У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця „22” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

            Суддів: Горбань В.В.

Терент’євої Н.М.

                      При  секретарі: Козловій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про   стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня  2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    01 червня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про   стягнення аліментів. Вимоги мотивовані тим, що між нею і відповідачем 07.02.2004 року було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу вона захворіла, була госпіталізована у Київський інститут хірургії і трансплантології  Академії медичних наук України. З листопада 2007 року по січень 2008 року знаходилася у лікарні, перенесла тяжку операцію. Після виписки з лікарні їй було встановлено другу групу інвалідності. Посилається на те, що після операції чоловік змінив своє ставлення до неї, став вимагати, щоб вона з дитиною залишила квартиру, в якій зареєстровані, забрав документи, які були їй потрібні для оформлення пенсії по інвалідності. Після перенесеної операції вона потребувала догляду, не могла працювати, доглядати за маленьким сином. Наприкінці березня 2008 року відповідач зібрав належні їй речі, погрузив у машину і відправив її з дитиною до батьків, скориставшись її безпорадним станом. Влітку 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу і у лютому 2009 року шлюб між ними було розірвано. Розмір призначеної їй пенсії по інвалідності невеликий, їй необхідна дієта, придбання ліків, додаткових продуктів харчування, крім того, необхідні кошти для продовження лікування, оскільки пенсія не забезпечує їй прожиткового мінімуму, тому вона потребує матеріальної допомоги. Батьки не мають можливості допомагати їй матеріально, батько психічно хвора людина, тому проживати в одному будинку вони не можуть. Зазначає, що відповідач є приватним підприємцем, має у власності нерухомість, яку здає в оренду, від чого отримує прибутки. Оскільки добровільно відповідач матеріальну допомогу не надає, уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просила стягнути з нього аліменти на своє утримання в розмірі 1000 грн. щомісяця, починаючи з часу встановлення їй другої групи інвалідності, тобто з 05.02.2008 року.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 01 червня 2009 року та протягом строку інвалідності, тобто до 31 січня 2010 року.

Справа № 22-ц-2022/2010                 Головуючий в суді 1 інстанції Прищепа А.В.

                            Доповідач                                   Горбань В.В.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_6 просить  рішення суду скасувати з закриттям провадження у справі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що судом при ухваленні рішення про стягнення аліментів не враховано його матеріальне становище, а саме те,  що він працює тільки з 01 червня по 30 вересня на 0,5 ставки заступника директора ТОВ «Пансіонат «Волга», а з 01 жовтня по 31 травня він переводиться на 0,1 ставки у зв’язку з сезонною роботою,  наявність у суді декілька цивільних справ про стягнення з нього грошової заборгованості, а крім того, посилається на те, що він оплачує навчання в університеті дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, також не було взято до уваги його стан здоров’я, а з урахуванням зазначеного він не має можливості виплачувати аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_5.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка  ОСОБА_5 є непрацездатною, отримує пенсію, яка не забезпечує її проживання, а відповідач ОСОБА_6 за своїм матеріальним станом має можливість допомагати своїй колишній дружині.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, яка розглянута з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.02.2004 року.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка під час шлюбу захворіла і була госпіталізована до Київського інституту хірургії та трансплантології АМН України, де знаходилась на лікуванні з 26.11.2007 року по 08.01.2008 року. Після перенесеної операції позивачці була встановлена друга група інвалідності, остання за станом здоров’я не могла працювати та доглядати за сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, відповідач змусив її переїхати до батьків, матеріально не допомагав. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України  в м. Алушта  розмір пенсії позивачки складає 662 грн. (а.с. 4).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги від свого колишнього чоловіка.

Відповідно до частини 2 статті 76 Сімейного кодексу України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

При розгляді справи суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, щодо майнового стану відповідача, а саме наявність нерухомості на праві власності, свідоцтва про сплату єдиного податку, звіти, відповідно до яких об’єм виручки ОСОБА_6 як суб’єкта підприємницької діяльності у 3 кварталі 2008 року зі зростальним підсумком з початку дії свідоцтва про сплату єдиного податку склав 140780 грн., у 3 кварталі 2009 року  - 173789 грн., об’єм виручки за другий квартал 2009 р. - 43700 грн., враховуючи вид діяльності приватного підприємця ОСОБА_6, а саме – надання в оренду рухомого і нерухомого майна, посередницька діяльність, дійшов правильного висновку, що у ОСОБА_6 є реальна можливість сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини у зв’язку з її інвалідністю у сумі, визначеній судом.  

Згідно зі статтею 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону враховано.

Встановлюючи розмір аліментів у 1000 грн. щомісячно, суд виходив з того, що він є співмірним потребам позивачки та можливостям відповідача.

           Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які  могли б спростувати висновки суду.

            Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду  фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

            Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

            Колегія суддів погоджується з висновком суду, що оплата навчання відповідачем дочки від першого шлюбу в інституті є  правом, а не обов’язком ОСОБА_6 і свідчить про наявність фінансової можливості надавати таку допомогу дочці. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги довідку про розмір середньої заробітної плати відповідача у 2009-2010 рр в сумі 385,45 грн., як єдиний доказ про доходи, на яку останній посилався при розгляді справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі, та ствердження про те, що це є єдиним його прибутком, у зв’язку з тим, що це є суперечливим доказом, оскільки надані його представником квитанції та накладні, навпаки, свідчать про те, що ОСОБА_6 у 2009 році понесені витрати в розмірі 50056,66 грн. на благоустрій належної йому нерухомості, тобто це свідчить про те, що у відповідача  є відповідна фінансова можливість нести такі витрати.    

            Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про наявність справ про стягнення з нього грошових коштів, оскільки такі спори дійсно виникли вже після подачі позивачкою позову про стягнення аліментів на утримання  з її колишнього чоловіка.

            Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_6 коштів на сплату аліментів колишній дружині ОСОБА_5 були предметом  аналізу перевірки та оцінки суду першої інстанції і додаткової оцінки не потребують.

            Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги  суттєвими не являються і не дають  підстав  для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального чи процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи.

           За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення і задоволення апеляційної скарги відповідача немає.

           Згідно зі статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скарга і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального  і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

           Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст.  303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

          Рішення  Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня  2009 року залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

          Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня нею набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:            Курська А.Г.             Горбань В.В.              Терент’єва Н.М.