Справа № 2-16/2010р .
РІШЕННЯ
Іменем України
12 березня 2010 року Талалаївський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
при секретарі Ярошенко Л.А.
з участь позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди. В позовній заяві вказує, що 20 жовтня 2009 року між ним і відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг по підбору та установці металопластикових вікон. Згідно умов договору ним було розроблено дизайн вікон, він провів оцінку приміщення, підібрав підприємство, на якому можливе виробництво таких вікон, провів розрахунки металоконструкцій та прилягаючих елементів. 20 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_2 провів оплату позивачу ОСОБА_1 частини коштів, передбачених договором в сумі 5000 грн., про що позивач надав відповідачу квитанцію про часткову сплату коштів, другу частину коштів згідно договору в сумі 1100 грн. відповідач ОСОБА_2 оплатив 14 листопада 2009 року про що також отримав квитанцію від позивача ОСОБА_1 В цеху виготовлення вікон позивач ОСОБА_1 зробив замовлення, оплатив металоконструкції, відливи та підвіконня до вікон за власний рахунок. Після встановлення вікон було виявлено, що відливи до трьох вікон не відповідають необхідній довжині і були замінені позивачем, але він не отримав коштів за металоконструкції. Діями відповідача позивачу була завдана матеріальна і моральна шкода, в сумі 6540 грн. 55 коп., яку він просить суд стягнути із відповідача і судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд стягнути із відповідача вказані в позовній заяві суми, так як відповідач не виконав умов договору і не віддав йому кошти за вікна, а тільки за консультативні послуги по підбору вікон, оцінці приміщення, розрахунку та за інші послуги.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному об’ємі, і вказав, що всю суму, передбачену в договорі між ним і позивачем, він оплатив, про що в нього є підтверджуючі документи, інших сум у договорі не вказано, будь-яких інших договорів між ними не укладалось.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що все, що передбачено у Договорі між сторонами, сплачено відповідачем і більше ніякої суми там не вказано. У пунктах розділу 2 Договору, на які посилається позивач, не вказано ніяких сум, зате вказується сума в пункті 3.1 Договору, яка регламентує ціну та умови оплати договору – 6100 (шість тисяч сто) гривень, які і були сплачені відповідачем згідно квитанцій. Тобто загальна сума по договору чітко фіксована, сплачена відповідачем, інших договірних зобов’язань між сторонами не виникало.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 20 жовтня 2009 року було укладено договір про надання послуг № 378 (а.с.3-4), позивачем 13.11.2009 року було розроблено специфікацію до замовлення, яка підписана сторонами договору і на якій проставлена сума замовлення – 6099 грн. 95 коп. (а.с.5). Згідно копій квитанцій від 20.10.2009 року № 129253 та від 14.11.2009 року № 129252 (а.с.8) відповідачем сплачено позивачу 6100 грн., що не заперечували сторони в судовому засіданні.
Тобто сторони фактично уклали між собою договір побутового підряду, що відповідає вимогам ст. 865 ЦК України, згідно якого підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням замовника певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Суд вважає, що даний договір укладено між сторонами в належній формі, оскільки позивач надав відповідачу документи, що підтверджують укладання договору, а саме – квитанції, що відповідає вимогам ст. 866 ЦК України, яка регламентує форму договору побутового підряду. Суд вважає встановленим, що відповідач виконав всі умови договору № 378 від 20.10.2009 року належним чином, зокрема, оплатив всю суму, вказану в договорі – 6100 грн., що підтверджується копіями квитанцій. Так як згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи, яка включає відшкодування витрат та плату за виконану роботу, а в даному випадку вказана ціна роботи становить 6100 грн., більше ніяка сума в договорі не вказана. Інших документів суду не надано.
Судом не встановлено документальних підтверджень, що сплата позивачем ОСОБА_1 суми 3948 грн. 49 коп. за металоконструкції і 673 грн. 20 коп. за відливи та заглушки, які він просить стягнути із відповідача, відноситься саме до Договору № 378 від 20.10.2009 року та не встановлено договірних відносин між сторонами на вказані суми. Також позивачем не доказана сума 739 грн. 36 коп., яку він просить стягнути з відповідача згідно п. 5.5 Договору № 378, так як в даному пункті договору йдеться про недотримання строків сплати, зазначених у пункті 3.3., в якому зовсім не вказана ніяка сума і копії актів про надані послуги не додано до позовної заяви. Посилання позивача на те, що відповідач відмовився підписувати акти про надані послуги, документального підтвердження в ході судового розгляду не знайшли. Таким чином, ніяких доводів про спричинення йому матеріальної шкоди відповідачем ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 суду не надав.
Вимога про стягнення із відповідача моральної шкоди також не підлягає задоволенню, так як згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. В даному випадку ніяких незаконних дій відповідача судом не було встановлено, позивачем не доказано і документально не підтверджено. Крім цього, згідно п.4 названої Постанови, в позовній заяві повинно бути вказано, якими саме неправомірними діями спричинена дана шкода та якими доказами це підтверджується. Ніяких доказів спричинення йому моральної шкоди позивач ОСОБА_1 суду не надав.
Таким чином, позивач не надав суду ніяких доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди, тому суд позбавлений можливості дослідження таких доказів, в зв’язку з чим позовні вимоги являються повністю необґрунтованими і задоволенню не підлягають, так як відповідно до статті 60 ЦПК України позивач зобов’язаний довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, чого не було зроблено.
На підставі цього, суд вважає, що позивач не довів факту спричинення йому матеріальної і моральної шкоди, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача будь-якої суми, в тому числі і судових витрат, немає.
Керуючись п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 843, 865, 866 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди і судових витрат відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд Чернігівської області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Л.В.Тіщенко