ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-8797/09/1570
24 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Щербанська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо надання безоплатного у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнання незаконною бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо виділення їй земельної частики (паю) при розпаюванні земель, розташованих на території селищної ради; зобов’язання Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області безоплатно передати у власність позивача земельну ділянку розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи земель запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території Лиманської селищної ради або на території сусідніх Кучурганської, Степової, Щербанської сільських рад.
23.07.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви та виконання заходів щодо надання безоплатного у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо виділення їй земельної частики (паю) при розпаюванні земель, розташованих на території селищної ради; зобов’язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області виконати заходи, які встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, щодо безоплатної передачі у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи земель запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території Лиманської селищної ради або на території сусідніх Кучурганської, Степової, Щербанської сільських рад..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України 24.06.2008 року вона звернулась із заявою №07-989/2579 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства. Проте, на час розгляду справи Роздільнянською РДА Одеської області вказана заява не розглянута, відповідне рішення по ній не прийнято. Бездіяльність Лиманської селищної ради, на думку позивача, відповідно до ст.12 Земельного кодексу України полягає в неінформуванні населення щодо паювання землі, що призвело до порушення її права, як працівника соціальної сфери. Зважаючи на протиправну бездіяльність Роздільнянської РДА Одеської області та Лиманської селищної ради, позивач звернулася до суду.
В судовому засіданні 14.09.2009 року протокольної ухвалою судом було залучено до участі у розляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кучурганську сільську раду Роздільнянського району Одеської області, Степову сільську раду Роздільнянського району Одеської області та Щербанську сільську раду Роздільнянського району Одеської області.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просив суд їх задовольнити, додатково пояснивши, що предметом спору в даному випадку не є право володіння та користування земельною ділянкою, а фактична бездіяльність відповідачів – суб’єктів владних повноважень, тобто характер спору є саме публічно-правовим, так як приватноправові виникнуть лише після процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність.
В судовому засіданні представник Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснивши, що до Роздільнянської РДА Одеської області надійшла спільна заява трудового колективу вчителів Лиманської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів за № Ко-193 від 26.06.2008 року, в якому порушено те саме питання, що і у заяві позивача. У зв’язку із тим, що заяви мають спільний характер, листом № Ко-193 від 09.09.2008 року ОСОБА_2, як одному із заявників, було надано відповідь щодо неможливості задовольнити вимоги заявників, у зв’язку із відсутністю вільних земель. У зв’язку із цим вважала, що будь-яка бездіяльність з боку Роздільнянської РДА Одеської області відсутня. В той же час, представник не заперечувала, що до теперішнього часу відповідь на звернення позивача не надано.
Представник Лиманської селищної ради в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви просив розглядати справу без його участі, зазначивши, що відповідно до п. 3 ст. 122, п. 12 Перехідних положень ЗК України землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів розпоряджаються органи виконавчої влади.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Від Кучурганської сільської ради до суду надійшла заява, згідно якої остання не заперечує проти задоволення позову та виділення позивачу земельної ділянки, однак не на території Кучурганської сільської ради, у зв’язку із відсутністю земель сільськогосподарського призначення.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, ОСОБА_1, позивач по справі, працює вчителем в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 смт. Лиманське Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується довідкою з місця роботи № 28 від 01.06.2009 року. При цьому, 23.06.2008 року позивач звернулася до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області із письмовою заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду. Зазначена заява зареєстрована в Роздільнянській РДА Одеської області 24.06.2008 року за № 07-989/2579.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України о ргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Крім того, положеннями ч. 4 ст. 57 Закону України "Про освіту" передбачено, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, надано право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства..
Звертаючись до наведених приписів, якими врегульовані спірні відносини, суд звертає увагу, що право, надане статтею 25 ЗК України, слід відрізняти від права на земельну частку (пай) у землях, переданих у колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам (КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам тощо). Право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств за своєю природою є специфічним правом на приватизацію земельної ділянки державної або комунальної власності. На відміну від права на земельну частку (пай) у землях, переданих у колективну власність, таке право на приватизацію має публічно-правове походження і має особистий характер; воно не може бути відчужене, у т. ч. в порядку спадкування.
У відповідності до ч. 7 ст. 25 ЗК України розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства ." П. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" встановлює таку норму на рівні 2 га.
Частиною 9 ст. 25 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до Роздільнянської РДА Одеської області) передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
Проте, способу такого погодження закон не визначає.
Відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до Роздільнянської РДА Одеської області) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Згідно п. 7 вищевказаної статті відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Конституційні приписи надають усім громадянам право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст..40 Конституції України). Положення наведеного вище Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР направлені на реалізацію даного конституційного положення.
Статтею 20 цього Закону передбачено, що звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно.
Разом із тим, враховуючи, що на момент розгляду справи заява позивача від 23.06.2008 року про надання земельної ділянки Роздільнянською РДА Одеської області не розглянута, будь-яке рішення по ній у встановленому законом порядку не приймалося, суд вважає, що в даному випадку Роздільнянська РДА Одеської області діяла у спосіб, не передбачений законами України, та допустила порушення вимог ст.118 ЗК України, ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
У зв’язку із цим суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА Одеської області щодо розгляду її заяви про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства підлягають задоволенню.
В той же час, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА по виконанню заходів щодо надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки та зобов’язання виконати такі заходи у вигляді надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи земель запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території Лиманської селищної ради або на території сусідніх Кучурганської, Степової, Щербанської сільських рад, з огляду на наступне.
Положення статті 25 ЗК України частково регламентують процедуру приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.
Також положення, що регулюють дану процедуру, містяться у ч .ч. 3 - 5 ст. 118 ЗК України. З урахуванням цих норм, приватизація має здійснюватися у такій послідовності:
- звернення з клопотанням громадян, що мають право на отримання земельних ділянок у власність, до місцевої ради або районної адміністрації (ч. 2 ст. 25, ч. 3 ст. 118 ЗК України);
- розгляд клопотання радою або адміністрацією (у місячний термін) та надання дозволу на розробку проекту приватизації (ч. 4 ст. 118 ЗК України);
- розробка проекту приватизації земель землевпорядною організацією;
- погодження проекту приватизації (ст. 30 Закону України "Про землеустрій");
- затвердження проекту приватизації (ст. 30 Закону України "Про землеустрій", ч. 2 ст. 25, ч. 5 ст. 118 ЗК України);
- перенесення меж земельних ділянок в натуру, оформлення, видача та реєстрація державного акту на право власності на землю.
Таким чином, заходам щодо надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства передують інші заходи, передбачені діючим законодавством України, без виконання яких отримання земельної ділянки у власність є неможливим.
Крім того, ч. 3 ст. 25 ЗК України передбачено, що приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій здійснюється безоплатно.
Між тим, це не усуває необхідності понесення зацікавленими особами витрат на складання проекту приватизації земель, виготовлення державних актів тощо.
Слід зазначити, що на вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення державних актів обмеження, передбачені ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю", не поширюються. Вказана норма обмежує лише вартість робіт із землеустрою "щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Особи ж, що отримують земельні ділянки в порядку ст. 25 ЗК України, не є "власниками земельних часток (паїв)".
З огляду на викладене, без розгляду клопотання Роздільнянською РДА та прийняття відповідного рішення щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту приватизації неможливі подальші дії по наданню безоплатно у власність позивача земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У відповідності до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
При цьому в даному конкретному випадку, з метою гарантування дотримання і захисту прав та інтересів позивача, про захист яких вона просить, від порушень з боку суб’єкта владних повноважень – Роздільнянської РДА Одеської області, відповідно до вимог ч.2 ст.11 та ч.2 с.162 КАС України суд вважає за необхідне зобов’язати Роздільнянську РДА Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2008 року, зареєстровану в Роздільнянській районній державній адміністрації 24.06.2008 року за № 07-989/2579, про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду.
Суд не приймає до уваги заперечення представника Роздільнянської РДА щодо належного розгляду заяви позивача з огляду на наступне. Так, дійсно 26.06.2008 року до Роздільнянської РДА Одеської області надійшов лист колективу працівників Лиманської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів від 18.06.2008 року щодо безоплатного виділення у власність кожному працівнику школи для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки розміром 2,0 гектара із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, який був зареєстрований в Роздільнянській РДА за № Ко-193 від 26.06.2008 року. Саме на зазначене звернення відповідач 09.09.2008 року надав відповідь ОСОБА_2, як одному із його авторів, про неможливість задоволення заяви через відсутність вільних земель. В той же час, судом встановлено, що прізвище позивача у зазначеному колективному зверненні відсутнє, остання не уповноважувала ні ОСОБА_2, ні інших осіб, зазначених у зверненні за № Ко-193 від 26.06.2008 року, на представлення її інтересів, а звернулася із самостійною заявою, яка Роздільнянською РДА не розглядалася та до теперішнього часу не розглянута, про що також повідомила представник відповідача в судовому засіданні. Таким чином, розгляд колективного звернення за № Ко-193 від 26.06.2008 року не є доказом розгляду заяви позивача про надання земельної ділянки.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у зв’язку з наступним.
Так, в обґрунтування зазначених позовних вимог позивач вказала, що бездіяльність Лиманської селищної ради полягає в порушенні останньою вимог ст. 12 ЗК України, пунктом «і» якої передбачено інформування сільськими, селищними та міськими радами населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, що призвело до порушення прав позивача, як працівника соціальної сфери.
Дійсно, відповідно до п. і ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед інших, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Проте, порядку та обсягу такого інформування ЗК України та інші акти земельного законодавства України не визначають. Відносини щодо інформування населення про різні аспекти діяльності рад врегульовані актами екологічного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.
Інформація щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок за своєю природою може розглядатися також як екологічна інформація, відносно якої встановлено позитивний обов'язок державних органів. Однак, слід відзначити недостатню формалізованість обов'язку саме по відношенню до інформації щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію» громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Ця ж стаття визначає, що під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Оскільки позивач в силу ст.11 КАС України не надала суду доказів звернення до Лиманської селищної ради із відповідними запитами щодо інформування її про паювання землі, суд вважає, що Лиманська селищна рада не допустила бездіяльності в цьому питанні та не порушувала вимоги п. і ст. 12 ЗК України, у зв’язку із чим в задоволенні даних вимог слід відмовити.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в іншій частині позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 25, 118 Земельного Кодексу України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області, Щербанська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково .
Визнати незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства .
Зобов’язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2008 року, зареєстровану в Роздільнянській районній державній адміністрації 24.06.2008 року за № 07-989/2579, про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території Лиманської селищної ради, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Колесниченко
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, тел./факс (048)785-24-87
__________ 2-а-8797/09/1570 ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Роздільнянській районній державній адміністрації
Одеської області
67400, Одеська область, м. Роздільна, вул.. Свердлова,
8
Лиманській селищній раді Роздільнянського
району Одеської області
67453, Одеська область, Роздільнянський район, смт.
Лиманське, вул. Леніна, 79
Кучурганська сільська рада Роздільнянського району
Одеської області
67450, Одеська область, Роздільнянський район, с.
Кучурган, вул. Леніна, 109/5
Степова сільська рада Роздільнянського району
Одеської області
67451, Одеська область, Роздільнянський район, с.
Степове, вул. Красна, 7
Щербанська сільська рада Роздільнянського району
Одеської області
67462, Одеська область, Роздільнянський район, с.
Щербанка, вул. Суворова, 68
Одеський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 25.03.2010 р.
Додаток: копія постанови на 7 аркушах.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду ОСОБА_3