ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-10357/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представників: позивача Богданова О.В., відповідача Борівець І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» до ДПІ у м. Львові про визнання  протиправними та скасування податкових повідомлень -  рішень

в с т а н о в и в :

    ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» звернулося до суду із позовом до ДПІ  у м. Львові. Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги № 19341/10/25-000250 від 30.10.2008 року та податкові повідомлення – рішення  №№  432301/1/19723, 422301/1/19722 від 05.11.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийнято безпідставно, виявлені податковим органом порушення спростовуються первинними бухгалтерськими документами.  

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення  №№  432301/1/19723, 422301/1/19722 від 05.11.2008 року.

Представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав.   Заниження валового доходу за 1-ий квартал 2008р. на 52802,0 грн. та завищення валових витрат у 4-му кварталі 2006року на 159926,00 грн. відбулось через неправильно проведений розрахунок приросту (убутку) запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції – завищення убутку запасів. Крім цього, неправомірно віднесено суми по господарських операціях з Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» до валових витрат в ІV-му кварталі 2007р. в розмірі 264314,00 грн., в І-му кварталі 2008р. – 221254,00 грн.; до податкового кредиту на підставі податкових накладних ІП «Універсальна інвестиційна група» на суму ПДВ – 97112,00 грн. в порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкових накладних ПМП «Опал» на суму ПДВ 378472,00 грн. через непідтвердження сум податковими накладними згідно реєстру через вилучення оригіналів згідно протоколу виїмки від 21.05.2007р. та непідтвердження зустрічною перевіркою ПМП «Опал» сум податкового зобов’язання по податку на додану вартість за реалізовані товаро - матеріальні цінності ВАТ «Львівський хлібзавод №1», що є порушенням пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

07.08.08р. працівниками ДПІ у м. Львові було складено Акт №81/23-0/05492054 про результати виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібзавод № 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.04.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення: п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 174573 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 475584 грн.      

На підставі акта перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 07.08.08р. №81/23-0/05492054 та за результатами розгляду скарги позивача,   ДПІ у м. Львові було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2008 року: № 422301/1/19722, яким ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» за порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 174573,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 61511,00 грн.; № 432301/1/19723, яким ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість  в сумі 475584,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові ) санкції на суму 237792,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, ВАТ «Львівський хлібзавод №1» протягом 1-го кварталу 2008 року за рахунок покупців відшкодовувався брак готової продукції, який в попередніх податкових періодах був включений до складу валових витрат бухгалтерським проведенням Дт 24 «Брак у виробництві» Кт631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і відображався по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1-ий квартал 2008року. За 1-ий квартал сума браку готової продукції, що відшкодована за рахунок покупців становить 52802 грн., а в бухгалтерському обліку відображена проведенням Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 24 «Брак у виробництві», в результаті чого занижено скориговані валові доходи на 52802 грн. за 1-ий квартал 2008року.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»,  валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, обов’язок платника податку на включення в певному звітному податковому періоді сум до валового доходу знаходиться в правовому зв'язку і з іншими юридичними фактами, перерахованими у підпункті 11.3.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, датою зарахування коштів від покупця, або датою відвантаження товарів .

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідачем не представлено належних і допустимих доказів на підтвердження факту здійснення позивачем господарської операції, яка вказана в акті перевірки, ( реалізації браку готової продукції в сумі 52802,00 грн. покупцям ), за рахунок чого, на думку податкового органу був відшкодований брак готової продукції.

Пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за N925/11205, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. 

Крім цього, суд вважає суперечливою описову частину акту перевірки (стор.22 Акту) щодо того, що брак готової продукції відображався по коду рядка 04.1 (витрати на придбання товарів) Декларації з податку на прибуток підприємства за 1-ий квартал 2008 року, оскільки  в цей же час робиться висновок про те, що за 1-ий квартал 2008року сума браку готової продукції, що відшкодована за рахунок покупців становить 52802,00 грн. повинна була включатися до валового доходу у цьому ж кварталі.

Факт відшкодування браку готової продукції, витрати на виготовлення якого в попередніх податкових періодах були включені до складу валових витрат і відображалися по коду рядка 04.1 Декларації за 1-ий квартал 2008р. належним чином не зафіксований в Акті перевірки, чим порушено вимоги Порядку №327. Даний факт також не доведений належними і допустимими доказами в судовому засіданні, що дає підстави суду вважати висновок податкового органу про заниження скоригованого валового доходу на суму 52802,00 грн. за 1-ий квартал 2008року безпідставним та необґрунтованим.  

Крім цього, ДПІ у м. Львові встановлено, що протягом 4-го кварталу 2006 року ВАТ «Львівський хлібзавод №1» проводилось списання матеріальних цінностей на витрати, що не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та на ремонти основних засобів, проте суми вказаних запасів не відображались як це передбачає п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та додаток К1/1 до рядків 01.2 та 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства, а зменшували витрати на придбання товарів, що відображені по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток  підприємства за 2006р. (4-ий квартал). Таким чином ДПІ у м. Львові зроблено висновок, що позивачем в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» невірно визначено убуток запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно з згаданим Законом в розмірі 159 926,00 грн.

Даючи правову оцінку даному питанню суд виходив з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту/убутку балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення п.5.9 ст.5 згаданого Закону підприємством невірно визначено убуток запасів на складах, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат згідно зі згаданим Законом.       Однак, виходячи з акту перевірки, декларації платника, суд вважає висновок акту перевірки про завищення валових витрат в 4 - му кварталі 2006року на 159926,00 грн. внаслідок завищення убутку запасів станом на 01.01.07р. на 159926,00 грн. – безпідставним.

Згідно абз.5 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у тому ж звітному періоді.

Аналізуючи Декларацію з податку на прибуток за 2006 рік   (рядок 04.2   К1) сума визначеного убутку запасів на складах переноситься в декларацію з податку на прибуток (р.04.2  К1), внаслідок чого збільшуються (зменшуються) скориговані валові витрати. Таким чином, у випадку завищення убутку збільшуються валові витрати підприємства. Однак, вказаний розрахунок не вплинув на розмір скоригованих валових витрат (р.06), оскільки підприємством не враховано даних витрат при розрахунку приросту/убутку, але як вказується в акті перевірки (абз.1 стор.24 Акту) зменшувались витрати на придбання товарів по коду рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006рік (4 -ий квартал).

Таким чином, завищення показника (р.04.2   К1) на суму 159926,00 грн. позивачем компенсовано зменшенням р.04.1 Декларації за 2006р. (4-ий квартал). Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що навіть при неправильності проведення розрахунку приросту/убутку (завищення убутку) позивачем не допущено заниження об’єкту оподаткування, оскільки незменшення значення (р.04.2  К1) і зменшення ( р.04.1) не вплинуло на значення скоригованих валових витрат (р.06) декларації і відповідно не призвело до заниження податкового зобов’язання звітного періоду.

Крім цього, перевіркою встановлено, що до складу валових витрат підприємства в порушення пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  включено інформаційно-консультаційні послуги, що надані Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» в 4-му кварталі 2007р. в сумі 264314,00 грн., в 1-му кварталі 2008р. – 221254,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну N 88 від 24.05.1995 р., не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 Цивільного кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Між ВАТ «Львівський хлібзавод №1» та Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» укладено Договір №10-2007-01-К від 01.10.2007 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, виконання  робіт. Як вбачається з акту прийому - передачі виконаних робіт відповідно до Договору №10-2007-01-К від 01.10.2007 року, в них містяться усі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме міститься назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Належним чином підтверджено фактичне виконання Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» зобов’язань за Договором №10-2007-01-К від 01.10.2007 року, предметом якого є послуги: консультації з фінансових, економічних, юридичних питань, з питань комерційної діяльності та управління, зокрема, Актами прийому - перадачі наданих послуг, оформлених згідно вимог ст.9 згаданого вище Закону. Операції по даних актах прийому - передачі проведено по податковому обліку відповідно в жовтні-грудні 2007року та січні, лютому 2008р. Факт надання зазначених послуг у відповідності до умов Договору оформлено Актами виконаних робіт про надання послуг за вказаний період 2007-2008рр., оформлених із зазначених усіх необхідних реквізитів, що дає змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що податковим органом не зазначено норму закону, якою визначено, що в акті прийому-передачі наданих послуг необхідно зазначити «надані послуги пов’язані з веденням господарської діяльності замовника». Нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснення ним витрат саме у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Це стверджується і нормами п.5.11 ст.5 згаданого вище Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, встановивши правомірність віднесення сум до валових витрат по наданих послугах Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» суд не погоджується з висновками акту перевірки про завищення податкового кредиту такими, що зроблені у відповідності з чинним законодавством виходячи з наступного.

Позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні від 31.10.07р. №81 на суму ПДВ - 27500 грн., від 30.11.07р. №86 на суму ПДВ - 10214 грн., від 31.12.07р. №95 на суму ПДВ – 15148,83 грн., від 31.01.08р. №1 на суму ПДВ – 23790,83 грн., від 29.02.08р. №1 на суму ПДВ - 20460 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені підприємством в Декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2007року, січень, лютий 2008року до податкового кредиту.   Послуги, надані Іноземним підприємством «Універсальна інвестиційна група» в 4-му кварталі 2007р. в сумі 264314,00 грн. в 1-му кварталі 2008р. – 221254,00 грн. визнано такими, витрати по яких підлягають віднесенню до валових витрат у відповідності з наведеними вище нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відтак висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на 97112 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість“, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки акту перевірки щодо неправомірності сум ПДВ по наданих послугах такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і такими що призвели до неправомірного встановлення порушення про завищення податкового кредиту за жовтень-грудень 2007р., січень-лютий 2008р. та до безпідставного донарахування податкового зобов’язання та нарахування штрафних (фінансових ) санкцій.

Крім цього, перевіркою ДПІ у м. Львові встановлено, що в жовтні та грудні 2006р. в реєстр податкових накладних включено податкові накладні від 30.08.06р. б/н від ПМП «Опал»на суму 1574000 грн. (в т.ч. ПДВ – 262000 грн., в реєстр за 01.12.06р. податкові накладні  від 01.09.06р. №279 в сумі 629760 грн.( в т.ч. ПДВ – 104960грн.), від 01.09.06р. №344 в сумі 28023,24 грн.(в т.ч. ПДВ – 5604,65 грн., від 30.09.06р. №347 на суму 27537,15 грн. (в т.ч. ПДВ – 5507,43 грн.), проте вказується на відсутність податкових накладних. Підприємством представлено лише протокол виїмки від 21.05.07р. старшого оперуповноваженого ВДДСБЕЗ МВС України. Як зазначено в акті перевірки згідно відповідей ДПІ у м. Рівне ПМП «Опал» зареєстровано платником податку, однак проведення зустрічних перевірок неможливе, оскільки оригінали первинних бухгалтерських документів знаходяться в УБОЗ УМВС у Рівненській області. Податковий кредит по придбаних товаро – матеріальних цінностях  від ПМП «Опал» складає 378472,08 грн.

За цих обставин відповідач дійшов висновку про порушення пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 378472 грн., в тому числі за жовтень 2006р. – 262000 грн., за грудень 2006р. – 116472 грн.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних ПМП «Опал» суд виходив з наступного.

Як вбачається iз матеріалів справи, ПМП «Опал» було зареєстровано як платник податку в ДПІ у м.Рівне.

Відповідач дійшов висновку про порушення пп.7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість“, що призвело до заниження податку на додану вартість у cyмi 442456,58 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість“, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у званому періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість“ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах „а“, „в“, „г“, „д“ пункту 10.1 статті 10 того ж Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 зазначеного Закону).

Таким чином, сама по coбi несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Лише після набуття чинності рішення суду про визнання угоди недійсною та повернення сторін в первісний стан (двостороння реституція), ця господарська операція може бути належним чином відображена в документах податкового обліку з відповідним зменшенням сум податкового кредиту.

Доказів про недійсність вищезазначеного договору купівлі-продажу або невідповідність податкових накладних чинному законодавству України суду не надано.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для донарахування зобов'язання з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій немає.

Крім того, Відповідачем не доведено факту не декларування податкового зобов’язання ПМП «Опал» по взаєморозрахунках з позивачем, оскільки неможливість проведення зустрічної перевірки з причин вилучення первинних бухгалтерських документів не свідчить про не включення ПМП «Опал» суми ПДВ до податкового зобов’язання по господарських операціях з ВАТ «Хлібзавод №1».

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що відносно службових осіб ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» порушено кримінальну справу за ознаками ст. 3 ст. 212 КК України, то така порушена по факту, обвинувачення конкретній особі не пред'явлено, відсутній вирок, який би набрав законної сили щодо конкретної особи.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. Позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні виписані ПМП «Опал», які значаться в протоколі виїмки від 21.05.2007р. як вилучені, що підтверджує факт наявності податкових накладних на момент включення даних сум до податкового кредиту. Відповідно враховуючи наведене вище, суд не визнає підставними твердження контролюючого органу про не підтвердження сум ПДВ податковими накладними.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з огляду на викладене, позовні вимоги є частково підставними і обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення частково.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з положень вказаної статті, суд вважає що оскаржувані податкові – повідомлення рішення підлягають визнанню їх протиправними з підстав зазначених у мотивувальній частині постанови.

Що стосується вимоги позивача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, то така до задоволення не підлягає, оскільки визнання судом рішення суб’єкта владних повноважень, яке носить індивідуальний характер, протиправним не тягне за собою його скасування.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71- 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

      Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправними податкові повідомлення – рішення ДПІ у м. Львові № 432301/1/19723 від 05.11.2008 року та № 422301/1/19722 від 05.11.2008 року.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Львівський хлібзавод № 1» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в  разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України  - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлений 30.03.2010 року.

Суддя                                                                                                   Матковська З.М.

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.