Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючого судді Григоренка М.П.,
суддів Ковалевича С.П., Оніпко О.В.,
при секретареві судового засідання Омельчук А.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника відповідача - Рівненської міської ради – Павлова Ю.А., представника відповідача ОСОБА_4. – адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Рівненської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану добудову до житлового будинку, припинення права спільної часткової власності на будинок, з виділенням квартири в окремий об’єкт нерухомості, визнання права власності на виділену квартиру, надвірні будівлі і споруди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Рівненської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану добудову до житлового будинку, припинення права спільної часткової власності на будинок, з виділенням квартири в окремий об’єкт нерухомості, визнання права власності на виділену квартиру, надвірні будівлі і споруди,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2009 року позовні вимоги як первісного так і зустрічного позову задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4. право власності на самочинно здійснені кожним із них добудови до житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їм на праві спільної часткової власності.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4. на вищевказаний будинок, з виділенням кожному із них у вигляді окремого об’єкту нерухомості конкретних жилих приміщень цього жилого будинку, у вигляді квартир № 1 та № 2, разом із надвірними будівлями та спорудами, із визнанням права власності за вищевказаними особами на ці об’єкти нерухомості.
_______________________________________________________________________ Справа № 22-234-2010р. Головуючий у 1 інстанції : Рогозін С.В.
Категорія : 2.5.6. Доповідач : Григоренко М.П.
В поданій апеляційній скарзі на дане рішення Рівненська міська рада вказує, що це рішення винесене судом першої інстанції всупереч вимог статті 376 ЦК України, оскільки особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Позивач здійснив будівництво із порушенням встановленого порядку, який передбачений Законом України „Про основи містобудування”, Закону України „Про планування та забудову територій”, Закону України „Про архітектурну діяльність”, зокрема: без дозволу на будівництво, затвердженого та погодженого проекту будівництва, свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації. Також відсутні докази про прийняття в експлуатацію спірного об’єкту нерухомості.
У зв’язку із викладеним, Рівненська міська рада просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні обох позовів відмовити.
В ході апеляційного розгляду справи представник Рівненської міської ради апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4. апеляційну скаргу не визнали та просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання по даній справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4, щодо визнання права власності на самочинне будівництво, суд першої інстанції виходив із того, що будівництво було здійснено на земельній ділянці, яка знаходиться у власності позивачів і вона виділена саме для цієї мети, не порушує прав інших осіб та здійснено у відповідності до державних архітектурних норм та правил.
Решта вимог позивачів була задоволена із тих підстав, що відповідно до вимог статті 367 ЦК України, майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Проте, колегія суддів вважає, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2009 року підлягає скасуванню, у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального права і процесуального права, з ухваленням у справі нового рішення.
Законами України „Про основи містобудування”, „Про планування та забудову територій”, „Про архітектурну діяльність” визначено певні вимоги, яких мають дотримуватись забудовники, зокрема: отримати дозвіл на будівництво, мати затверджений та погоджений проект будівництва, свідоцтво про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, а також збудований об’єкт має бути прийнятий у встановленому порядку в експлуатацію.
Звертаючись до суду із позовами, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсно надали суду документи, згідно яких органи пожежного та санітарного контролю не заперечували проти експлуатації спірних самочинно збудованих приміщень.
Проте, позивачами не було надано будь-яких доказів щодо того, що вони попередньо звертались до відповідного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції з питанням щодо введення в експлуатацію самочинно збудованих приміщень і що їм в цьому було відмовлено, а тому, на розсуд колегії суддів, наявність лише висновку експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста, якій діє на приватній основі і безумовно має право проводити такі дослідження, ще не звільняє особу, яка здійснила самочинне будівництво, від обов’язку звернутись до вищевказаного органу із заявою про прийняття цього будівництва в експлуатацію, який і має оцінити цей експертний висновок та прийняти відповідне рішення.
9 вересня 2009 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарським спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», а тому, на думку колегії суддів, позивачі мають можливість узаконити своє право на самочинно збудовані ними будівлі у передбаченому чинним законодавством порядку.
У зв’язку із викладеним, слід прийти до висновку, що вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, щодо визнання за ними права власності на самочинно здійснене будівництво, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо припинення права спільної часткової власності на будинок, з виділенням квартири в окремий об’єкт нерухомості, визнання права власності на виділену квартиру, надвірні будівлі і споруди, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що з даного приводу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 взагалі ніякого спору ні існує і їм нічого не перешкоджає укласти відповідний договір та нотаріально його посвідчити, як це визначено статтею 367 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як в своїх позовних заявах так і ході розгляду справи не вказали, яким саме чином порушуються їхні права на здійснення поділу майна, що є спільною частковою власністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Рівненської міської ради задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.