справа №2-148/10

РІШЕННЯ

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

    23 березня 2010  року               м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю сторін,

представника позивача-адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача-ОСОБА_7,

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог-ОСОБА_8.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

    Відповідно до правил ст.ст. 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення відкладається до 30 березня 2010 року.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 207, 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1253 Цивільного кодексу України , керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 61, 56, 79, 84, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,- відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий             суддя Олійник В.П.         .

справа №2-148/10

У Х В А Л А

        23 березня 2010  року                       м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю сторін,

представника позивача-адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача-ОСОБА_7,

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог-ОСОБА_8.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнаня заповіту ОСОБА_4 від 21 січня 2009 року недійсним.

        В судовому засіданні позивач подав суду письмове клопотання про винесення судом окремої ухвали щодо незаконних дій нотаріуса при посвідченні спірного заповіту.

        Положеннями ч.1 ст.211 ЦПК України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

        Окрема ухвала може бути постановлена судом до завершення судового розгляду або одночасно із цим.

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання спірного заповіту недійсним згідно ч.ч.1, 2 ст.1257 Цивільного кодексу України.

        За таких обставин клопотання позивача підлягає відхиленню

        Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

    ухвалив:

        В задоволенні клопотання позивача  ОСОБА_2 про винесення судом окремої ухвали щодо незаконних дій нотаріуса,- відмовити.

        Ухвала оскарженню окремо від рішення суду  не підлягає.

        Головуючий             суддя Олійник В.П.         .

справа №2-148/10

РІШЕННЯ

іменем України

    23 березня 2010  року               м.Ніжин      

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю сторін,

представника позивача-адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача-ОСОБА_7,

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог-ОСОБА_8.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 (далі-заповідач) від 21 січня 2009 року (далі-спірного заповіту), посилаючись на те, що заповідач являється його матір”ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; позивач являється єдиним спадкоємцем за заповітом від 12 січня 1998 року до майна заповідача; заповідач являлась інвалідом 1 групи по зору і потребувала догляду; з грудня 2006 року здійснював догляд за заповідачем, з жовтня 2008 року догляд за нею також здійснювала ОСОБА_6; 18 травня 2009 року була домовленість із заповідачем про переоформлення права власності на квартиру, яка їй належала, з подальшим укладенням договору довічного утримання, який неможливо було укласти у зв”язку з відсутністю паспорта, пенсійного посвідчення заповідача, документів на квартиру;  ОСОБА_6 повідомила про скасування заповіту від 12 січня 1998 року та складення нового на користь ОСОБА_3; в травні 2009 року звернувся до Ніжинського МВ з вимогою відновлення документів заповідача; про наявність нового заповіту заповідач працівникам Ніжинського МВ не повідомляла; підстави визнання спірного заповіту недійсним є ст.ст.1233, 1247, 1257 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), ст. 56 Закону України “Про нотаріат”, розділ 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

    В запереченнях на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що являється спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_5, підстави для визнання спірного заповіту недійсним відсутні.

    В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні підтримав позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що заповідач мала вади зору, але могла здійснювати підпис документів; спірний заповіт підписаний не заповідачем, а іншою особою, що є порушенням його посвідчення; заповідачем були втрачені документи; спірний заповіт посвідчений не за місцем проживання заповідача; під час проведення слідчих дій заповідач не повідомляла про скасування заповіту на ім"я позивача та складення нового заповіту; підставами недійсності заповіту є порушення вимог щодо посвідчення та невідповідність волевиявлення заповідача його волі.

    Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що в 2006 році приїхав до заповідача, яка є його матір"ю, з метою її догляду; заповідач була інвалідом 1 групи по зору; спочатку відносини із заповідачем були нормальними, згодом виникали сварки; здійснював догляд за заповідачем разом із ОСОБА_6, яка повідомила про скасування заповіту на нього; документи заповідача були вкрадені, окрім нього та ОСОБА_6 до квартири заповідача ніхто не заходив; заповідач мала намір укласти договір довічного утримання, але у зв"язку з відсутністю документів не могла його укласти; заповідач була сліпою, мала сахарний діабет, захворювання серця; нотаріус неправомірно посвідчила спірний заповіт; воля заповідача по новому заповіту не відповідала її волі, спірний заповіт посвідчений не за місцем проживання заповідача.

    Представник відповідача ОСОБА_7, який діє на підставі усної заяви відповідача в судовому засіданні, позов не визнав, пояснивши, що підстави для визнання спірного заповіту недійсним відсутні, воля заповідача була вільною, при цьому заповідач, у зв"язку з неприязними відносинами із позивачем, боялась його.

    Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що її мати ОСОБА_6 здійснювала догляд за заповідачем на прохання позивача, домовленість була на строк не більше місяця, після того, як позивач перестав здійснювати за заповідачем догляд, разом із ОСОБА_6 здійснювали за нею постійний догляд, оскільки остання мала захворювання і не могла себе утримувати; відносини позивача із заповідачем були неприязні, заповідач боялася позивача; заповідач була сліпою; заповідач мала намір укласти договір дарування на неї, але у зв”язку з неналежним рівнем матеріального забезпечення погодилась на укладення заповіту; на прохання заповідача був запрошений нотаріус ОСОБА_8, яка вислухала заповідача, роз”яснила наслідки укладення нового заповіту, на що остання погодилась; посвідчення заповіту відбулося в АДРЕСА_1, оскільки заповідач боялася позивача, при цьому місце її проживання було неохайне; воля заповідача була вільною, посвідчення заповіту відбулося в присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які читали заповіт, заповіт підписаний на прохання заповідача ОСОБА_11, нотаріус зачитувала заповідачу зміст заповіту та роз”яснювла присутнім обов”язок не розголошувати його зміст; заповідач мала намір порвати паспорт та інші документи; просила стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу.

    Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог нотаріус ОСОБА_8 в судовому засіданні вважала за необхідне в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що   спірний заповіт посвідчений на виїзді; спочатку мова йшла про укладення договору дарування, в подальшому заповідач запропонувала укласти заповіт; заповідач була сліпою і не могла сама підписати заповіт, зразки її підпису були незрозумілі, сліпота є вадою, що перешкоджає підписанню; під час складення заповіту заповідач усвідомлювала значення своїх дій, при цьому їй було роз”яснено наслідки укладення нового заповіту та скасування старого, на що вона погодилась; текст заповіту прочитано заповідачу, текст заповіту прочитано свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, з текстом заповіту ознайомлена  ОСОБА_11, яка підписала заповіт.

    Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що заповідач була її сусідкою, була незрячою, викликала позивача для її догляду; в останній час відносини між заповідачем та позивачем були неприязні; разом із ОСОБА_6, ОСОБА_3 здійснювала за нею догляд; заповідач спочатку хотіла укласти договір дарування, але у зв”язку з неналежним матеріальним станом запропонувала укласти заповіт; була разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_9 при посвідченні заповіту, нотаріус прочитала та роз”яснила зміст заповіту, заповідач вимагала укладення заповіту, розуміла значення своїх дій, всі були разом, текст заповіту зі слів заповідача був надрукований, особисто читала текст заповіту, нотаріус читала заповіт вголос, потім сами по собі всі інші; спірний заповіт укладений заповідачем добровільно.

    Свідок ОСОБА_12, дільничий інспектор міліції Ніжинського МВ, в судовому засіданні показав, що позивач звернувся до Ніжинського МВ з приводу втрати документів заповідача; в порушенні кримінальної справи відмовлено; заповідач повідомляла, що нікому документів не віддавала, нового заповіту не складала; між позивачем та заповідачем інколи виникали сварки, про що був складений протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП.

    Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що була присутньою під час укладення спірного заповіту, також були присутні нотаріус, заповідач, ОСОБА_11, ОСОБА_10, заповіт складений на ім”я відповідача, волевиявлення заповідача було вільним; відносини заповідача із позивачем погані; заповідач була сліпою, пересувалась із сторонньою допомогою, потребувала догляду; посвідчення спірного заповіту відбувалось в АДРЕСА_1, заповіт вголос читала ОСОБА_10,  нотаріус зачитувала зміст заповіту всім присутнім; стосовно того,- чи читала заповіт вголос, -не пам”ятає.

    Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що заповідач являється її сусідкою, відносини заповідача із позивачем були неприязні, заповідач була сліпа; підписала спірний заповіт зі згоди заповідача; під час посвідчення спірного заповіту  були присутні нотаріус, заповідач, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_3; нотаріус зачитувала вголос спірний заповіт в присутності всіх, посвідчення було в денний час, заповідача привели в АДРЕСА_1, нотаріус ознайомила заповідача із заповітом, роз”яснила його наслідки; волевиявлення заповідача було вільним; заповіт вголос зачитаний в присутності всіх чи ОСОБА_9 чи ОСОБА_13.

    Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що відносини заповідача і позивача були неприязними, при цьому останній не доглядав за нею, забирав у неї гроші, у зв”язку з чим догляд за нею здійснювали мешканці будинку.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що здійснювала догляд за заповідачем зі згоди позивача; в останній час відносини позивача та заповідача були неприязними, позивач постійно вчиняв сварки з нею, не доглядав за нею; ініціатива по укладенню договору дарування, а в подальшому заповіту, відходила від заповідача, яка усвідомлювала значення своїх дій; спірний заповіт посвідчено в АДРЕСА_1, оскільки квартира заповідача була в поганому санітарному стані, при цьому заповідач боялась позивача; під час посвідчення заповіту були присутні нотаріус, заповідач, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3; заповідач усвідомлювала значення своїх дій, не заперечувала проти укладення нового заповіту; документи, зі слів заповідача, були нею порвані.

    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що позивач здійснював догляд за заповідачем; документи заповідача були втрачені.

    Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що позивач здійснював догляд за заповідачем, відносини яких були нормальними.

    Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що заповідач повідомляла, що своїх документів нікому не давала, нового заповіту не складала.

    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову зі слідуючих підстав.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому ст. 27 ЦПК України надає право особам, які беруть участь у справі, та зобов"язує їх подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

    Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, а суд має сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

    Положеннями ст.ст.1233, 1234, 1235 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представника не допускається; заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

    ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Ніжині Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16 липня 2009 року.

    Відповідно до копії заповіту від 21 січня 2009 року, складеного в м.Ніжині Чернігівської області, ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_3, заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №1178, тобто заповіт відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст. 1247 ЦК України складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, посвідчений нотаріусом.

    Заповідач являлась інвалідом 1 групи по зору і потребувала стороннього догляду, тобто заповідач мала фізичну ваду зору-сліпоту, що визнано сторонами в судовому засіданні і не підлягає доказуванню згідно ч.1 ст.61 ЦПК України.

    Згідно приписів ч.2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 цього Кодексу, згідно якої в разі, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа, підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє, при цьому в судовому засіданні встановлено, що спірний заповіт у зв”язку із хворобою та похилим віком заповідача у її присутності підписано ОСОБА_11, особу якої встановлено, справжність її підпису нотаріусом перевірено, про що зазначено у посвідчувальному написі, що відповідає вимогам  ч.2 ст. 1247, ч.4 ст.207 ЦК України, ст. 56 Закону України “Про нотаріат”, п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 ( в редакції станом на 21 січня 2009 року) (далі-Інструкція), при цьому ОСОБА_11 не є особою, на користь якої заповідається майно.

    Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (ст.1255 ЦК України).

    Згідно ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; в разі, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках відповідно до ст.1253 ЦК України, при цьому в судовому засіданні встановлено, що спірний заповіт складено нотаріусом за допомогою технічних засобів зі слів заповідача, у зв”язку з хворобою (сліпотою) заповідача спірний заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, заповіт зачитаний вголос, підписаний свідками, при цьому особи свідків встановлено, справжність їх підписів перевірено,  про що зазначено у посвідчувальному написі. Обставини, що унеможливлюють посвідчення спірного заповіту згідно ч.4 ст. 1253 ЦК України, в судовому засіданні не встановлені.

    За таких обставин спірний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення. Докази, що спростовують дане твердження в матеріалах справи відсутні.

    Посилання позивача на невідповідність вимог посвідчення спірного заповіту щодо його місця посвідчення не за місцем проживання заповідача, як підставу його недійсності, не заслуговує на увагу зі слідуючих підстав.

Положеннями ч.2 ст.41 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування; в окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Пунктом 11 Інструкції встановлено правило щодо вчинення нотаріальних дій в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу, при цьому у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до посвідчувального напису спірний заповіт посвідчено нотаріусом на виїзді (вдома у заповідача) в АДРЕСА_2, при цьому в судовому засіданні встановлено, що спірний заповіт посвідчено в кв.АДРЕСА_1 даного будинку, тобто не за місцем проживання заповідача.

Спірний заповіт є одностороннім правочином в розумінні ст. 202 ЦК України,  тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо інше не встановлено в книзі 6 ЦК України.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (ч.1 ст.1247 ЦК України), при цьому спірний заповіт складений в м.Ніжині Чернігівської області приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу, місце вираження волі заповідача узгоджується з вимогами п.1 ч.1 ст.211 ЦК України.

    Подані позивачем докази не підтверджують доводи про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, чи остання не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з даного приводу не є належними і допустимими згідно ст.ст.58, 59 ЦПК України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Як передбачено ч. 1 ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

    Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 являється представником відповідача згідно усної заяви останньої в порядку ч.6 ст.42 ЦПК України,  ухвалою суду, як особа, що надає правову допомогу, до участі у справі не допускався, розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. відсутній, розмір витрат є немотивований і не має посилань на норми права, що унеможливлює визначення граничного розміру компенсації.

    Особа, яка має процесуальний статус представника сторони, що передбачено ст.ст.26, 42 ЦПК України, не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу.

    За таких обставин  підстави для стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат в судовому засіданні не встановлені.

    Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 207, 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1253 Цивільного кодексу України , керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 61, 56, 79, 84, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,- відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий             суддя Олійник В.П.         .