ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року Справа № 2а-238/10/2370
10 год. 35 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гаращенка В.В.,
при секретарі – Бондар Т.П.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 – особисто;
представника позивача: ОСОБА_2 – за договором;
представника відповідача: Савенко Ю.Н. – за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001272303 від 28.08.2009 року на суму 8390 грн. 25 коп.
Позивач стверджує, що наведені в акті перевірки обставини щодо порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є наслідком притягнення до відповідальності шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001272303 від 28.08.2009 року на суму 8390 грн. 25 коп., а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Крім того, позивач заявила клопотання про допит в якості свідка свого працівника, яка безпосередньо була присутня під час проведення перевірки.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, викладених у поданому запереченні.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в т.ч. показання свідка, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Стаття 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - «Закон № 265/95-ВР»).
Згідно ст. 15 цього Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.07.1996 року за № НОМЕР_1.
18 серпня 2009 року посадовими особами ДПІ у м. Черкаси проведена перевірка магазину, розташованого по АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність позивач.
За результатами перевірки складено акт від 18.08.2009 року № 001534.
З акту вбачається, що на момент перевірки готівкових коштів на місці проведення розрахунків рахувалося 1799 грн. 80 коп., тоді як сума коштів, зазначена в денному звіті РРО складає 121 грн. 75 коп., таким чином невідповідність сум готівкових коштів склала 1678 грн. 05 коп.
На підставі акта перевірки та виходячи з норм Закону № 265/95-ВР відповідачем 28 серпня 2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272303 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8390 грн. 25 коп.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, стверджує, що виявленні кошти неправомірно класифіковані як кошти, що знаходились на місці проведення розрахунків, оскільки вони є власністю продавця, крім того кошти знаходились в її сумці, а не на місці проведення розрахунків, на відстані декількох метрів від касового апарату, що на думку позивача не є місцем проведення розрахунків відповідно до чинного законодавства.
В судовому засіданні 17 лютого 2010 року суд допитав в якості свідка ОСОБА_4 – продавця, що безпосередньо була присутня під час проведення перевірки та підписувала документи, надані працівниками відповідача.
Судом встановлено, що для розрахунку за контрольну закупку на суму 26 грн. 60 коп., продавець ОСОБА_4 отримала купюру номіналом в 100 грн., при цьому не маючи здачі, розміняла її купюрами меншим номіналом з власної сумки, з цих коштів видала здачу, а решту розміняних коштів поклала в касу.
Таким чином, фактично ці дії свідчать про проведення розрахункової операції, а не про розмін купюри номіналом 100 гривень.
Зазначені факти підтверджуються актом перевірки від 18.08.2009 року, який підписаний продавцем в магазині без зауважень, з доданими до нього документами, а саме поясненням та власноручним описом наявних готівкових коштів.
Стосовно твердження позивача, що при проведенні перевірки використані, а в подальшому перераховані кошти, які знаходились в сумці продавця, тобто у місці, яке не підпадає під поняття «місце проведення розрахунків», то суд перш за все зазначає, що Законом № 265/95-ВР, зокрема п. 13 ст. 3, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Крім того, згідно ст. 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
У відповідності до листа ДПА України «Про визначення терміну "місце проведення розрахунків" від 08.07.2002 №5354/5/23-2116 роз’яснено, що зберігання готівкових коштів за реалізовані товари в межах торгівельної площі, але не на місці проведення розрахунків, без використання операції "службова видача" і оприбуткування в касовій книзі, вважається порушенням ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення " від 15.06.2006 року № 833 визначено, що зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників - забороняється.
Таким чином, виходячи з даних, зафіксованих актом перевірки, пояснень позивача та його працівника, допитаного як свідка, кошти, що знаходились в сумці продавця за декілька метрів від каси, в т.ч. особисті кошті продавця, правомірно класифіковано як такі, що знаходились на місці проведення розрахункових операцій, і правомірно віднесено до загальної суми виявлених коштів в розмірі 1799 грн. 80 коп.
Отже, позивачем не дотримано вимоги, встановленої п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, щодо відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 8390 грн. 25 коп.
Статтею 22 Закону № 265/95-ВР, встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
В зв'язку з наведеним, підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0001272303 від 28.08.2009 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 8390 грн. 25 коп. не вбачається, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 березня 2010 року.
Суддя В.В. Гаращенко