АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів – Шевчук Г.М., Жолудько Л.Д.
при секретарі – Любчик Л.М.
з участю – ОСОБА_1 та представника органу
опіки та піклування Гусятинської райдержадміністрації
Джугана Б.В., адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Гусятинського районного суду від 05 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача - органу опіки і піклування Гусятинської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися в суд з апеляційними скаргами на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача - органу опіки і піклування Гусятинської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою №29, що знаходиться за адресою: вул. Тернопільська, 14, смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 вказав, що рішення Гусятинського районного суду від 05 січня 2010 року в частині відмови у визнанні неповнолітнього сина ОСОБА_5 у визнанні таким, що втратив право на житло, винесене з порушенням вимог закону, без врахування всіх обставини справи. Посилаючись на наведене просив скасувати дане рішення суду в цій частині і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказувала, що рішення Гусятинського районного суду від 05 січня 2010 року в частині визнання її такою, що втратила право на житло є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому просила скасувати дане рішення суду в цій частині і ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним і власником житла.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло в квартирі за АДРЕСА_2 Тернопільської області, суд виходив з того, що відповідачка не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад один рік.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.
Так, судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано в судовому порядку 21 жовтня 2008 року, а 11 листопада 2008 року позивач отримав свідоцтво про розірвання шлюбу, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 11 листопада 2008 року.
Квартира за АДРЕСА_2 Тернопільської області подарована позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу 28 січня 2002 року, а тому належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_4 та неповнолітній син зареєстровані у спірній квартирі з 9 січня 2003 року.
24 січня 2009 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про шлюб від 24 січня 2009 року.
На даний час в спірній квартирі крім позивача також зареєстровані його дружина ОСОБА_7 та її неповнолітня дочка ОСОБА_8
З квітня 2009 року по даний час відповідачі проживають в квартирі по АДРЕСА_1 в смт.Гусятин на підставі договору оренди від 1 квітня 2009 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідачка має на праві приватної власності 1/3 частину будинку, який знаходиться в с.Трибухівці Гусятинського району Тернопільської області, що стверджується свідоцтвом про право власності від 17 лютого 2003 року.
Судом встановлено, що відповідачка в червні 2008 року виїхала зі спірної квартири, забравши належне їй майно.
Той факт, що відповідачка не проживає у спірній квартирі з червня 2008 року стверджується актами обстеження від 9 березня, 3 квітня, 11 травня та 2 червня 2009 року, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10
Відповідно до ухвали Гусятинського районного суду від 24 вересня 2008 року позовну заяву ОСОБА_4 До ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду в зв’язку з повторною неявкою позивачки в судове засідання. Дана ухвала суду позивачкою не оскаржувалась.
Посилання відповідачки на те, що її відсутність викликана поважними причинами, оскільки позивач чинив їй перешкоди у користуванні житлом у спірній квартирі, колегія не приймає до уваги, оскільки дані доводи в судовому засіданні не доведені відповідачкою.
Судом встановлено, що з вимогами про усунення перешкод у користуванні житлом, відповідачка у відповідні органи чи суд не зверталась.
Будь-яких інших доказів того, що вона проживала в квартирі, або була відсутня з поважних причин, відповідачка в судове засідання відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України не подала.
Враховуючи встановлені обставини по справі та вимоги ст.405ЦК України, суд підставно визнав ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло в квартирі.
Відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи і висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 таким, що втратив право на житло в квартирі за АДРЕСА_2 Тернопільської області,
Так, відповідно до вимог ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи віком до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Судом встановлено, що при розірванні шлюбу сторони не визначили місце проживання свого неповнолітнього сина. Неповнолітній син відвідує навчальний заклад в смт.Гусятині, іншим постійним місцем проживання не забезпечений.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 20 листопада 2009 року визнано недоцільним позбавлення житлової площі малолітнього сина сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що відповідно до вимог Закону України “Про охорону дитинства” батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для розвитку дитини, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання неповнолітнього сина таким, що втратив право на житло в квартирі, належній позивачу.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Гусятинського районного суду від 05 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді –