. Справа № 2-1699
2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2009 року. м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Міщенка С.В.,
при секретарі Матвєєвій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свою заяву позивач пояснює тим, що 03 грудня 2008 року позивач позичив відповідачеві для його потреб 3300 дол. США. Одержання даної суми підтверджено даною ним розпискою. Відповідач зобов'язувався повернути гроші не пізніше 01 лютого 2009 року, однак в зазначений в розписці термін ОСОБА_2 грошей не повернув та під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов'язання. Відповідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув всієї суми боргу по теперішній час, незважаючи на неодноразові вимоги про повернення боргу. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 26391,42 грн., відсотки від простроченої суми в розмірі 527,83 грн., судові витрати та витрати за підготовку позовних матеріалів.
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі на підставі наданих суду доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але направив до суду заперечення де просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та просив розгляд справи проводити без його участі, мотивуючи свою позицію тим, що в борговій розписці не зазначено, що він зобов'язується повернути гроші в розмірі 3300 дол. США, а вказано суму 3300 у.о., а це не означає, що бралася позика саме в доларах США. Незважаючи на те, що існує невстановлена законом неофіційна позиція, що абревіатура у.о. це не що інше як долари США, однак до цієї абревіатури можна прив'язувати й іншу грошову одиницю. Крім того, розписка не містить в собі зобов'язання повернути у.о. певній особі, тобто немає конкретної особи, кому саме в якій кількості і зокрема в якій валюті повернути гроші.
Суд, вислухавши позицію сторони позивача, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідно до розписки від 03.12.2008р. відповідач отримав в борг від позивача кошти в сумі 3000 у.о. та зобов'язався повернути борг до 01.02.2009 року. Однак відповідач не повернув позивачеві всю суму боргу в установлений строк, чим порушив свої зобов'язання, що підтверджується наданою позивачем розпискою в оригіналі. Таким чином відповідач ОСОБА_2 грубо порушив вимоги ст. 526, 530 ЦК України, не виконавши належним чином взяті зобов'язання у строк, що вказаний в розписці. Хоча відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредиторові борг у розмірі та у строки, які визначені в договорі. А оскільки відповідач не повернув позивачеві всі належні до виплати кошти, позов належить задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу, але еквівалентну 3300 дол. США по курсу НБУ станом на 14.09.2009р., а саме 26391,42 грн., бо єдиною грошовою одиницею України є гривня і всі розрахунки мають здійснюватися у національній валюті. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 527,83 грн. і ця сума також підлягає до стягнення. Доводи ж відповідача про те, що у розписці сума коштів, взята в борг рахується в умовних одиницях і не є доларами США, суд оцінює критично і вважає, що така позиція обрана свідомо з метою уникнення цивільної відповідальності боржника перед кредитором, оскільки допитані судом свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 категорично ствердили ту обставину, що були присутні при укладенні угоди про позику між позивачем та відповідачем і підтвердили, що сторони цієї угоди під умовними одиницями мали на увазі саме долари США.
В задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 300 грн. витрат на підготовку матеріалів позовної заяви належить відмовити, оскільки позивачем не доведено як сам факт сплати зазначеної суми, не надавши суду квитанції чи приходного касового ордеру, що підтверджували б факт сплати вказаної суми за надання правової дороги, як не було надано суду документів, які свідчать, що особа, яка надавала правовому допомогу має статус адвоката чи є фахівцем у галузі права та чи має за законом право на надання правової допомоги, як це передбачено ст.84 ЦПК України.
Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено державне мито в сумі 263,91 грн., тому суд задовольняючи позов, на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача державне мито в сумі 263,91 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 26391,42грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нараховані три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 527,83грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 263 грн.91 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 грн. витрат за підготовку позовної заяви - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.
СУДДЯ : Міщенко С.В.