Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі :
головуючого судді Григоренка М.П.,
суддів Ковалевича С.П., Оніпко О.В.,
при секретареві судового засідання Омельчук А.М., за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1, відповідача та його представника – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Вербська сільська рада Дубенського району Рівненської області, про визнання недійсним заповіту,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року позов задоволено та визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений 03 квітня 2008 року за реєстраційним номером 474 секретарем Вербської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам Закону.
Ніяким чином не було доведено факт того, що його мати - ОСОБА_5 складала заповіти не усвідомлюючи значення своїх дій, а висновок експертизи, який суд поклав в основу свого рішення, є неповним та суперечним і відповідача було позбавлено можливості його оскаржити у встановленому порядку.
Безпідставно не було прийнято до уваги покази свідка ОСОБА_6, яка, будучи секретарем сільської ради, переконалась у дієздатності ОСОБА_5, коли та виявила бажання скласти заповіт.
Розгляд справи було здійснено без фіксування технічними засобами, у зв’язку із чим апелянт позбавлений можливості довести достовірність та точність показів свідків.
Не було витребувано судом медичну книжку ОСОБА_5 в якій відсутні будь-які дані про психічний розлад здоров’я останньої.
_______________________________________________________________________ Справа № 22-407-2010р. Головуючий у 1 інстанції : Бобер К.Ф.
Категорія : 37 Доповідач : Григоренко М.П.
У зв’язку із викладеним апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В ході апеляційного розгляду справи відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Позивач апеляційну скаргу не визнав та просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання по даній справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що при складанні заповіту 3 квітня 2008 року ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій, що стверджується актом посмертної судово-психіатричної експертизи №78\09 від 7-11 грудня 2009 року, яка була проведена Рівненським обласним центром психічного здоров’я населення.
Проте колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції і вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з ухваленням у справі нового рішення.
Зі змісту мотивувальної частини акту посмертної судово-психіатричної експертизи №78\09 від 7-11 грудня 2009 року, яка була проведена Рівненським обласним центром психічного здоров’я населення (а.с. 27), слідує, що ОСОБА_5 на момент складання 3 квітня 2008 року не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно виписки із історії хвороби ОСОБА_5, в період перебування останньої на лікуванні в Дубенському диспансері психосоціальної реабілітації з 29 лютого по 1 квітня 2008 року у неї було виявлено зниження пам’яті та інтелекту, проте виписана вона була у задовільному стані.
Згідно довідки Вербської дільничної лікарні від 15 лютого 2010 року (а.с. 44), ОСОБА_5 з приводу наявності психічних хвороб на диспансерному обліку не перебувала.
З медичної книжки ОСОБА_3 також не вбачається, що остання за час свого життя страждала на будь-які психічні захворювання.
Згідно вимог ст.ст. 147, 212 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим та не має наперед встановленої сили і підлягає обов'язковій оцінці поряд з іншими наданими сторонами доказами.
З огляду на те, що акт посмертної судово-психіатричної експертизи №78\09 від 7-11 грудня 2009 року, яка була проведена Рівненським обласним центром психічного здоров’я населення, було складено лише на підставі історії хвороби ОСОБА_5, коли та перебувала на лікуванні в Дубенському диспансері психосоціальної реабілітації з 29 лютого по 1 квітня 2008 року та на підставі матеріалів даної цивільної справи і висновки цієї експертизи не дають можливості в достатній мірі дійти до того чи іншого висновку, тому вона підлягає оцінці в сукупності із іншими доказами.
Зокрема, із показами свідка ОСОБА_6, яка як в суді першої інстанції так і в ході апеляційного розгляду справи показала, що 3 квітня 2008 року до неї, як секретаря Вербської сільської ради, звернулась ОСОБА_5 із проханням скласти та завірити її заповіт.
ОСОБА_5 в сільську раду прибула разом із своєю невісткою, яка потім відлучилась. При розмові із ОСОБА_5 у неї, ОСОБА_6, не виникло ніяких сумнівів щодо правильного усвідомлення тією значення своїх дій, оскільки та вела себе адекватно.
Крім того, її, ОСОБА_6, ніяким чином не здивувало волевиявлення ОСОБА_5 скласти заповіт на користь свого сина – ОСОБА_3, оскільки та проживала із сім’єю останнього вже понад десять років і яка її доглядала, так як вона постійно страждала на різні захворювання.
Свідок ОСОБА_7 показала, що в травні 2008 року ОСОБА_5 поскаржилась їй на те, що на неї образився її син – позивач ОСОБА_4, оскільки вона склала заповіт лише на користь свого іншого сина.
Будь-які дані, які б викликали сумніви в правдивості показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7М, по даній справі відсутні, а тому колегія суддів рахує за необхідне покласти покази вказаних свідків в основу свого рішення та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заявленого позову, за недоведеністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дубенського міська районного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.