Справа № 2-990

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 грудня 2009 року                                                м. Золотоноша

   Золотоніський міськрайонний суд         Черкаської області        у складі:

головуючого судді                         Міщенка С.В.,

при секретарі                                  Матвєєвій О.І.,

з участю:  позивача                        ОСОБА_1,

представника позивача                  ОСОБА_2

представника відповідача              Петрашевича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570, Золотоніського відділення ЧГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570, Золотоніського відділення ЧГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача.

    Свій позов позивач пояснює тим, що 09.06 2006 року він уклав кредитний договір №CSА0AK02600058 з директором Золотоніського відділення ЧГРУ ПриватБанк Компанієць В.І., що діє на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005р. Згідно умов договору він отримав кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у Золотоніському відділенні ЧГРУ ПриватБанку поточний рахунок № 26009388626001 ПП "Марина" на строк до 09.06.2011 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 22120,00 грн. на наступні цілі: купівля автомобіля, а також 9843,40 грн. на сплату страхових платежів згідно умов кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,32 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Всі умови кредитного договору по платежам він виконує добросовісно. Позивачем був отриманий лист б/н від 05.01.09р. адресований головою правління ЗАТ КБ ПриватБанк Дубілет О.В. в якому він посилаючись на п. 2.3.1 кредитного договору №CSА0AK02600058 попереджає про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 15,84% до 25,50%. В своєму листі-відповіді позивач пропонував укласти додаткову угоду до кредитного договору. 08.04.09р. він отримав відповідь від директора Золотоніського відділення ЧГРУ ПриватБанк Компанієць В.І. на лист від 12.01.09р. зміст якого не вирішував спірного питання. Відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору № CSА0AK02600058 банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за згодою позичальника. Згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач не надавав. Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім того, згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Правочини вчиняються в письмовій формі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Наслідки недодержання письмової форми кредитного договору, передбачені ч. 2 ст. 1055 ЦК України, відповідно до якої кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Тому, при виникненні спору, зазначене питання повинне бути вирішене на користь споживача, оскільки ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживача" прямо передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якщо сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Крім того, 10.01.2009р. набрав чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського внеску і кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною; зміни до ст. 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність": банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладення з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Разом з цим, згідно з вимогами зазначеного пункту Правил, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). Відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках. В кредитній угоді позивача таке правило наведене у вигляді текстового опису, що не пояснює впливу зазначеного фактора на сукупну вартість кредиту. Тому позивач просив суд визнати нікчемним і таким, що не відповідає чинному законодавству, встановлений в запропонованих банком повідомленнях розмір процентної ставки за користування кредитом та зобов'язати відповідача розкрити математичну залежність між наведеним банком аргументом (збільшення більш ніж на 10% середньоарифметичного значення встановленого НБУ офіційного курсу національної валюти України до долара США) та запропонованим значенням відсоткової ставки, тоді як облікова ставка НБУ збільшилася лише на 2% (з 10% до 12%), стягнути з відповідача збитки, пов'язані з поштовою кореспонденцією та судові витрати. Крім того, позивачем було внесено часткові зміну до позовних вимог, де вказано, що між позивачем та відповідачем було укладено договір доручення б/н від 17.11.2006 року. Відповідно до договору клієнт доручає банку, а банк зобов'язується здійснювати списання грошових коштів з рахунку клієнта і перераховувати за реквізитами і в порядку, які зазначені в додатку до цього договору. Згідно додатку до вказаного договору призначення платежу - погашення кредиту відповідно договору №CSА0AK02600058, сума щомісячного платежу - 594.00 грн. Крім цього позивачем укладено договір № CSА0AK00009461 від 09.06.2006 року про страхування наземного транспорту та договір № CSA0LK00009462 від 09.06.2006 року про особисте страхування. Вищезазначені договори ним підписані і він не заперечує проти їх виконання. Починаючи з 13.04.2009р. ПриватБанком, без його відому і його на те згоди проводилось списання грошових коштів з його рахунку і перераховувались на поточний рахунок банку за період з 13.04.2009р. по 16.09.2009 року знято безпідставно 360,53 грн., тому просив визнати незаконними дії банку в частині списання грошових коштів з його рахунку, що виходять за межі договору-доручення та повернути на його рахунок або зарахувати на майбутній платіж по кредитному договору незаконно списані грошові кошти в сумі 360,53 грн.

            Під час судового засідання позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з зазначених вище підстав.      

            Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права - сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору (у випадку реалізації права на односторонню зміну), - це питання може бути врегульовано в договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Тобто, договір вже змінено, про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення, отже у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок. Що ж стосується доповнення до позовних вимог, то представник відповідача вважає, що позивач звернувся до суду з новими предметом на підставами позову і доказами, що підтверджують зазначені обґрунтування, таким чином немає підстав кваліфікувати таку заяву ОСОБА_1 як зміну позовних вимог. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши сторони по справі, ознайомившись з матеріалами справи та ретельно дослідивши всі докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Так, судом було встановлено, що дійсно 09.06 2006 року між позивачем та ЗАТ КБ "ПриватБанк", в особі директора Золотоніського відділення ЧГРУ ПриватБанк Компанієць В.І., що діяла на підставі довіреності № 4910 від 23.09.2005р.,  було укладено кредитний договір №CSА0AK02600058. Згідно умов Договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на строк до 09.06.2011 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 22120,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,32% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому відповідно до п.п. 2.3.2 кредитного договору № CSА0AK02600058 у банка є право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні коньюктури ринку грошових ресурсів України в границях кількості пунктів на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, але виключно за згодою Позичальника. А відповідно до п.2.3.3 у разі, якщо Позичальник не дав згоди на таке збільшення процентної ставки по кредиту, то Банк має право лише змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення або розірвати Договір у судовому порядку або здійснити,  згідно ст.651 ЦК України, одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. Але Відповідач не дотримався узгодженої процедури та грубо порушив умови договору. Так з боку Банку 05.01.2009р. наказом  №КТ-БТ-СП-2009-1/1 (а.с. 79) було в односторонньому порядку, без узгодження з Позичальником,  піднято процентну ставку. При цьому Банком позивачеві був надісланий лист б/н від 05.01.09р. (а.с.6), від імені голови правління ЗАТ КБ ПриватБанк Дубілет О.В., в якому він посилаючись на п. 2.3.1 кредитного договору №CSА0AK02600058,  вимагав (а не пропонував) зміни умови кредитного договору №CSА0AK02600058 і в ультимативній формі повідомив про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 15,84% до 25,50%, як про подію, що вже відбулася, без будь-якого конкретного обґрунтування такого підвищення. При цьому зі сторони Банку не було витримано необхідних 20 днів, які мають передувати повідомленню про підняття ставки по кредиту, адже представник відповідача не надав суду доказів надсилання даного повідомлення у визначені Договором строки. Окрім того ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто , в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,  якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Але згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач ні до 20.01.2009р., як того вимагав Банк у вказаному повідомленні, ні пізніше - не надавав. Навпаки ОСОБА_1 12.01.2009 року надіслав письмове заперечення з приводу запропонованих Банком змін до умов кредитного договору №CSА0AK02600058 (а.с.7). А отже і зміну договору не можна вважати вчиненою. Але ЗАТ КБ "ПриватБанк", в особі директора Золотоніського відділення Компанієць В.І., в порушення п.п.2.3.1 Договору, проігнорував відсутність згоди Позичальника на підвищення процентної ставки на умовах, що були запропоновані Банком і в односторонньому порядку, без зміни умов договору, почав нараховувати позивачеві проценти за новою ставкою, про що ОСОБА_1 було письмово повідомлено листом від 08.04.2009р. (а.с.8), а з його рахунку по договору-дорученню від 17.11.2008р. Банк почав відраховувати додаткові кошті, пропорційно підвищеній в односторонньому порядку ставці кредиту. При цьому у зазначеному листі з боку відповідача в 4-му абзаці було акцентовано увагу на тому, що, не зважаючи на незгоду ОСОБА_1 щодо зміни умов договору, банк його змінив в односторонньому порядку. Тобто без дотримання умов, передбачених Договором та ст.654, ч.1 ст.207 ЦК України. Хоча недодержання письмової форми кредитного договору згідно ч. 2 ст. 1055 ЦК України, передбачає нікчемність такого договору.

Таким чином відповідачем не було додержано вимог закону і Договору при зміні умови кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки повідомлення банку, направлені позивачеві після зміни істотних умов цього договору і не узгоджені з ним, не можуть вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не мають ознак додаткового договору. Крім того відповідно до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, оскільки ні в згаданому наказі, ні в повідомленні-пропозиції від 05.01.2009р. не має об'єктивного обґрунтування причин підвищення ставки по кредиту. А таке обґрунтування було надано представником відповідача лише в ході судового розгляду у формі заперечення на позов ОСОБА_1 Тому позов в частині визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору №CSA0AK02600058 від 09.06.2006р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в бік її збільшення з 15,84% до 25,3% річних підлягає до задоволення.  

Зважаючи на вищевикладене, також підлягає до задоволення вимога позивача про визнання незаконними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк"  в частині списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1, що виходять за межі договору-доручення від 17.11.06р. та зобов'язання ЗАТ КБ "ПриватБанк" зарахувати на майбутній платіж по кредитному договору №CSA0AK02600058 від 09.06.2006р. незаконно списані з рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 360грн. 53коп., оскільки: по-перше, саме підняття в односторонньому порядку процентної ставки є незаконне, а по-друге, Додатком 1 до договору-доручення від 17.11.06р. передбачається списання з рахунку Позивача чітко обумовленої суми - 594грн., тоді як  Банком знімалася більша сума. Таким чином Банком незаконно було зараховано 360грн. 53коп., які належить повернути позивачеві шляхом  зарахування на майбутній платіж по кредитному договору №CSA0AK02600058 від 09/06/2006р., зважаючи на ту обставину, що кошти вже фактично були зняті і проти цього не заперечував сам споживач.

У задоволенні ж позовних вимог про надання роз'яснень залежності між підняттям відсоткової ставки та наведеними ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 аргументами по її підняттю належить відмовити, оскільки представником позивача в  ході судового  розгляду було надано такі пояснення.

    Враховуючи, що позов судом частково задоволений, то з відповідача належить стягнути на користь держави державне мито в сумі 51 грн., від сплати якого був звільнений позивач згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживача" та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

    На підставі ст.5, ст.11, ст.22 Закону України "Про захист прав споживача", ст.ст. 6, 203, 1054,1055 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

           Позов ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570, Золотоніського відділення ЧГРУ "ПриватБанк" про захист прав споживача - задовольнити частково.

Визнати незаконною зміну в односторонньому порядку   ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 розміру процентної ставки по кредитному договору №CSA0AK02600058 від 09/06/2006р., укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в бік її збільшення з 15,84% до 25,3% річних.

Визнати незаконними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570  в частині списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1, що виходять за межі договору-доручення від 17.11.06р.

Зобов'язати ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 зарахувати на майбутній платіж по кредитному договору №CSA0AK02600058 від 09/06/2006р. незаконно списані з рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 360грн. 53коп.

У задоволенні позовних вимог про надання роз'яснень залежності між підняттям відсоткової ставки та наведеними ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 аргументами по її підняттю-відмовити.

Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 на користь держави державне мито в сумі 51грн. та витрати на забезпечення судового процесу в сумі 120грн.

             Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.

                      СУДДЯ:                                                      С.В. Міщенко