УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця «22» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                        Головуючого, судді: Горбань В.В.

                                        Суддів:                                                     Курської А.Г.

Терент’євої Н.М.

                                       При секретарі: Козловій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_5, заінтересована особа – ОСОБА_6, про закриття виконавчого провадження, направлення судового наказу до іншої виконавчої служби, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 08 жовтня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2009 року  у задоволенні скарги ОСОБА_5, заінтересована особа – ОСОБА_6, про закриття виконавчого провадження, направлення судового наказу до іншої виконавчої служби відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду з постановленням нової про направлення виконавчого документу про стягнення з нього суми для виконання за місцем його реєстрації, здійснення ним підприємницької діяльності і знаходження майна, тобто у Центральний Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції, посилаючись на порушення норм процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення даного питання, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою  і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи заявнику у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим з відкриття виконавчого провадження постановою від 17 червня 2009 року є відповідними вимогам статей 1, 3, 18, 20, 24  Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції, як такою, що відповідає обставинам  справи, вимогам процесуального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що постановою  державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 17 червня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення (а.с.74).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що постанову Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 17 червня 2009 року ОСОБА_5 оскаржив до суду в порядку статті 383 Цивільного процесуального кодексу України 07.08.2009 року (а.с. 3-4).

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою  підлягають виконанню ухвали, постанови судів  у  цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, який є стягувачем за виконавчим листом № 1-86/09, звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим з заявою про відкриття виконавчого провадження  і здійснення виконавчих дій за місцезнаходженням майна боржника ОСОБА_5, а саме автомийки по АДРЕСА_1 (Київський район м. Сімферополя).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відповідності дій державного виконавця при відкритті виконавчого провадження вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і відсутності підстав для задоволення скарги про визнання оскарженої постанови неправомірною та закриття виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи в межах заявлених вимог і дав належну оцінку  доказам, наданим заявником, представником заінтересованої особи ОСОБА_6 та представником Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим.  

Довід апеляційної скарги про те, що виконавчі дії повинні проводиться державним виконавцем за місцем реєстрації підприємницької діяльності боржника в Центральному районі м. Сімферополя, колегія суддів вважає помилковим, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні статті 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_5 не була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження і він її не отримував, що свідчить про порушення його прав і про невиконання державною службою обов’язків, передбачених статтями 24, 26  Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується  матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в ухвалі суду наведені переконливі висновки щодо їх необґрунтованості.

Відповідно до вимог  п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

   Судді:               Горбань В.В.         Курська А.Г.                   Терент’єва Н.М.