справа №2-289/10

РІШЕННЯ

іменем України

    29 березня 2010  року               м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю представників позивача-ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1,

відповідача-ОСОБА_6,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом та встановлення порядку проходу на земельну ділянку,

встановив:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві проходу через земельну ділянку площею 0,0010 га по АДРЕСА_1, щодо якої встановлений земельний сервітут за рішення Ніжинського міськрайонного суду від 03 квітня 2006 року, визначення порядку проходу на земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут, шляхом проходу з власної земельної ділянки між прибудовою (кухнею) до будинку (а7) та сараєм (Г), які належать позивачу, зобов”язання відбити забитий ним прохід між прибудовою (кухнею) до будинку (а7) та сараєм (Г). Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач являється співвласником будинку АДРЕСА_1 з 2001 року, з яким виник спір щодо користування земельними ділянками, у зв”язку з чим рішенням суду від 03 квітня 2006 року встановлено порядок користування земельними ділянками та встановлено земельний сервітут площею 10 кв.м. за рахунок земельної ділянки відповідача для обслуговування прибудов А-1, а-7 позивача; 14 вересня 2007 року укладено договір на встановлення земельного сервітуту; відповідач в порушення рішення суду забив існуючий прохід між прибудовою та сараєм позивача, що перешкоджає останньому користуватись земельною ділянкою, щодо якої встановлений сервітут. Підставами позову зазначенні ст.ст.16, 403, 404 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

    В запереченнях на позов відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ст.205 ЦПК України, посилаючись на те, що позивачем подано позовну заяву про той саме предмет і з тих самих підстав, які неодноразово розглядались судами першої та апеляційної інстанції.

    В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру, підтримав позов за вищевикладених обставин, уточнивши позовні вимоги, просив зобов”язати відповідача усунути перешкоди у праві проходу на  земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, інші вимоги залишив без змін, пояснивши, що відповідач являється власником земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, при цьому перешкоджає позивачу користуватись земельним сервітутом найменш обтяжливим для нього способом-шляхом проходу між прибудовою до будинку та сараєм позивача; запропонований варіант проходу через подвір”я відповідача не влаштовує позивача; прохід існує між прибудовою та сараєм, при цьому забитий дошками відповідачем.

    Представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов за вищевикладених обставин, уточнивши позовні вимоги, просила зобов”язати відповідача усунути перешкоди у праві проходу на  земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, інші вимоги залишила без змін, пояснивши, що  відповідач перешкоджає у праві проходу на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, шляхом забиття проходу між прибудовою будинку та сараєм позивача, прохід існував раніше, запропонований відповідачем варіант не влаштовує позивача, перекриття сараю примикає до прибудови, стіни сараю не примикають, висота проходу близько 2 м..

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що спір неодноразово розглядався судами першої та апеляційної інстанції; перешкоди у праві проходу через його подвір”я на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, позивачу відсутні; прохід між сараєм та прибудовою будинку позивача відсутній, перекриття сараю примикає до будівлі, хвіртка в цьому місці ніколи не була, запропонований позивачем варіант проходу на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, порушує його право власності на земельну ділянку та домоволодіння; в останній час позивач здійснює перебудову сараю.

    Свідок ОСОБА_5, начальник Управління Держкомзему в м.Ніжині, в судовому засіданні показав, що спір між землекористувачами будинку АДРЕСА_1 існує багато років; останній раз перебував на даній земельній ділянці близько 4-5 років назад, зі слів позивача відповідач, забивши прохід, перешкоджає користуватись земельним сервітутом, обставини користування земельними ділянками між сторонами в даний час невідомі, про акт від 2008 року не пам”ятає, після чого зазначив, що в 2008 році прохід був закритий.

    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову зі слідуючих підстав.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому ст. 27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов"язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

    Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, а суд має сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

    Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу користування чужою земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут, і були предметом судового розгляду:

    Ніжинського міськрайонного суду, рішенням якого від 30 жовтня 2006 року №2-825/06 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди задоволенні частково; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 27 грудня 2006 року вищезазначене рішення скасовано, в задоволені позову відмовлено;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від 28 березня 2007 року №2-528/07 провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належною власністю та відшкодування моральної шкоди закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від 05 жовтня 2007 року №2-1124/07 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельним сервітутом  закрито  на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від  06 серпня 2008 року №2-953/08 провадження у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельним сервітутом закрито  на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

    Позивачем заявлені позовні вимоги, що не були предметом попередніх судових розглядів, при цьому позивач обгрунтовує заявлені вимоги доказами, які не досліджувались під час розгляду вищезазначених справ.    

    Власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частці, при цьому відповідач являється власником земельної ділянки, яка межує із домоволодінням, на обслуговування якого встановлено земельний сервітут, що підтверджується довідкою КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 22 січня 2010 року, копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку від 10 липня 2006 року, від 10 липня 2006 року, і не заперечується представниками позивача та відповідачем в судовому засіданні, при цьому суд враховує, що сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений (ч.6 ст.403 ЦК України).

    Відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду №2-10/06 від 03 квітня 2006 року встановлено земельний сервітут площею 10 кв. м. за рахунок земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_3, для обслуговування прибудов А-1, а-7, належних позивачу ОСОБА_2.

    Копією Договору від 14 вересня 2007 року підтверджується встановлення безоплатного земельного сервітуту, встановленого Ніжинським міськрайонним судом, на право проходу ОСОБА_2 через земельну ділянку ОСОБА_3, при цьому згідно договору ОСОБА_2 має право користуватися сервітутом способом найменш обтяжливим для відповідача ОСОБА_3.

    Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

    Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

    Відповідно до поданих копій технічних документів, які маються в матеріалах справи, - плану земельної ділянки (а.с.8), плану будівлі (а.с.9), плану меж зон обмежень (а.с.19), забор між прибудовою будинку та сараєм позивача, що межують із земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут, не існує. Відповідно до копії договору купівлі-продажу частини жилого будинку (а.с.33) підтверджується відсутність хвіртки між прибудовою будинку та сараєм позивача, при цьому згідно пояснень представника позивача ОСОБА_4  перекриття сараю примикає до прибудови позивача.

За таких обставин наявність забору чи хвіртки між прибудовою та сараєм позивача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Допустимі докази згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, що спростовують дане твердження, в матеріалах справи відсутні. Суперечливі показання свідка ОСОБА_5 не встановлюють обставини щодо наявності забору, хвіртки чи проходу між прибудовою та сараєм.

    Позовні вимоги щодо усунення перешкод у праві проходу на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні  у зв”язку з недоведеністю, при цьому запропонований позивачем порядок проходу до земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, не є найбільш раціональним та найменш обтяжливим для відповідача, як власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 319, 321, 401, 403 Цивільного кодексу України, ст.98 Земельного кодексу України , керуючись ст.ст. 3, 10, 59, 60,  212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом та встановлення порядку проходу на земельну ділянку,- відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий             суддя Олійник В.П.           .

справа №2-289/10

УХВАЛА

    29 березня 2010  року               м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю представників позивача-ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1,

відповідача-ОСОБА_6,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом та встановлення порядку проходу на земельну ділянку,

встановив:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3  про усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом та встановлення порядку проходу на земельну ділянку.

    В запереченнях на позов відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, посилаючись на те, що позивачем подано позовну заяву про той саме предмет і з тих самих підстав, які неодноразово розглядались судами першої та апеляційної інстанції.

    Клопотання відповідача не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

    Положеннями п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

    Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу користування чужою земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут, і були предметом судового розгляду:

    Ніжинського міськрайонного суду, рішенням якого від 30 жовтня 2006 року №2-825/06 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди задоволенні частково; рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 27 грудня 2006 року вищезазначене рішення скасовано, в задоволені позову відмовлено;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від 28 березня 2007 року №2-528/07 провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належною власністю та відшкодування моральної шкоди закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від 05 жовтня 2007 року №2-1124/07 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельним сервітутом  закрито  на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України;

    Ніжинського міськрайонного суду, ухвалою якого від  06 серпня 2008 року №2-953/08 провадження у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельним сервітутом закрито  на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

    Позивачем заявлені позовні вимоги, що не були предметом попередніх судових розглядів, при цьому позивач обгрунтовує заявлені вимоги доказами, які не досліджувались під час розгляду вищезазначених справ, що підтверджується також ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року  №22-2638/2009.

    Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання відповідача   ОСОБА_3 про закриття провадження у справі,- відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Головуючий                 суддя Олійник В.П.         .