КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2010 № 20/350
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1.( за довіреністю),
від відповідача: не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009
у справі № 20/350 ( .....)
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_2
до Приватне підприємство "Полонез-тревел"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 18750,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року СПД– фізичної особи ОСОБА_2 (позивач) звернувся до ПП „Полонез-тревел” (відповідача) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача збитків у розмірі – 18 750,00 грн. державного мита у розмірі 187,50 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2009 по справі № 20/350 в задоволенні позовних вимоги відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №20/350 від 16.12.2009 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань передбачених умовами договору в частині забезпечення перевезення учасників семінару внаслідок чого сталася дорожньо – транспортна пригода, через яку учасник семінару ОСОБА_3 не зміг скористатися туристичними послугами.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:
02.11.2007р. між сторонами було укладено договір №56 про надання туристичних послуг, відповідно до умов якого туроператор (відповідач) зобов'язується забезпечити надання за замовленням замовника (позивач) комплекс туристичних послуг з організації бізнестуру групи замовника для проведення семінару робітників інформаційних видавництв України, включаючи забезпечення переведення, бронювання готелю для тимчасового розміщення та харчування, а також забезпечення відповідними послугами: медичне страхування, а замовник - прийняти та оплатити комплекс туристичних послуг.
Відповідно до п. 1.2 договору замовник направляє у туристичну поїздку бізнестуру групу відповідно до списку, який є невід'ємною частиною даного договору у кількості 35 чоловік.
Пунктом 1.3 договору визначено країну призначення Єгипет, місто Таба
Згідно п. 1.5. договору датою початку туристичного обслуговування є 22.11.2007р.
В порядку п. 2.1 договору туроператор зобов'язаний:
забезпечити надання комплексу туристичних послуг, в обсязі та в строки, які передбачені даним договором;
забезпечити групу замовника ваучерами, проїзними квитками та страховими полісами. Ваучером та проїзними документами забезпечується кожний турист групи.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість передбачених договором туристичних послуг складає 101 847,21грн.
Як свідчать матеріали справи замовник 13.11.2007 року сплатив відповідачу 101 847,00 грн.
Відповідно до п. 2.4.2 договору замовник має право на відшкодування матеріальної шкоди у випадку невиконання або неналежного виконання туропєратором умов даного договору у відповідності з діючи законодавством.
27.10.2007 року між позивачем та громадянином України ОСОБА_3 було укладено договір № 56 про надання послуг за яким позивач взяв на себе зобов'язання із надання послуг у м. Києві щодо практичної організації участі замовника - ОСОБА_3 у навчально-інформаційному семінарі, який проводиться в Арабській Республіці Єгипет).
Позивач просить суд стягнути з відповідача 18 750,00грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині забезпечення перевезення, з огляду на викладене.
Так, 22.11.2007р. приблизно з 22:00 годині автобус, який здійснював перевезення з аеропорту до готелю групи, члени якої перелічені у списку, що є додатком до договору, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду -перекинувся на повороті на великій швидкості (зазначене підтверджується листом за підписом Першого Секретаря з консульських питань Посольства України в Арабській Республіці Єгипет від 15.04.2008р. №6163/36-500-420, оригінал та копія якого знаходяться у матеріалах справи).
В результаті ДТП було травмовано учасників семінару, зокрема ОСОБА_3 (№30 у списку учасників семінару), що підтверджується вищезазначеним листом.
У зв'язку з наведеним, учасник семінару ОСОБА_3 не зміг взяти участі у семінарі та 29.11.2007р. повернувся на територію України, що підтверджується копіями авіаквитка та посадочного талону, які знаходяться у матеріалах справи.
Відповідно до розписки громадянина ОСОБА_3, позивач повернув ОСОБА_3 18750,00грн., як відшкодування збитків за ненадані послуги згідно Договору №56.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно залишив позовні вимоги без задоволення.
Згідно п. 2.4.2 договору замовник має право на відшкодування матеріального збитку у випадку невиконання або неналежного виконання туроператором умов даного договору у відповідності з діючим законодавством.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 та 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно п. 1 роз'яснення президії ВГСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача реальних збитків (про що зазначено у нормативному обґрунтуванні заявленої суми збитків), які завдані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, в частині забезпечення перевезення.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 1 ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними
збитками;
- вини боржника.
Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.
Скаржник зазначає, що завдані йому збитки (реальні збитки), пов'язані із неналежним виконання відповідачем умов договору №56 про надання туристичних послуг від 02.11.2007р., в частині забезпечення здійснення перевезення. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач здійснив повернення на користь ОСОБА_3 18750,00грн., які, у свою чергу, були сплачені ОСОБА_3 та перераховані відповідачу за надання туристичних послуг громадянину ОСОБА_3. Таким чином, розмір завданих реальних збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, становить 18750,00грн., тобто дорівнює вартості ненаданих послуг учаснику групи — громадянину ОСОБА_3.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки відповідно до п. 3.1 договору, вартість туристичних послуг складає 101 847,21грн., а відповідно до списку учасників семінару та п. 1.2 договору група учасників складається із 35 чоловік. Доказів того, що саме за надання туристичних послуг ОСОБА_3, позивачем, в межах суми 101 847,21грн., було сплачено на користь відповідача 18 750,00грн., матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів критично оцінює надану позивачем, як доказ, розписку громадянина ОСОБА_3, та не бере її до уваги.
При цьому, колегія враховую, що позивачем також не надано доказів про сплату гр. ОСОБА_3 суми 18 750,00грн.
Крім того, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи компетентних органів Арабської Республіки Єгипет, що ДТП, яке мало місце у Арабській Республіці Єгипет, сталося саме з вини водія автобусу, який здійснював перевезення групи.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння реальних збитків відповідачем у розмірі 18 750,00грн., тобто відсутня одна із чотирьох умов, за якої настає відповідальність за порушення зобов'язання, за таких умов, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив в їх задоволенні.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року у справі №20/350 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 - без задоволення.
3.Матеріали справи №20/350 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді