Категорія    2.14.4                                                                                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня  2010 року                                                              Справа № 2а-1919/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Островської О.П.,

при секретарі – Кір`ян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Луганської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій щодо відмови у пільговому оформлені автомобіля, визнанні незаконною та скасуванні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та зобов’язання  здійснити оформлення автомобіля без сплати мита, податку на додану вартість, акцизного збору,-

ВСТАНОВИВ:

     17 березня 2010 року позивачка звернулась  з позовом до Луганської митниці Державної митної служби України (далі  відповідача),  в якому  просила визнати неправомірними дії щодо відмови у пільговому оформлені автомобіля, визнати незаконною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та зобов’язати  здійснити оформлення автомобіля без сплати мита, податку на додану вартість, акцизного збору.

      В обґрунтування позову зазначила, що 04.03.2010 року відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70200013\0000016. З рішенням відповідача не згодна оскільки має право на пільгове митне оформлення належного їй автомобіля  марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року,  ввезеного  в Україну  у зв’язку з переїздом на постійне місце проживання.

      Стверджувала, що відповідачем не зазначені причини оформлення картки відмови. Зазначений автомобіль знаходився у її власності та був зареєстрований за попереднім місцем її проживання в Грузії більше року до моменту ввезення в Україну.      

     Зазначила, що відповідно до абзацу 5, п.13, ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», дозволяється ввезення на територію України транспортного засобу  без оподаткування у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

      У судовому засіданні  п редставник позивачки підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному  в позовній заяві.

    Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що позивачці  була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортного засобу без оподаткування, оскільки позивачка була власником автомобіля менше одного року до дати отримання посвідки на постійне проживання, що не відповідає умовам Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених н аказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005 року.

            Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів та пояснень.

            Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

Ст. 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст. 2 КАС України  у справах  про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти  чи прийняті  такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення  для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.    

             Згідно  з Митним Кодексом України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає  митному оформленню.  Митне оформлення  здійснюється  службовими  особами  митниці   з   метою забезпечення   митного   контролю   та  для  застосування  засобів державного  регулювання  ввезення  на  митну  територію   України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

            Луганська   митниця є юридичною особою, спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади у галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України покладено безпосереднє здійснення митної справи.  

             У преамбулі до Митного кодексу України вказано, що цей кодекс спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи .

              Статтею 7 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, прийнятих відповідно до цих законів.

            Таким чином, законодавцем підкреслюється, що правовідносини в галузі митної справи регулюються нормативно-правовими актами, які містять положення з питань митної справи.

             Статтею 11 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

             Оскільки митні органи, їхні посадові особи здійснюють владні управлінські функції у галузі митної справи, вони у розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень.

             Позивачка, перебуваючи громадянкою республіки Грузії,   отримала  дозвіл на імміграцію  із Грузії до України, а також дозвіл на проживання в Україні від 24.12.2009 року, посвідчення  серії НОМЕР_2.

             За ВМД № 702000013.2010.000025 від 26.02.2010 року, належний позивачці автомобіль марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року, тимчасовий номер НОМЕР_3, був ввезений в Україну, у зв’язку з чим відповідачу була надана заява про зміну режиму ввезення та оформлення автомобілю без сплати митних платежів (зазначені документи знаходяться у відповідача).

           Відповідно до ст. 80 Митного Кодексу України  у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Таким письмовим повідомленням відповідно до п. 1 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженому  наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 р. № 1227,  є Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

         Згідно з пунктом 2 Наказу № 1227, картка відмови  у пропуску на митну  територію чи митному оформленні товарів та інших предметів заповнюється у всіх випадках відмови у пропуску на митну територію чи митному оформленні товарів та інших предметів, пред'явлених до митного контролю (далі картка відмови). Картка відмови є письмовим повідомленням рішення митного органу   щодо   неможливості   пропуску   товару   через   митний   кордон.

        Пунктом 3  Наказу № 1227  встановлено, що у Картці відмови повинно бути у стислому вигляді зазначено причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпне роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів через митний кордон.

        Таким чином засобом реалізації владних повноважень митницею є прийняття картки відмови за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України.

        04.03.2010 року відповідачем оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70200013\0000016.

        В якості причини оформлення  картки відмови, відповідачем зазначено порушення позивачкою вимог абзацу 5, п.13, ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (далі Закон 2681).  

        Комп етенція адміністративних судів відповідно до статті 17 КАС України поширюється на спори фізичних та юридичних осіб з митними органами щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії),  дій чи бездіяльності,  а також у встановлених законодавством випадках за позовами митних органів до юридичних чи фізичних осіб щодо зобов'язання виконати вимоги митного законодавства, крім справ, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, та про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил.

        Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до абзацу 5, п.13, ст. 8 Закону України № 2681, дозволяється ввезення на територію України транспортного засобу  без оподаткування у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

         Між сторонами відсутній спір  щодо класифікації транспортного засобу, та його віднесення до коду зазначеного в Законі України № 2681.

        Наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005 року, затверджені  Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (далі Правила № 1118).

         Підпунктом 4.1 пункту 4 Правил № 1118 передбачено, що перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України.

        Згідно із технічним паспортом № НОМЕР_4 автомобіль марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року належить позивачці з 12.01.2009 року  та знаходиться   на обліку в компетентних органах Грузії з грудня 2008 року.

        08.02.2010 року автомобіль марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року був знятий з реєстрації в компетентних органах Грузії з метою ввезення в України та був отриманий номер НОМЕР_3.

           Порядок набуття громадянства України, визначення місця проживання, порядок набуття права власності, регламентуються спеціальними законодавчими актами до яких зокрема відносяться: Закон  «Про громадянство України», Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця  проживання в Україні», Цивільний Кодекс України, тощо.

           З урахуванням викладеного судом встановлено,  що на момент ввезення транспортного засобу в Україну  26.02.2010 року,  автомобіль марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року, тимчасовий номер НОМЕР_3,  належав позивачці більше року з 12.01.2009 року, та більше  одного року ( з 2008 року)  був зареєстрований у компетентних органах Грузії.

           З систематичного аналізу зазначених нормативних актів та обставин суд приходить до висновку про наявність у позивачки станом на момент ввезення транспортного засобу пільг на митне оформлення транспортного засобу, передбачених абзацем 5, п.13, ст. 8 Закону України № 2681,  без сплати платежів та зборів до бюджету України.

           Сторонам роз’яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

           З системного аналізу зазначених обставин та вимог законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем були подані всі необхідні для декларування та пільгового митного оформлення документи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29 березня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

          Керуючись ст. ст.  11, 71, 159-163 КАС України,   суд,-

ПОСТАНОВИВ :

      Позовні вимоги    ОСОБА_1  до  Луганської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій щодо відмови у пільговому оформлені автомобіля, визнанні незаконною та скасуванні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та зобов’язання  здійснити оформлення автомобіля без сплати мита, податку на додану вартість, акцизного збору  задовольнити.

      Визнати неправомірними дії Луганської митниці Державної митної служби України  щодо відмови у пільговому оформлені автомобіля  марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року, тимчасовий номер НОМЕР_3.

      В изнати  незаконною та скасувати картку відмови № 70200013\0000016 від 04.03.2010р.  в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску  транспортного засобу  марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року , тимчасовий номер НОМЕР_3 , через митний кордон України без сплати податків.

      Зобов’язати Луганську митницю Державної митної служби України здійснити оформлення автомобіля марки BMW Х 5.30 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року, тимчасовий номер НОМЕР_3,  без сплати мита, податку на додану вартість, акцизного збору.

   Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

              Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Повний текст постанови  складено та підписано 31.03.2010 року.

 СУДДЯ:                                                                                                  Островська О.П.