Справа № 2-а-1292/10/2270/16
П О С Т А Н О В А
іменем України
22 березня 2010 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого – судді Михайлова О.О.,
при секретарі Кримчак О.А.
за участю
представника позивача Карпович В.М.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа відділ державної реєстрації Хмельницької міської ради про визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію з моменту реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця,-
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа відділ державної реєстрації Хмельницької міської ради про визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію з моменту реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Підставою подання позову позивач називає відсутність з боку відповідача волевиявлення, спрямованого на набуття права на підприємницьку діяльність, а тому реєстрація відповідача в якості фізичної особи-підприємця є нікчемним правочином.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав, підтвердив зазначені у позові обставини.
Третя особа в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, причини неприбуття до суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 21 червня 2007 року як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа. Державною податковою інспекцією її взято на облік 22 червня 2007 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не мала відношення до реєстрації у якості суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи та ведення господарської діяльності(ніяких угод з іншими суб’єктами господарювання не укладала, жодних документів не підписувала, печатки не виготовляла).
Відповідно до пояснень відповідача, її реєстрацію у якості суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи було здійснено без її відому, право представляти її інтереси перед третіми особами нікому не передавала.
Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації відповідача заповнена та підписана ОСОБА_3, в частині відмітки реєстраційної картки про підтвердження отримання свідоцтва про державну реєстрацію відсутні будь-які відомості, хоча спосіб отримання попередньо визначено як «видати заявнику».
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання, відповідно до якого діяльність суб'єкта господарювання припиняється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Закон України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» надає право податковим органам звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Зокрема таке право закріплено пунктом 17 статті 11 вказаного Закону, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звертатись у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Положення пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо права органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України - про можливість визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи, частин 6, 7 статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» слід розуміти, як право на позов про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (статті 22, 38, 46 Закону).
Пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачена тільки можливість анулювання податковим органом реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість у певних випадках, а не визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави суду прийти до висновку, що предметом позову не можуть бути вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсним з моменту державної реєстрації свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не передбачені чинним законодавством. Посилання податкового органу на недійсність зазначених документів може бути підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи, але не самостійним предметом позову.
Обґрунтування позовної вимоги положеннями статті 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, не може бути прийнято судом, оскільки згідно з пунктом 3 зазначеної статті ці положення застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт порушення чинного законодавства при реєстрації відповідача у якості фізичної особи підприємця, тому позовні вимоги щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню. Однак в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію з моменту реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість необхідно відмови, оскільки право Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, як суб’єкта владних повноважень, на звернення до суду з такими позовними вимогами, діючим законодавством не передбачено.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця задовольнити частково.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Після набрання законної сили постанову надіслати державному реєстратору Хмельницької міської ради для здійснення заходів з припинення підприємницької діяльності фізичної особи у встановленому законом порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Повний текст постанови виготовлений 26 березня 2010 року.
Суддя Михайлов О.О.