копія
Справа № 2-а-9839/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Грицая Л.М.,
представника відповідача Вонсовича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» с. Решнівка Старокостянтинівського району Хмельницької області до Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Старокостянтинів Хмельницької області про визнання нечинною другої податкової вимоги та її скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати нечинною другу податкову вимогу відповідача № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн., та скасувати її.
Свій позов позивач мотивує тим, що 13 квітня 2007 року відповідачем було направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/112 про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн., нарахованої за несплату податку з доходів фізичних осіб.
Позивач вважає другу податкову вимогу № 2/112 про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн., нарахованої за несплату податку з доходів фізичних осіб незаконною, так як у зазначеній вимозі не вказано терміни просрочки та суми боргових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб.
Крім того позивач не має боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб, всі платежі здійснюються вчасно та повністю, порушень чинного податкового законодавства позивач не допускає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що нарахування пені у сумі 14617,70 грн., та виставлення другої податкової вимоги відповідачем № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем нарахованої пені у сумі 14617,70 грн., є незаконною, та друга податкова вимога підлягає скасуванню, так як податковий борг у сумі 175715,50 грн., за несвоєчасну сплату якого відповідач нарахував пеню та виставив позивачу другу податкову вимогу № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем пені є безнадійним, тому що зазначений борг виник в строк до 01.01.2004 року і підлягає списанню, а на неіснуючий борг пеня не повинна нараховуватись. Починаючи з 01.01.2004 року позивач всі нараховані суми податку з доходів фізичних осіб сплачував до бюджету повністю і своєчасно, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача по нарахуванню пені в сумі 14617,70 грн., та виставлення другої податкової вимоги № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем нарахованої пені є законними діями, тому що актом перевірки позивача від 09.02.2007 року, проведеної відповідачем встановлено несплату позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 175715,50 грн. За несвоєчасну сплату податкового боргу чинним законодавством передбачається нарахування пені, що і було зроблено та проведено направлення позивачу другої податкової вимоги № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем нарахованої пені у сумі 14617,70 грн.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 21.02.2000 року за № 1 664 120 0000 000201 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язана їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2005 року по 31.12.2006 року, про що за результатами перевірки складено акт перевірки від 09 лютого 2007 року, за № 264 – 23 - 30743376.
У п. 2 ч. 4 висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-4, тобто несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2005 року по 31.12.2006 року у сумі 175715,50 грн., тому що платіжні доручення по перерахуванню податку з доходів фізичних осіб подавались несвоєчасно та не в повному обсязі.
За результатами перевірки відповідачем на підставі п. 1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 – 3 було проведено нарахування позивачу пені в сумі 14617,70 грн.
В зв’язку з нарахуванням пені відповідач направив позивачу другу письмову вимогу № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по пені у сумі 14617,70 грн.
Пунктами 1.2, 1.3, ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, № 2181-3, визначено, що податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України, а податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк.
Згідно п. 1.10 ст. 1 цього ж Закону податкова вимога – письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до п. п. 6.2.1, 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Із вищевказаного суд приходить до висновку, що право на направлення відповідачем позивачу податкової вимоги про сплату нарахованої пені могло виникнути тільки за обставин підтверджуючих узгодження податкового зобов’язання позивача.
Сума податкового боргу відповідача вважається узгодженою відповідно із вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, так як податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, який відповідно до п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону включає до свого складу доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно – правового договору.
Відповідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а згідно п. 17.2 а) ст. 17 цього ж Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України – податковий агент, тобто юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від їх організаційно – правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Пунктом 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що працедавець це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач як працедавець зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно – правового договору, від імені та за рахунок фізичних осіб - платників податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, та має статус податкового агента.
Одним із обов’язків позивача як податкового агента відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є обов’язок надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.
Форма такого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку затверджена наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року.
Із пояснень сторін та довідки відповідача № 5807/10/28 – 033 від 27.06.2008 року судом встановлено, що позивачем подавались до відповідача довідки форми 1 – Д Ф за період з 1998 року по 2003 рік, які були оброблені та потім знищені в зв’язку із закінченням терміну їх зберігання, а також подавались відповідні довідки за період з 2003 року по даний час, які суд не вважає за доцільне додавати до матеріалів справи, тому що сторони не заперечують таку обставину.
Спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, № 2181-3.
Так як податок з доходів фізичних осіб згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, самостійне узгодження податкових зобов’язань із податку з доходів фізичних осіб, визнання узгодженого податкового зобов’язання із податку з доходів фізичних осіб несплаченого протягом граничних строків податковим боргом та порядок його погашення здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Виходячи із визначення терміну податкової декларації, розрахунку зазначеного у п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», аналізуючи положення Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 – Д Ф), суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок подається податковими агентами до податкового органу в строки визначені в абзаці «б» п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і він містить в собі дані про нарахований і утриманий податок та суму податку, яка фактично підлягає сплаті до бюджету.
Таким чином, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 – Д Ф), за своїм змістом є податковою декларацією, розрахунком в розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що так як позивач подавав відповідні розрахунки по податку з доходів фізичних осіб до податкового органу, сума податкового боргу в розмірі 175715,50 грн., який виник станом на 01.01.2004 року, що ні одна із сторін не заперечує, вважається узгодженою з дня подання такої податкової декларації.
Наслідком несплати узгодженого податкового зобов’язання в установлені строки їх погашення є нарахування пені після закінчення таких строків, відповідно правил ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
До матеріалів справи доданий розрахунок нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб по позивачу за період з 01.02.2005 року по 31.12.2006 року на суму 14617,70 грн., підстав для сумніву в якому у суду немає.
Що стосується пояснень представника позивача відносно безнадійності боргу і відповідно за його відсутності також відсутності підстав у відповідача для нарахування пені за несплату безнадійного боргу, тобто неіснуючого в трактуванні представника позивача, то суд їх не бере до уваги при вирішенні спору, виходячи із такого.
Пунктом 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається звільненим від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в судовому порядку.
Аналізуючи дану норму Закону, суд приходить до висновку, що у даному спорі не можна вважати, що позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань відповідача, тому що відповідач як податковий агент відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від 22.08.2003 року № 889-4, проводив нарахування, утримання цього податку, подання відповідних розрахунків до податкового органу, але сплачував цей податок не у повному розмірі, в порушення вимог даної статті Закону.
Із змісту п. 15.1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вбачає, що застосування строків давності та граничних строків стягнення податкового боргу стосується тільки випадків визначення, нарахування суми податкового зобов’язання податковим органом. Так як позивач суму податкової заборгованості визначив самостійно, суд вважає за неможливе застосувати граничні строки стягнення податкового боргу.
Крім того суд враховує таку обставину, що позивач проводив періодичні сплати податку, хоча і не в повному розмірі. Пояснення представника позивача щодо того, що платежі починаючи з січня 2004 року проводились цільовим призначенням, тобто що позивач сплачував податки тільки ті, що нараховувались починаючи з січня 2004 року суд також не бере до уваги, так як відповідно п. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення – у рівній пропорції.
Податкова заборгованість відповідача підтверджується актом перевірки від 09.02.2007 року правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», копією головної книги позивача, де станом на 01.01.2005 року зазначено борг у сумі 178483,35 грн.
Ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», передбачено, що особами відповідальними за погашення податкового зобов’язання або податкового боргу з цього податку – є юридична особа, яка зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджетів цей податок і вона несе фінансову відповідальність у разі порушення вимог даного Закону, тому суд приходить до висновку, що пеня позивачу нарахована правомірно і підстав для визнання незаконною другої податкової вимоги відповідача № 2/112 від 13 квітня 2007 року про сплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій по нарахованій пені у сумі 14617,70 грн., немає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та не доведений у судовому засіданні, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 26.02.2010 року.
Головуючий суддя В.К.Блонський
З оригіналом згідно
Суддя В.К.Блонський