Категорія 2.11.17
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року Справа № 2а-28628/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.,
та
представників сторін:
від позивача – заступник начальника юридичного відділу
Рибальченко Д.В. (довіреність від 26.12.2007 № 14-257 д)
від відповідача – державний податковий інспектор юридичного відділу
Алейников О.В. (довіреність від 11.01.2010 № 5)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державного підприємства «Свердловантрацит»
до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області
про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
09 грудня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 березня 2010 року № 14-4/57 (арк. справи 78-79), просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо розподілу та спрямування сум, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132, на погашення податкового боргу та пені;
- скасувати податкові повідомлення відповідача від 31 березня 2009 року № 112130025933786/1, від 24 квітня 2009 року № 112130025962675, від 25 травня 2009 року № 112130025985673, від 22 червня 2009 року № 112130026009949, від 22 липня 2009 року № 112130026039391, від 27 серпня 2009 року № 112130026076038, від 17 вересня 2009 року № 112130026098072;
- зобов’язати відповідача суму, сплачену за платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132 у розмірі 102420,43 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу в рахунок сплати податку на додану вартість відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором розстрочки від 28 липня 2006 року № 108/1-06 у повному обсязі;
- зобов’язати відповідача внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника державного підприємства «Свердловантрацит».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
28 липня 2006 року за № 108/1-06 державною податковою інспекцією в м. Свердловску Луганської області з одного боку та державним підприємством «Свердловантрацит» з другого боку на підставі пункту 10.2 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії» укладено договір про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій). Згідно з договором державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області надає розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій, що обліковується за даними карток особових рахунків на підставі довідки від 26 липня 2006 року № 217 про суму податкового боргу станом на 01 січня 2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 12216919,00 грн. терміном на десять років з 28 липня 2006 року по 28 липня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки, тобто з 28 липня 2008 року та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками, згідно графіку розстроченого податкового боргу.
Державне підприємство «Свердловантарцит» на виконання умов вищезазначеного договору та у відповідності з графіком сплати розстроченого податкового боргу, здійснило платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132 платежі у розмірі 102420,43 грн., з призначенням платежу у рахунок сплати податку на додану вартість, відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки від 28 липня 2006 № 108/1-06.
02 квітня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 31 березня 2009 року № 112130025933786/1 про розподіл суми, сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
27 квітня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 24 квітня 2009 року № 112130025962675 про розподіл суми, сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
27 травня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 25 травня 2009 року № 112130025985673 про розподіл суми, сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
23 червня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 22 червня 2009 року № 112130026009949 про розподіл суми, сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
24 липня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 22 липня 2009 року № 112130026039391 про розподіл суми, сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
28 серпня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 27 серпня 2009 року № 112130026076038 про розподіл суми сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
22 вересня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» отримало повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 17 вересня 2009 року № 112130026098072 про розподіл суми сплаченої у рахунок погашення зобов'язання, згідно договору про реструктуризацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
В порушення пункту 10.5 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та пункту 6.6 Розділу 6 договору про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області незаконно нараховує пеню на реструктуризовану заборгованість, а суму сплачену цільовим призначенням на погашення податкового боргу з податку на додану вартість самостійно розподіляє, в результаті чого виникає неповна сплата частини розстроченої суми та нарахування пені.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 19 січня 2010 року № 577/10, від 16 лютого 2010 року № 2207/10 та додаткових поясненнях до заперечень від 04 березня 2010 року № 3586/10 (арк. справи 41, 52 та 56-57). Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на таке.
Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, підпункту 3.11.2 пункту 3.11 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, сплачені позивачем суми зараховувала у порядку календарної черговості погашення податкового боргу. Право проводити розподіл сплаченої суми на погашення податкового боргу (його частини) та погашення пені надано податковому органу підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою закріплено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація. Повідомлення про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені мають інформаційний характер та не встановлюють для платника податків будь-яких прав або обов’язків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 27 листопада 2008 року № 741 затверджено Узагальнююче податкове роз’яснення щодо нарахування відсотків на реструктуризовані суми податкового боргу, яким встановлено, що реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості. Відсотки за користування реструктуризованим податковим боргом, відповідно до вимог Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не нараховуються.
На виконання вимог цього наказу було внесено зміни до програмного забезпечення органів державної податкової служби та проведено сторнування відсотків, пені, штрафних санкцій, нарахованих за договорами про реструктуризацію податкового боргу, укладених відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», по яким здійснювалась сплата до 31 грудня 2008 року.
Сплата зобов’язань позивачем за договором від 28 липня 2006 року № 108/1-06 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) фактично розпочалась у 2009 році. Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області ніяких нарахувань пені на розстрочені суми податкового боргу з податку на додану вартість за зазначеним договором не здійснювала, підтвердженням цього є витяг з картки особового рахунку по податку на додану вартість позивача, відповідно до якого в особовому рахунку державного підприємства «Свердловантрацит» по податку на додану вартість відсутні суми пені, нараховані на розстрочені суми податкового боргу з податку на додану вартість за договором від 28 липня 2006 року № 108/1-06 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій).
Позивач, виконуючи зобов’язання щодо виконання обов’язку згідно договору від 28 липня 2006 року № 108/1-06 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) фактично частками здійснює погашення податкового боргу, при цьому не виконує вимоги підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», тому державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області, керуючись вищезазначеною нормою, самостійно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення частини податкового боргу, та суму, що спрямовується на погашення пені. Ці дії є цілком законними та обґрунтованими, оскільки позивач при здійснені сплати сум по податку на додану вартість згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року № 270 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 892, в платіжних дорученнях зазначає лише: ПДВ згідно постанови КМУ від 07.03.2002 № 270, тому не має можливості визначити, за який податковий період здійснюється сплата.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2006 року за № 108/1-06 між сторонами у справі на підставі пункту 10.2 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії» укладено договір про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) (арк. справи 17-18) та затверджено графік сплати розстроченого податкового боргу (арк. справи 19).
На виконання умов вищезазначеного договору та графіку сплати розстроченого податкового боргу державне підприємства «Свердловантрацит» платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132 перерахувала за кожним платіжним дорученням 102420,43 грн. згідно з призначенням платежу на погашення «ПДВ згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 108/1-06 від 28 липня 2006 року» за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року (арк. справи 21-27).
Згідно повідомлень державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 31 березня 2009 року № 112130025933786/1, від 24 квітня 2009 року № 112130025962675, від 25 травня 2009 року № 112130025985673, від 22 червня 2009 року № 112130026009949, від 22 липня 2009 року № 112130026039391, від 27 серпня 2009 року № 112130026076038, від 17 вересня 2009 року № 112130026098072 та даних облікової картки державного підприємства «Свердлованрацит» сплачені за платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132 суми були розподілені на погашення податкового боргу та пені (арк. справи 28-34).
Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.
За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року
№ 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Доводи заперечень відповідача щодо того, що податкові повідомлення про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені мають інформаційний характер та не встановлюють для платника податків будь-яких прав або обов’язків, відхиляються судом за необґрунтованістю через те, що з а правилами ведення податкового обліку податкові повідомлення є актом індивідуальної дії, способом реалізації владних управлінських функцій податкового органу, на підставі яких вносяться певні відомості до облікової картки платника податків, без скасування зазначених повідомлень внесення змін в облікову картку стосовно розподілу сум є неможливим, а тому податкове повідомлення про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені як правовий акт індивідуальної дії може бути предметом оскарження та розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування податкових повідомлень відповідача про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність , незаконність, неправомірність ) рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 31 березня 2009 року № 112130025933786/1, від 24 квітня 2009 року № 112130025962675, від 25 травня 2009 року № 112130025985673, від 22 червня 2009 року № 112130026009949, від 22 липня 2009 року № 112130026039391, від 27 серпня 2009 року № 112130026076038, від 17 вересня 2009 року № 112130026098072.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 09 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених за платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132, на погашення податкового боргу та пені.
Визнати протиправними та скасувати повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 31 березня 2009 року № 112130025933786/1, від 24 квітня 2009 року № 112130025962675, від 25 травня 2009 року № 112130025985673, від 22 червня 2009 року № 112130026009949, від 22 липня 2009 року № 112130026039391, від 27 серпня 2009 року № 112130026076038, від 17 вересня 2009 року № 112130026098072.
Зобов’язати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати у повному обсязі суми, сплачені за платіжними дорученнями від 24 березня 2009 року № 413, від 24 квітня 2009 року № 4062, від 25 травня 2009 року № 43, від 22 червня 2009 року № 5673, від 22 липня 2009 року № 53, від 27 серпня 2009 року № 77, від 17 вересня 2009 року № 1132, на погашення розстроченого податкового боргу з податку на додану вартість за договором про реструктуризацію податкового боргу від 28 липня 2006 року № 108/1-06 згідно призначення платежу платіжних доручень та внести відповідні зміни до картки особового рахунку державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 32355669).
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 32355669, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 15 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська