Справа № 2-176

         2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2010 року                                                                      м. Золотоноша

   Золотоніський міськрайонний суд         Черкаської області        у складі:

головуючого судді                         Міщенка С.В.,

при секретарі                                  Матвєєвій О.І.,

з участю:  позивача                        ОСОБА_1,

представника відповідача              Петрашевича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 про визнання дій неправомірними , визнання частково недійсними умов кредитного договору та  стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 про визнання дій неправомірними , визнання частково недійсними умов кредитного договору та  стягнення грошових коштів.

Свій позов позивач пояснює тим, що 26.04 2006 року він уклав кредитний договір №CSD0GK00000020 з ЧГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" м. Черкаси на отримання кредитних коштів у розмірі 75750 грн. для придбання будинку. В передбачені договором терміни він отримав ці кошти та використав за призначенням. Згідно договору йому було встановлена щомісячна оплата за кредит і відсотків по ньому в сумі 1296 грн.02 коп. Всі умови кредитного договору по платежам він виконує добросовісно і ніяких повідомлень з боку банку про прострочення ним сплати ти будь-яких пропозицій про змін відсоткової ставки за кредитом, чи змін умов цього договору до цього часу він не отримував. 02.03.2009 року з карткового рахунку позивача (зарплатний проект) банком було стягнуто 261,33 грн. З 20 березня 2009 року по даний час позивач був змушений перевести зарплатний проект в іншу банківську установу, щоб не залишити себе та родину без засобів до існування, припинив користуватись карткою і намагався шляхом листування змусити відповідача дотримуватись договірних умов та повернути йому незаконно стягнуті з рахунку кошти, але безрезультатно. В своїх листах банк стверджує, що "згідно з п. 2.3.1 договору та відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", 31.12.2008 року за вих. 20.1.3.2/6-33038 йому було направлено лист (повідомлення), щодо зміни відсоткової ставки за договором", що є неправдою, оскільки позивач ніякого листа щодо зміни відсоткової ставки за договором не отримував. Крім того, в п. 2.3.1 кредитного договору вказано, що в разі прийняття банком рішення про підняття процентної ставки за користування кредитом банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну такої ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо лише за згодою позичальника. Згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач не надавав, як не отримував і повідомлення з цього приводу. П. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" вказано, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що  відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Таким чином, дії банку неправомірні і суперечать законодавству, оскільки банк не повідомив позивача належним чином про прийняте рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, що набула чинності 09.01.2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до  ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Таким чином, умова договору, передбачена п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 кредитного договору при виникненні кожної з наступних подій, зокрема відмови в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів згідно п. 2.2.7 даного договору згідно ст.. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Відповідно до ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживача" прямо передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинні включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про надання продавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Ст. 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Зі змісту п.п. 2.3.3 п. 2.3 договору, відповідно до яких банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, згідно п. 2.2.7 даного договору вбачається, що положення п.п.2.3.3 п. 2.3 договору порушують права та законні інтереси позивача, містять дискримінаційні, стосовно позивача, правила зміни відсоткової ставки та є несправедливою умовою договору. Тому позивач просив суд визнати визнати незаконними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 щодо зміни (збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р., укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". Крім того, визнання нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. та визнати недійсною з 09.01.2009р. умову пункту 2.3.3 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. в частині права банку, при відмові позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного договору та  згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. Також просив стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти в сумі 261 грн. 33коп. шляхом повернення ( зарахування)  на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ "ПриватБанк".

            Під час судового засідання позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з зазначених вище підстав.      

            Представник відповідача не визнав позову та пояснив, що згідно ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір, укладений сторонами по справі, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. А саме, відповідно до п. 2.3.1 договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у випадку: - при зміні кон'юнктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. З огляду на зазначений пункт договору, на зміну розміру відсоткової ставки кредиту можуть впливати декілька чинників, при настанні одного з них (або декількох одразу) банк має право змінити ставку. Листом з повідомленням від 31.12.2008 року за вих. 20.1.3.2/6-33038 на адресу позивача було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки за вищезазначеним договором, а саме з 19,12% на 29,45% у місяць. У даному випадку мали місце декілька обставин для зміни відсоткової ставки, а саме: 30.04.2008 року змінилася облікова ставка НБУ, також відбулася зміна курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом, встановленим НБУ на момент укладання договору. Частиною 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. По закону, який діям на момент укладення договору , дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України). Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, тобто до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008р. про заборону одностороннього підвищення ставок, тому ст. 1056-1 не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом. У зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши сторони по справі, ознайомившись з матеріалами справи та ретельно дослідивши всі докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом було встановлено, що дійсно 26.04 2006 року між позивачем та ЧГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір №CSD0GK00000020. Згідно умов Договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на строк до 26.04.2021 р. включно в розмірі 75750,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому відповідно до п.п. 2.3.1 кредитного договору №CSD0GK00000020 у банка є право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів України в границях кількості пунктів на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. При цьому відповідно до того ж пп. 2.3.1 Договору - банк зобов'язаний був надіслати Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки і отримати згоду позичальника на таке підвищення. Таким чином Договором передбачені умови його зміни згідно з вимогами ст. 654 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто, в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,  якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. А відповідно до п. 2.3.3 у разі, якщо Позичальник не дав згоди на таке збільшення процентної ставки по кредиту, то Банк має право лише змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення або розірвати Договір у судовому порядку або здійснити, згідно ст.651 ЦК України, одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. Але Відповідач не дотримався узгодженої процедури та грубо порушив умови договору.

Так з боку Банку було в односторонньому порядку, без узгодження з Позичальником, піднято процентну ставку починаючи з 01.02.2009р. до 22,88% на рік. При цьому Банк навіть не повідомив позивача про зміну суттєвих умов кредитного договору (про одностороннє збільшення процентної ставки) за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки та не отримав згоду позичальника на таке підвищення. А посилання представника відповідача на те, що Банком позивач був повідомлений шляхом надсилання на ім'я ОСОБА_1 повідомлення за № 20.1.3.2/6-33038 від 31.12.2008р. є безпідставним, оскільки в даному повідомленні вказана невірна адреса Позичальника, а саме воно було надіслано за адресою: АДРЕСА_1 (при чому без зазначення номера будинку), тоді як в кредитному договорі №CSD0GK00000020 від 26.04.2006 року зазначена адреса: АДРЕСА_2 За цією ж адресою ОСОБА_1 також значиться зареєстрованим з 17 лютого 2006р. згідно даних його паспорта громадянина України НС 133728, виданого Золотоніським МРВ УМВС в Черкаській області. Таким чином, враховуючи відсутність вказаного повідомлення та не надання згоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом від ОСОБА_1, -  зміну договору взагалі не можна вважати вчиненою. А тому одностороннє збільшення процентної ставки Банком є незаконним.  Але ЗАТ КБ "ПриватБанк" в порушення п.п.2.3.1 Договору, проігнорував відсутність згоди Позичальника на підвищення процентної ставки на умовах, що були запропоновані Банком і в односторонньому порядку, без зміни умов договору, почав нараховувати позивачеві проценти за новою ставкою, не зважаючи на претензії та заперечення, що були надіслані на адресу Банку позивачем (а.с.6,7,9), а з його зарплатного рахунку  Банк почав відраховувати додаткові кошті, пропорційно підвищеній в односторонньому порядку ставці кредиту, знявши таким чином 261грн. 33коп. без згоди власника з рахунка ОСОБА_1 При цьому відповідач в особі директора ЧГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" Шуршина В.О., даючи відповідь на вказані претензії, у листах від 08.07.2009р. та від 21.08.2009р. (а.с.8,10) вказав, що банк змінив умови договору в односторонньому порядку, фактично, повідомивши про цей факт через пів року після того як відбулася зміна умов договору без дотримання умов, передбачених Договором та ст.654, ч.1 ст.207 ЦК України. Хоча недодержання письмової форми кредитного договору згідно ч. 2 ст. 1055 ЦК України, передбачає нікчемність такого договору і ця норма в тому числі стосується і до додаткових правочинів.

Таким чином відповідачем не було додержано вимог закону і Договору при зміні умови кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки повідомлення банку про зміни істотних умов цього договору не були направлені позивачеві, не були узгоджені з ним, а тому не можуть вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не мають ознак додаткового договору. Крім того відповідно до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку). А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, оскільки ні в Договорі, ні в повідомленні-пропозиції від 31.12.2008р. не має об'єктивного обґрунтування причин підвищення ставки по кредиту.   Тому позов в частині визнання незаконною зміни в односторонньому порядку ЗАТ КБ "ПриватБанк" розміру процентної ставки по кредитному договору  №CSD0GK00000020 від 26.04 2006 року, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в бік її збільшення з  22,8% річних підлягає до задоволення.  

Зважаючи на вищевикладене, також підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача 261,33грн. шляхом зарахування цих коштів на його картковий рахунок, оскільки підняття в односторонньому порядку процентної ставки є незаконним, а даних про прострочення ОСОБА_1  платежів по кредитному договору №CSD0GK00000020 представник відповідач не навів.

У задоволенні ж позовних вимог щодо визнання нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. та щодо визнання недійсною з 09.01.2009р. умови пункту 2.3.3 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. в частині права банку, при відмові Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.27 даного договору та згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення - належить відмовити, оскільки по-перше, п.2.3.1 Договору передбачає можливість зміни Договору лише за згодою позичальника і посилання позивача на ст.1056-1 ЦК України є недоречним, а по-друге, Закон зворотної дії в часі не має, а чинним ЦК України на момент укладення договору  прямої заборони на вчинення вказаних у пп.2.3.1 та п. 2.3.3 дій з боку кредитора не було і ці умови були узгоджені сторонами при укладенні спірного договору.

Враховуючи, що позов судом частково задоволений, то з відповідача належить стягнути на користь держави державне мито в сумі 51 грн., від сплати якого був звільнений позивач згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживача" та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

    На підставі ст.5, ст.11, ст.22 Закону України "Про захист прав споживача", ст.ст. 6, 203, 1054,1055 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570  про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 щодо зміни ( збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р., укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 261 грн. 33коп. шляхом повернення (зарахування) на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ "ПриватБанк".

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1: щодо визнання нікчемним п. 2.3.1 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. та щодо визнання недійсною з 09.01.2009р. умови пункту 2.3.3 кредитного договору №CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006р. в частині права банку, при відмові Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.27 даного договору та  згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення  - відмовити.

Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 на користь держави державне мито в сумі 51грн.

Стягнути з ЗАТ КБ "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 витрати на забезпечення судового процесу в сумі 120грн.

                  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.

                      СУДДЯ:                                                      С.В. Міщенко