ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

18.12.2019                                                                                                          Справа № 905/1718/19                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області,

до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409”, м.Костянтинівка Донецької області,

про врегулювання розбіжностей по Договору від 16.08.2019р. №4-67/19,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 18.12.2019 оголошувалась

перерва до 16:00год.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409”, м.Костянтинівка Донецької області, про врегулювання розбіжностей між сторонами по Договору від 16.08.2019 №4-67/19 про організацію перевезення пасажирів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що чинним законодавством не передбачено укладання договору про організацію перевезень на будь-яких інших, ніж ті, що визначені організатором конкурсу умовах; дії відповідача щодо внесення змін до договору про організацію перевезення, в частині змін, що були умовами конкурсу, є порушенням норм антиконкурентного законодавства України.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1718/19; встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.11.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 31.10.2019 на позовну заяву, в якому просить суд викласти спірні пункти договору від 16.08.2019р. №4-67/19 в запропонованій ПАТ “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409” у протоколі розбіжностей редакції та стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу. Позиція відповідача мотивована тим, що договори про перевезення пасажирів повинні укладатися за принципом вільного волевиявлення сторін в тій частині, що не стосується обов`язкових та додаткових умов конкурсу.

25.11.2019 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н б/д на відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти викладених у відзиві на позовну заяву заперечень, виклав правове обґрунтування власної редакції кожного спірного пункту договору.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1718/19 до судового розгляду по суті на 18.12.2019 року.

У судове засідання 18.12.2019 представник позивача не з`явився, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 18.12.2019 представник відповідача підтримав позицію, викладену письмово, до судових дебатів звернувся до суду з клопотаннями стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6510грн. та долучити до матеріалів справи докази у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зробив заяву про надання інших доказів у підтвердження вказаних витрат у встановлений строк після винесення рішення по справі.

У судовому засіданні 18.12.2019 оголошувалась перерва до 18.12.2019 до 16:00год; після перерви представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги викладене, суд розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №942/5-18 від 27.07.2018 визначено Департамент розвитку базових галузей промисловості облдержадміністрації організатором проведення конкурсів з перевезення пасажирів на приміських та міжміських (крім внутрішньорайонних) внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування в Донецькій області.

        25.04.2019 Департаментом    розвитку       базових       галузей       промисловості          Донецької облдержадміністрації затверджено умови Конкурсу №67 з перевезення пасажирів на приміських і міжміських (крім внутрішньорайонних) внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування в Донецькій області на 24 окремих об`єктах.

 У відповідності до умов конкурсу конкурс з перевезення пасажирів на приміських та міжміських (крім внутрішньорайонних) внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування в Донецькій області проводиться відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081; для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування встановлені вимоги для автобусів щодо категорії, класу, комфортності, екологічній категорії, тощо.

 Умовами конкурсу передбачено, що для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з урахуванням мінімальної кількості автобусів для виконання рейсів та місць для сидіння пасажирів (загальної пасажиромісткості), зазначених для кожного об`єкту конкурсу, згідно з вимогами Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого наказом Мінтрансзв`язку України від 12.04.2007 №285, допускається використання автобусів наступного класу: на міжміських маршрутах протяжністю до 150 км – автобусів категорії М2 та М3, класу А, В, ІІ, ІІІ; на міжміських маршрутах протяжністю понад 150 км – категорій М3, класу В, ІІ, ІІІ; на приміських маршрутах – категорії М2, М3, класу А, В, І, ІІ, ІІІ з урахуванням характеристики кожного об`єкту    конкурсу.

Транспортні засоби, які пропонуються    перевізниками – претендентами для резерву на автобусному маршруті повинні бути не нижче за показниками категорії, класу, комфортності основних транспортних засобів, з урахуванням характеристики об`єкту конкурсу.

Відповідно до Додатку №2 до Наказу №70-19од від 18.07.2019 Департаменту розвитку базових галузей промисловості облдержадміністрації «Про визначення результатів проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських (крім внутрішньорайонних) внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування в Донецькій області» переможцем конкурсу №67 в тому числі стало Публічне акціонерне товариство “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409”, термін дії договору – 5 років.

У суду відсутні відомості, що дане рішення Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької облдержадміністрації було предметом оскарження та судового розгляду, а тому суд виходить з того, що вказане рішення є чинним.

Відповідно до пункту 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (зі змінами) Організатор перевезень на внутрішньообласних, внутрішньорайонних та міських автобусних маршрутах не пізніше десяти робочих днів з дня опублікування свого рішення на офіційному веб-сайті укладає з переможцем конкурсу договір згідно з обов`язковими та додатковими (за наявності) умовами конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.

У разі коли перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, не звернувся за отриманням дозволу (укладенням договору) і не відмовився від перевезень, організатор перевезень протягом 20 робочих днів з дня опублікування свого рішення надсилає такому перевізникові попередження. Якщо протягом десяти робочих днів з дати отримання такого попередження перевізник не звернувся за отриманням дозволу (укладенням договору) і не розпочав виконання перевезень, організатор перевезень приймає рішення щодо проведення нового конкурсу за цим об`єктом або надає право виконання перевезень перевізникові-претенденту, який зайняв друге місце (за наявності).

Матеріали справи містять Договір №4-67/19 про організацію перевезення пасажирів, який 16.08.2019 (далі - Договір) відповідач підписав з протоколом розбіжностей, про що зроблено відповідне застереження в Договорі.

Як свідчать матеріали справи, листом від 05.09.209 №1679/0/110-19 позивач повідомив відповідача про незгоду з викладеними у протоколах розбіжностей умовами договору, запропонував передачу розбіжностей, які залишилися неврегульованими, на розгляд до суду.

Листом №126 від 05.09.2019 відповідач надав згоду на передачу розбіжностей за договором на розгляд до суду.

Викладені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому позивач просить суд врегулювати розбіжності між сторонами за Договором про організацію перевезення пасажирів №4-67/19 від 16.08.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

З урахуванням вищевикладеного, між сторонами виник спір під час врегулювання розбіжностей щодо умов договору про організацію перевезення пасажирів.

За змістом ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень покладається зокрема, на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Статтею 43 Закону "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України (далі – ГК України), якою визначено загальний порядок укладення господарських договорів, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вже встановлено судом, сторони дійшли згоди на врегулювання розбіжностей до договору в судовому порядку.

Відповідно до позиції позивача, укладення договору на перевезення пасажирів не відбувається на підставі вільного волевиявлення сторін, оскільки учасники конкурсу не можуть надавати власні пропозиції щодо умов договору, відмінні від тих, що затверджені організатором конкурсу та є частиною умов проведення самого конкурсу. Позивач вказує на те, що у даному спірному випадку процедура погодження сторонами на свій розсуд будь-яких умов договору не може бути застосована та суперечитиме вимогам конкурентного законодавства перед іншими учасниками конкурсу, які приймали участь у ньому та уклали Договір відповідно до форми, запропонованої організатором.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Частина 1 статті    626 Цивільного кодексу України    визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначені статтею 179 ГК України. Так, відповідно до ч.4 названої статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України “Про автомобільний транспорт” договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Статтею 31 названого Закону передбачені умови, які повинні бути врегульовані в договорі на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах. При цьому, частиною 4 названої статті передбачено, що у договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Таким чином, договір на перевезення пасажирів на приміських внутрішньообласних автобусних маршрутах не є типовим договором і тим більше не є договором приєднання, у зв`язку з чим суб`єкти спірних правовідносин не обмежені умовами типового договору та не позбавлені права визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення.

За змістом ст.43 Закону визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Згідно із ст. 44 організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. У відповідності до п.10 Порядку організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо).

Виходячи із висновків суду, аналізуючи розбіжності, які виникли у сторін в ході укладання договору про організацію перевезення пасажирів №4-67/19 від 16.08.2019 (далі – договір) та з урахуванням викладеної позиції сторін за кожним спірним пунктом договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору та протоколу розбіжностей до нього (далі – протокол) неврегульованими є наступні умови договору:

Пункт 1.2. позивач виклав в наступній редакції: “Перевізник зобов`язується надавати безпечні і якісні транспортні послуги на умовах, передбачених Договором автобусами:

Тип рухомого складу, номери                                                      транспортних засобів:        VIN код

БАЗ А 079.14 д/н НОМЕР_1 НОМЕР_2

Резерв: БАЗ А 079.14 д/н НОМЕР_3

Додаткові умови обслуговування на  маршруті (ах), запропоновані Перевізником та прийняті Організатором

Редакція пункту 1.2., що пропонується Перевізником: “Перевізник зобов`язується надавати безпечні та якісні транспортні послуги на умовах, передбачених Договором автобусами, зазначеними нижче, або автобусами, які за показниками категорії, класу комфортності є не нижчими, зазначених у таблиці.

Відповідач мотивує свою позицію тим, що запропонована ним редакція не суперечить обов`язковим та додатковим умовам, зазначеним у Законі України “Про автомобільний транспорт”, вимогам відповідно до змісту оголошення про проведення конкурсу №67, показникам якості транспортного обслуговування, що визначені Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №279 від 07.05.2010 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання», а саме показникам регулярності виконання перевезень, використання автобусів за відповідними параметрами комфортності.

Відповідно відповідач наполягає на виключенні з договору п.2.3.1., за редакцією якого перевізника зобов`язано: “Не використовувати на автобусному маршруті (ах) інших транспортних засобів, крім тих, що зазначені в п.1.2. Договору (тип рухомого складу, клас, державний номер, VIN-код)”.

Відповідач додатково аргументує свою позицію тим, що редакція позивача призведе до неможливості дотримання перевізником встановленої п.2.3.8 договору регулярності виконання розкладу руху та може призвести до зривів рейсу коли одночасно з ладу вийде декілька транспортних засобів.

У відповідності до п. 2 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 визначено, що конкурсна пропозиція - умови обслуговування пасажирів, що пропонуються перевізником-претендентом, які зазначені у поданих на конкурс документах; умови конкурсу - встановлені організатором (обов`язкові та додаткові) умови перевезень пасажирів, які повинні виконувати автомобільні перевізники, визначені на відповідному об`єкті конкурсу.

Згідно ст.44 Закону України “Про автомобільний транспорт” до обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать, в тому числі, визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками.

Приписами ст.46 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено надання перевізником конкурсному комітету для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування відомості за підписом суб`єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником.

Згідно    п. 29 Порядку для участі у конкурсі перевізник-претендент подає окремо щодо кожного об`єкта конкурсу документи, визначені статтею 46 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за формою згідно з додатками 1-4.

Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 передбачений Додаток 2 «Відомості про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті», в яких перевізником зазначаються: марка і модель автобуса;    державний реєстраційний номер; рік випуску/дата першої реєстрації (за наявності такої відмітки у свідоцтві про реєстрацію); пасажиромісткість (загальна пасажиромісткість/ кількість місць для сидіння пасажирів); підтвердження права використання автобуса (серія та номер свідоцтва про реєстрацію автобуса); відповідність екологічним нормам транспортного засобу; перелік елементів доступності автобуса для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (зазначається за умови подання таких автобусів на конкурс).

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання цієї вимоги відповідач подав до організатора конкурсу відомості по формі додатку №2 до Порядку. Таким чином, претендент визначився з переліком транспортних засобів, якими він буде здійснювати перевезення пасажирів за договором.

        Порядком передбачено, що організатор перевезень приймає рішення про недопущення участі в конкурсі учасника конкурсу, транспортні засоби які не підпадають під кількісні та якісні характеристики. Претендент самостійно визначає транспортні засоби, якими він буде виконувати перевезення у відомостях про автобуси.

Відповідно до змісту оголошення про відкритий конкурс №67, для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування його обов`язкові умови допускали використання автобусів за конкретно визначеними в умовах категорією та класом.

Відповідач подавши заяву на участь у конкурсі фактично засвідчив досягнення згоди з умовами конкурсу, прийняв їх як обов`язкові до виконання.

Оскільки відповідач був визначений переможцем конкурсу, організатор конкурсу відповідно ознайомився та погодився з конкурсною пропозицією перевізника (відповідача).

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює автобусні перевезення та умов оголошеного конкурсу №67, однією з обов`язкових умов перемоги у конкурсі є саме використання у майбутньому переможцем конкурсу тих транспортних засобів, відомості про які було зазначено у поданих для участі у конкурсі документах та погодження на використання яких надав організатор, визнавши відповідача переможцем.

У відомостях по формі додатку №2 до Порядку відповідачем також було визначено транспортний засіб, який буде використовуватися як резервний, а саме БАЗ А 079.14 д/н НОМЕР_4 , що забезпечить недопущення збоїв у перевезенні. Зокрема, виконання перевізником обов`язків з регулярного технічного огляду та планового ремонту транспортних засобів буде мінімізувати ризики виходу їх з ладу.

Суд також звертає увагу на те, що автомобільний транспорт є джерелом підвищеної небезпеки, а тому використання під час перевезень конкретних автобусів, які за характеристиками погоджені організатором конкурсу, є додатковою гарантією безпеки пасажирів під час перевезення.

В свою чергу, відповідач не запропонував умову про міри відповідальності, які б слугували додатковою гарантією використання транспортних засобів за вимогами до них, не гірше ніж є обов`язковими відповідно до умов конкурсу.

Запропоновані відповідачем умови в частині можливості залучати до перевезення автобуси класу і комфортності не нижче, ніж заявлені для участі в конкурсі, не передбачають механізму здійснення контролю відповідності залучених перевізником транспортних засобів вимогам щодо їх класу комфортності, категорії, в тому числі екологічній.

У разі необхідності, сторони не позбавлені права, у випадку настання обставин які б спричинили неможливість використання транспортних засобів на означених умовами договору маршруті, урегулювати такі обставини шляхом внесення змін до спірного договору та внесення до його умов інших транспортних засобів.

Враховуючи викладене та необхідність сприяти безпеці пасажирів під час виконання спірного договору перевізником, суд дійшов висновку щодо правомірності викладення пункту 1.2 договору в редакції позивача.

Враховуючи, що пункту 1.2 договору судом вирішено викласти у редакції позивача, пункт 2.3.1 договору суд також вважає за необхідне викласти в редакції позивача, адже він правомірно встановлює обов`язок перевізника не використовувати на автобусному маршруті (ах) інших транспортних засобів, крім тих, що зазначені в п. 1.2. Договору (тип рухомого складу, клас, державний номер, VIN код).

Враховуючи викладені висновки, суд не погоджується із позицією відповідача щодо необхідності виключення із пп.6 п.6.2 договору умов щодо прав організатора на одностороннє розірвання договору у разі невиконання перевізником зобов`язань, передбачених пунктом 2.3.1 Договору.

Відповідно до протоколу розбіжностей, відповідач запропонував доповнити договір п.2.1.5, відповідно до якого організатор зобов`язаний: «Протягом 10 (десяти) робочих днів надавати Перевізникові відповідь на його запит, надісланий в порядку п.2.4.7 Договору».

В кореспонденції до умов п.2.1.5, відповідач також запропонував доповнити права перевізника п.2.4.7, згідно з яким останній має право: «Звернутись до Організатора із запитом про надання інформації щодо розміру компенсації витрат внаслідок здійснення пільгових перевезень, механізму їх виплати та інформації щодо розпорядника бюджетних коштів, який здійснює такі компенсації».

Вимоги в цій частині обґрунтовані перевізником ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка покладає на обласні державні адміністрації функції з забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області та ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка зобов`язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надати перевізникам компенсацію відповідно до закону.

Пунктом 2.3.14 Договору передбачено, що Перевізник зобов`язався забезпечити пільговий проїзд окремих категорій громадян, які мають на це право, згідно з чинним законодавством. Перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Посилаючись на положення Бюджетного кодексу та Закону України «Про державний бюджет України на 2019рік» позивач не погоджується з позицією відповідача, оскільки департамент не є розпорядником бюджетних коштів щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Одночасно позивач наполягає на тому, що головними розпорядниками бюджетних коштів є Управління праці та соціального захисту населення міст та районів області, які повинні проводити компенсації витрат на підставі відповідних договорів з перевізниками.

У відповідності до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Входячи з приписів ч.2 ст. 29 та ч. 4 ст. 37 Закону, перевізники, які здійснюють пільгове перевезення пасажирів, мають право на компенсацію відповідно до Закону.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до Закону (ст. 29 Закону).

Суд зауважує, що за змістом ст.31 Закону «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Суд вважає, що врегулювання питання щодо отримання компенсацій за окремим договором, не позбавляє обов`язку Організатора забезпечити відповідача умовами сприяння в реалізації прав, пов`язаних із отриманням встановлених компенсацій.

Згідно статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», забезпечення організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі області, покладено на обласні державні адміністрації.

Відповідно до ст.6 зазначеного Закону, обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Відповідач під час розгляду справи не стверджував, що позивач є розпорядником бюджетних коштів в сфері компенсації витрат перевізників, пов`язаних з виконанням приписів Закону щодо пільгових перевезень пасажирів, метою запропонованих перевізником змін є залучення позивача як організатора перевезень до дій, пов`язаних з реалізацією права перевізника отримувати компенсації за перевезення пільгових категорій громадян та захистом інтересів перевізника з цього питання. Разом з цим відповідач стверджує, що організатор ухиляється від виконання свого зустрічного обов`язку забезпечити компенсацію перевізнику збитків, пов`язаних з пільговими перевезеннями громадян.

Суд відзначає, що розпорядженням №942/5-18 від 27.07.2018 року позивачеві делеговані лише повноваження з організації проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських (крім внутрішньорайонних) внутрішньообласних маршрутах загального користування в Донецький області. В межах делегованих повноважень позивач має провести конкурс та укласти договір за його результатами.

Як стверджує позивач, підтверджується Положенням про Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, розміщеного на сайті Департаменту, типових положень про органи соціального захисту, останні є розпорядниками коштів місцевих бюджетів, які ведуть облік осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою, та на підставі отриманих від постачальників послуг щомісячних звітів щодо послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюють розрахунки з ними.

Враховуючи викладене, визначення видів та обсягів пільгових перевезень, порядку сплати компенсацій та визначення органу, який здійснює такі компенсації, знаходиться поза межами повноважень позивача. А отже відсутні правові підстави для покладення на позивача обов`язку на вимогу перевізника надавати останньому відповідь стосовно визначення видів та обсягів пільгових перевезень, порядку сплати компенсації та надання інформації про розпорядника бюджетних коштів, який здійснює такі компенсації.

Разом з тим, оскільки позивач знаходиться під підпорядкуванням Донецької облдержадміністрації та відповідно знаходиться у певних правовідносини з останнім, у тому числі в сфері організації перевезень пасажирів, у суду є підстави вважати, що позивач може мати інформацію, на наданні якої наполягає відповідач у п.2.4.7 договору.

Таким чином, суд вважає можливим передбачити у спірних пунктах договору такі умови, що дозволяють перевізнику робити запити на таку інформацію, а організатору за наявністю у нього такої інформації надавати відповідь на такий запит.

Суд дійшов висновку щодо доцільності викладення п.2.1.5. Договору у наступній редакції: «За наявності у Організатора інформації, протягом 10 (десяти) робочих днів надавати Перевізникові відповідь на його запит, надісланий в порядку п.2.4.7. Договору».

Пункт 2.4.7. суд вирішив викласти в редакції відповідача: «Звернутись до Організатора із запитом про надання інформації щодо розміру компенсації витрат внаслідок здійснення пільгових перевезень, механізму їх виплати та інформації щодо розпорядника бюджетних коштів, який здійснює такі компенсації».

Щодо пункту 2.3.19:

В редакції позивача п.2.3.19 Договору перевізника зобов`язано: «На письмову вимогу Організатора надавати протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такої вимоги, надавати письмові пояснення при надходженні скарг від пасажирів, актів, складених Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальними управліннями».

В редакції відповідача п.2.3.19: «На письмову вимогу Організатора надавати протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такої вимоги, письмові пояснення при надходженні скарг від пасажирів, актів, складених Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальними управліннями з питань виконання пасажирських перевезень на автобусному маршруті, передбаченому п. 1.1. даного Договору».

Відповідач вважає, що його редакція має на меті конкретизувати, що перевізник повинен надавати пояснення позивачу, як організатору перевезень лише з питань, які стосуються виконання спірного договору, адже Державна служба з безпеки на транспорті як контролюючий орган здійснює загальний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до переліку за пп.1,3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567.

Позивач заперечує проти позиції відповідача та наполягає на тому, що редакція позивача викладена в межах компетенції останнього та з повним дотриманням вимог чинного законодавства України і жодним чином не можуть свідчити про втручання у господарську діяльність підприємства, а є лише можливістю реалізації наданого права в частині виконання умов Договору.

Суд не вважає за необхідне конкретизувати умови вказаного пункту договору, адже вказаним пунктом зобов`язано відповідача надавати пояснення з питань, що регулюють відносини за спірним договором, а ні з будь-яких питань. Тобто, умови договору застосовуються тільки до правовідносин, як є предметом договору, що цілком узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд не вбачає підстав змінювати п.2.3.19 договору у редакції позивача.

Щодо пункту 2.3.20:

Пункт 2.3.20 Договору в редакції позивача: "Допускати уповноважених організатором представників до перевірок роботи транспортних засобів, у тому числі із залучення представників Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних управлінь або органів Національної поліції України».

Пункт 2.3.20 Договору в редакції перевізника: «Контроль за виконанням умов Договору (дозволу) здійснює Організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення Організатора».

Суд враховує, що відповідач просить викласти його в редакції п.56 Порядку проведення конкурсу, відповідно до якого контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора. Відповідач посилається на те, що законодавцем визначено вичерпний порядок здійснення контролю за виконанням умов договору, а тому редакція організатора є неприйнятною та протирічить Порядку №1081.

В свою чергу, редакція позивача передбачає проведення перевірок з боку останнього із залученням представників Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних управлінь або органів Національної поліції України.

Відповідно до останнього абзацу статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, передбачено, що контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Аналізуючи п.56 Порядку, суд робить висновок, що саме організатор у даних договірних відносинах виступає у якості посередника між користувачами послуг перевезення та іншими органами виконавчої влади, у повноваження яких входить перевірка умов перевезень на відповідність чинному законодавству. У даному випадку ініціювання організатором перевірки перевізника є формою контролю.

Тож, враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що відсутні підстави для конкретизації у пункті 2.3.20 договору контролюючих органів при організації перевезень, та звужувати їх коло до Державної служби України з безпеки на транспорті або органів Національної поліції, оскільки в силу будь-яких обставин, такими контролюючими органами може бути також правоохоронні, дозвільні та інші органи виконавчої влади.

Враховуючи, що запропонована відповідачем редакція відповідає приписам законодавства, суд вважає доцільним погодитися з редакцією п.2.3.20 перевізника.

Відповідач наполягає на виключенні з договору п.2.3.31., за редакцією якого перевізника зобов`язано: «Повідомляти організатора письмово та засобами електронного зв`язку про укладання договорів про реалізацію квитків пасажирам (надання послуг з бронювання, оформлення та продажу квитків), договорів про надання автостанційних послуг, не пізніше 10 (десяти) днів з дати укладання таких договорів, з відображенням відомостей про власника автостанції чи агентських служб, а також зазначення адрес кас продажу квитків (точок продажу).

Позивач мотивує наявність у договорі вказаної умови тим, що це є запорукою захисту прав пасажирів та є гарантією покращення якості надання транспортних послуг. Позивач посилається на те, що в приміщеннях автостанції ТОВ «Східні Автовокзали» реалізацію квитків пасажирам почали здійснювати агентські служби, які також належать ТОВ «Східні Автовокзали». Послуги, які надають Агентські служби з продажу квитків, попереднього продажу або бронювання квитків, не є цілком взаємозамінними з послугами, які автостанції надають пасажирам, адже фактично пасажир не отримує обов`язкових послуг, проте стягується збір.

Відповідач не погоджується з вказаною умовою договору, оскільки вона не має ніякого відношення до виконання відповідачем умов спірного договору, свідчить про намагання позивача взяти під тотальний контроль господарську діяльність відповідача з іншими суб`єктами господарювання.

Суд відзначає, що договірні відносини позивача з іншими контрагентами регулюються окремими договорами, на підставі яких виникають окремі зобов`язальні відношення саме між сторонами таких угод. Тобто відсутні правові підстави для встановлення обов`язку перевізника надавати позивачу відповідну інформацію.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Суд зазначає, що за змістом п.114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18.02.1997р. №176 (далі-Правила №176), перелік послуг, які надаються автостанцією автомобільному перевізникові, їх обсяги і вартість визначаються в договорі, укладеному між ними.

Власники автостанцій зобов`язані за зверненням організатора перевезень подавати інформацію про кількість виконаних автомобільними перевізниками рейсів на автобусних маршрутах, які пролягають через автостанцію. Організатори перевезень інформують власників автостанцій про результати проведених конкурсів з перевезення пасажирів на маршрутах, які пролягають через такі автостанції, протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення організатором регулярних перевезень за такими маршрутами.

Пунктом 6.1. Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого Наказом Мінтрансу від 27.09.2010р. №700 (далі-Наказ) передбачено, що відносини власника автостанції з Укртрансбезпекою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією відповідно до п.113 Правил №176 регулюються договором, примірна форма якого визначається Мінінфраструктури України. У договорі мають регулюватись лише відносини, що стосуються порядку організації обслуговування пасажирів та автомобільних перевізників на відповідних автобусних маршрутах (п.6.2 Наказу).

Виходячи з викладеного, на законодавчому рівні урегульовані взаємовідносини між власниками автостанцій та організаторами перевезень, до яких належить позивач, тобто позивач не позбавлений можливості в межах своєї компетенції вчиняти необхідні заходи задля покращення якості надання транспортних послуг в цілому у разі такої потреби.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає необхідність включення до умов договору вказаного пункту і як це сприяє покращенню якості надання транспортних послуг, суд не вбачає правових підстав для внесення в умови договору пункту п.2.3.31.

Регулюючи питання відповідальності сторін, позивачем запропоновано викласти п.4.2. Договору в наступній редакції: «У разі виявлення порушення Перевізником умов цього Договору або вимог чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту, Організатор  повідомляє Перевізника про недопущення повторення порушення, або у разі потреби про необхідність усунути виявлене порушення шляхом надсилання Перевізнику повідомлення засобами поштового зв`язку (у разі терміновості засобами електронного зв`язку). Перевізник зобов`язується інформувати Організатора про вжиті заходи протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання повідомлення про порушення умов Договору або вимог чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту».

Пункт п.4.2. Договору в редакції перевізника: “У разі виявлення порушення Перевізником умов цього Договору або вимог чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту, Організатор  повідомляє Перевізника про недопущення повторення порушення, або у разі потреби про необхідність усунути виявлене порушення шляхом надсилання Перевізнику засобами поштового зв`язку листа з повідомленням про вручення. Перевізник зобов`язаний інформувати  Організатора про вжиті заходи протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання повідомлення про порушення або про факти, що підтверджують відсутність такого порушення".

Відповідач заперечив проти умов зазначеного пункту в редакції позивача, вимагаючи встановити чіткий порядок його повідомлення про виявлене порушення  - шляхом надсилання перевізникові листа з повідомленням про вручення. Метою є уникнути ситуації, коли за відсутності належного направлення відповідного повідомлення про порушення умов договору, перевізнику можуть висуватися звинувачення у невиконанні такого повідомлення як підставу для одностороннього припинення договору.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За позицією суду, визначення способу комунікації між сторонами в ході виконання договору є цілком обґрунтованим та доцільним, особливо в умовах, коли від вираження позиції сторони у ході виконання договору залежить настання негативних наслідків (розірвання договору, притягнення до відповідальності, тощо).

Оскільки позивачем не запропоновано конкретних способів повідомлення відповідача про виявлені порушення (крім термінових), суд погоджується з позицією відповідача щодо встановлення способу такого повідомлення у вигляді листування з повідомленням про вручення.

Разом з цим суд погоджується з редакцією позивача в частині такого засобу повідомлення як за допомогою електронного зв`язку, з огляду на можливість випадків, які потребують невідкладного повідомлення, реагування.    

Враховуючи повноваження позивача, а також значення для відповідача в момент виконання зазначеної умови договору довести дотримання передбачених строків для повідомлення організатора, суд вважає доцільним викласти п.4.2. Договору в наступній редакції: “У разі виявлення порушення Перевізником умов цього Договору або вимог чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту, Організатор  повідомляє Перевізника про недопущення повторення порушення, або у разі потреби про необхідність усунути виявлене порушення шляхом надсилання Перевізнику засобами поштового зв`язку листа з повідомленням про вручення (у разі терміновості засобами електронного зв`язку). Перевізник зобов`язується інформувати Організатора про вжиті заходи протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання повідомлення про порушення умов цього Договору або вимог чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту".

Відповідачем у відзиві на позов заявлена вимога про стягнення з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідачем зазначено, що він змушений понести витрати на правничу допомогу, розмір якої орієнтовно за наслідками розгляду справи не повинен перевищити 15000,00грн, буде підтверджений належними доказами у майбутньому та складається із наступних сум:

- за підготування заяв по суті та з процесуальних питань у справі №905/1718/19 (кількість - 6) – 5400грн;

- представництво інтересів ПУАТ “Костянтинівське АТП 11409” в судовому засіданні (кількість - 6) – 9000грн.

За приписами статті   123 ГПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

     Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

У судовому засіданні 18.12.2019 до проведення судових дебатів представник відповідача звернувся до суду з клопотаннями стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6510грн., надав договір про надання правничої допомоги від 28.10.2019р. та заявив, що з огляду на умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 28.10.2019 надасть суду інші докази фактичного понесення відповідачем відповідних витрат у п`ятиденний строк після винесення рішення по справі

З огляду на викладене, станом на дату винесення рішення у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

У зв`язку з тим, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із принципу справедливості та розумності, суд вирішив покласти судові витрати позивача порівну на кожну із сторін.

Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ Донецької області, до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409”, м.Костянтинівка Донецької області, про врегулювання розбіжностей між сторонами по Договору від 16.08.2019 №4-67/19 – задовольнити частково.

2. Викласти спірні пункти Договору про організацію перевезення пасажирів за №4-67/19 від 16.08.2019 в наступній редакції:

П.1.2.: “Перевізник зобов`язується надавати безпечні та якісні транспортні послуги на умовах, передбачених Договором автобусами:

Тип рухомого складу, номери                                                      транспортних засобів:        VIN код

БАЗ А 079.14 д/н НОМЕР_1 НОМЕР_2

Резерв: БАЗ А 079.14 д/н НОМЕР_3

Додаткові умови обслуговування на  маршруті (ах), запропоновані Перевізником та прийняті Організатором

П. 2.1.5. договору: “За наявності у Організатора інформації, протягом 10 (десяти) робочих днів надавати Перевізникові відповідь на його запит, надісланий в порядку п.2.4.7. Договору”.

П. 2.3.1.: “Не використовувати на автобусному маршруті (ах) інших транспортних засобів, крім тих, що зазначені в п.1.2. Договору (тип рухомого складу, клас, державний номер, VIN код).”.

П. 2.3.19.: “На письмову вимогу Організатора надавати протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такої вимоги, надавати письмові пояснення при надходженні скарг від пасажирів, актів, складених Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальними управліннями ”.

П. 2.3.20.: “ Контроль за виконанням умов Договору (дозволу) здійснює Організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення Організатора”.

П. 2.3.31 видалити.

П. 2.4.7.: “Звернутись до Організатора із запитом про надання інформації щодо розміру компенсації витрат внаслідок здійснення пільгових перевезень, механізму їх виплати та інформації щодо розпорядника бюджетних коштів, який здійснює такі компенсації”.

П. 4.2.: “У разі виявлення порушення Перевізником умов цього Договору або вимог чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту, Організатор повідомляє Перевізника про недопущення повторення порушення, або у разі потреби про необхідність усунути виявлене порушення шляхом надсилання Перевізнику засобами поштового зв`язку листа з повідомленням про вручення (у разі терміновості засобами електронного зв`язку). Перевізник зобов`язується інформувати Організатора про вжиті заходи протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання повідомлення про порушення умов цього Договору або вимог чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту".

П. 6.2. Організатор має право на одностороннє розірвання договору у наступних випадках:

6) “Невиконання Перевізником зобов`язань, передбачених пунктами 2.3.1., 2.3,4, 2.3.5., 2.3.20, 2.3.30 договору”.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409” (85103, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Соборності, 1; код ЄДРПОУ 03113911) на користь Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; код ЄДРПОУ 38144140) судові витрати у розмірі 960грн. 50коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 18.12.2019 проголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

                                                    Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2019.

Суддя                                                                                            Ю.В. Макарова