КОПІЯ
Апеляційний суд Хмельницької області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“10” лютого 2010 р. м. Хмельницький
судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю.
Переверзєвої Н.І.
при секретарі : Гребелюк Т.Б.
з участю: представника апелянта
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-41 за апеляційною скаргою акціонерного банку „Укоопспілка” на рішення Городоцького районного суду від 25 листопада 2009 року за позовом АБ „Укоопспілка” до ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет іпотеки, заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
В С Т А Н О В И Л А :
акціонерний банк „Укоопспілка” звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2005 року між банком з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з іншої укладено іпотечний договір на забезпечення кредитного договору № 1 від 09.06.2005 року.
За кредитним договором ОСОБА_3 отримав у банку кредит в сумі 120 000 гривень, який зобов’язався повернути до 01.06.2007 року, однак, своїх зобов’язань в повному обсязі не виконав і ухиляється від сплати боргу за договором в сумі 86 828,95 гривень.
За іпотечним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку банку, як майновий поручитель, власний будинок АДРЕСА_1 і банк має право отримати у власність зазначений будинок в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором.
ОСОБА_2 відмовляється передавати банку у власність предмет іпотеки, тому банк просив суд визнати за банком право власності на предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
_________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції –Сакенов Ю.К. Справа № 22-ц-41 Доповідач – Харчук В.М. Категорія № 27
Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 в судові засідання не явились, свого відношення до позову не висловили.
Рішенням Городоцького районного суду від 25 листопада 2009 року у позові АБ „Укоопспілка” відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення АБ „Укоопспілка” посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права – ст.ст.182, 328 ЦК України, ст.ст.3, 5, 11, 12, 33-41, 37 Закону України „Про іпотеку” ст. 215 ЦПК України, неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт посилається на те, що судом не враховано положення іпотечного договору, за яким сторони визначили порядок погашення боргових зобов’язань та механізм передачі іпотечного майна іпотекодержателю.
Суд безпідставно застосував п.4.1 і не застосував п.4.2 договору, яким прямо передбачено передачу у власність банку предмету іпотеки.
Суд не врахував, що право власності на предмет іпотеки у банку виникає в силу іпотечного договору на погашення боргових зобов’язань за договором кредиту на суму 82 933 гривень.
Суд також безпідставно послався на відсутність реєстрації предмету іпотеки в реєстрі прав нерухомості. Спірний будинок зареєстрований і після передачі будинку за судовим рішенням право власності банку також буде зареєстроване в Городоцькому БТІ.
Судом неправильно застосовано норми Закону України „Про іпотеку”.
Ухвалене судом першої інстанції судове рішення не відповідає вимогам процесуального закону, так як відсутня його мотивувальна частина.
Тому апелянт просить скасувати рішення Городоцького районного суду від 25 листопада 2009 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 11, 60, 308, 215 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.
Судовий спір вирішується на засадах змагальності, кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судове рішення складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Мотивувальна частина рішення, зокрема, складається із зазначення встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;
мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначенні в рішенні нормативні акти;
чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були, то ким;
назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Із тексту ухваленого судом першої інстанції рішення вбачається, що це рішення судом вмотивоване і текст рішення відповідає вимогам ст.215 ЦПК України (а.с.28-29).
Відповідно до ст. 1, абз.2; ст.ст.3, ч.3; 12, 33, 36 та 37, ч.ч.1 та 2 Закону України „Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Підставами для набуття права власності на предмет іпотеки є договір про задоволення вимоги іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, які передбачають передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.
Підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є рішення іпотекодержателя про реєстрацію права власності на це майно, а не судове рішення про визнання права власності (питання передачі права власності вирішується у позасудовому, а не в судовому порядку).
Саме рішення іпотекодержателя про реєстрацію права власності на підставі договору про передачу майна чи на підставі застереження в іпотечному договорі може бути оскаржене іпотекодавцем, а не іпотекодержателем, в суді.
Відповідно до п.1 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна (Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України № 7\5 від 07 лютого 2002 року, зареєстрованого у Мінюсті України 18 лютого 20012 року за № 157\6445 з послідуючими змінами) підставою для реєстрації прав власності на нерухоме майно за іпотекодержателем є договори про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на забезпечення кредитного договору між АБ „Укоопспілка” та ОСОБА_3 від 09 червня 2005 року укладено іпотечний договір між майновим поручителем ОСОБА_2 та АБ „Укоопспілка”.
Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 цього договору сторони домовились про те, що у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 банку передається право власності на предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними будівлямиАДРЕСА_1 вартістю 82 933 гривень.
Для цього протягом тридцяти п’яти днів з дня настання терміну виконання основного зобов’язання, сторони складають акт приймання-передачі.
Строк повернення боргу ОСОБА_3 за кредитним договором в сумі 86828,95 гривень закінчився 25 вересня 2009 ороку, однак майновий поручитель ОСОБА_2 ухиляється від передачі предмету іпотеки у власність.
Наведені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи: кредитним та іпотечним договорами (а.с.7-9), письмовою вимогою банку до іпотекодавця (а.с.10-13), розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.15-17, 20-22), іншими матеріалами справи.
З матеріалів справи також вбачається, що іпотекодержатель не приймав рішення про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за собою і не
звертався з вимогами до реєстратора про реєстрацію права власності на підставі застережень в іпотечному договорі.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем.
АБ „Укоропспілка” не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а правова позиція позивача не ґрунтується на нормах права.
При відсутності згоди іпотекодавця на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю банк не позбавлений можливості в судовому порядку задовольнити свої вимоги за кредитним договором (основним зобов’язанням) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави до його скасування в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу Акціонерного банку „Укоопспілка” відхилити, рішення Городоцького районного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:/підпис/
Судді:/підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду В.М. Харчук