07, згідно якого позивач позичив відповідачу 10000 доларів США, строком на один місяць без нарахування та сплати процентів.
28 листопада 2007 року ОСОБА_2 власноручно написав розписку про отримання грошей у розмірі 10 000 доларів США згідно договору позики №27-11/07 від 27.11.2007 року.
Відповідач ОСОБА_2 зобов’язання по вищезазначеному договору позики не виконав і в строк до 29 травня 2007 року борг ОСОБА_3 не повернув.
Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд першої інстанції підставно не взяв до уваги представлену відповідачем службову розписку від 27.03.2008 року про анулювання позики, оскільки відповідно до вимог ст. 545 ЦК України підтвердженням виконання боргового зобов’язання є розписка, яка видається боржникові після виконання зобов’язання. Судом встановлено, що під час звернення в суд розписка знаходилася у позивача.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 09 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді – два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
тернопільської області Н.Фащевська