КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-408/2010

Провадження № 2-408/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Безпрозванного В.В.,

при секретарі судового засідання - Мізюн РД.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 26.03.1992 р. державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Дубровою Т.І.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до умов укладеного договору він подарував своїй дочці - відповідачу по справі ОСОБА_2 вищевказаний житловий будинок. Це було викликано тим, що на той час у його власності знаходився даний житловий будинок та 1\4 частина домоволодіння по АДРЕСА_2 . Рішенням виконкому Корабельної районної ради № 23 від 21.02.1992 року було вирішено реалізувати належну позивачу частину житлового будинку по АДРЕСА_2 . Позивач стверджує, що з боку виконкому на нього був здійснений тиск, посилаючись на те, що якщо не реалізується 1\4 частина житлового будинку, то буде реалізований спірний житловий будинок в порядку ст. 101-103 ЦК УРСР. Позивач стверджує, що домовився з відповідачем про те, що він подарує спірний будинок, а відповідач в свою чергу не буде претендувати на зазначений будинок. Але потім сторони посварилися, через що позивач починаючи з 2001 року намагається визнати спірний договір дарування недійсним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Стверджував, що спірний договір є фіктивним в порядку ст. 58 ЦК, оскільки угода укладена без намірів створити юридичні наслідки. Вказував, що з моменту дарування спірного житлового будинку відповідач не вселилась в нього та фактично не вступила в управління зазначеним майном з моменту укладання договору, на теперішній час в ньому проживає лише позивач.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Вказувала, що спірний договір був укладений згідно чинного законодавства та позивач подарував відповідачу житловий будинок як доньці. Заявлений позов був пред`явлений позивачем внаслідок конфліктних ситуацій, які почали виникати між сторонами по ініціативі позивача.

Треті особи - виконком Миколаївської міської ради, П`ята державна нотаріальна контора м. Миколаєва в судове засідання свого представника для участі у справі не направили, просили слухати справу у їх відсутність

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 1992 року був укладений договір дарування житлового будинку з усіма господарськими і побутовими будівлями і спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно з яким позивач подарував відповідачу зазначене майно (а.с. 6). Договір відповідає вимогам ст.. 243,244 ЦК УРСР, що діяли на момент укладення спірного договору.

З рішення № 23 від 21.02.1992 року виконкому Корабельної ради народних депутатів вбачається, що виконком, керуючись ст.ст. 101-103 ЦК УРСР, вирішив реалізувати 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , яку позивач отримав в порядку спадкування після смерті свого батька (а.с. 12, 16). В зазначеному рішенні не йдеться про відчуження будинку АДРЕСА_1 , тому суд не приймає до уваги посилання позивача на тиск з боку виконкому, оскільки жодного доказу про зазначене позивач в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України суду не представив.

Суд також вважає, що сторони уклали спірний договір дарування із розумінням його наслідків, оскільки вони знаходяться в близькому ступені споріднення (батько - донька) та в період укладання договору були в нормальних стосунках. Зазначені обставини були підтверджені сторонами у судовому засіданні.

Посилання позивача на обман з боку відповідача суд сприймає критично, оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами з 2001 року стали виникати конфлікт ситуації та позивач, починаючи з 2002 року, неодноразово звертався до суду із питанням визнання договору дарування від 26.03.1992 року недійсним, але позивачу було відмовлено в задоволенні вимог.

Керуючись ст. ст. 10-11; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дві його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішенню можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В.Безпрозваний