Справа  № 11–23 /2010                                            Головуючий у 1 інстанції: Білий М.М.  

Категорія : ст.125 ч.2  КК України                                    Доповідач : Шахова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних  справах  апеляційного  суду Чернігівської  області  в  складі:

головуючого-судді           –     Щербакова О.С.    

суддів                                 –     Шахової О.Г., Зенченко Т.С.

захисника                          -      адвоката ОСОБА_1

засудженої                        –      ОСОБА_2  

потерпілої                         –       ОСОБА_3

розглянула у  відкритому  судовому засіданні в м.Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_4 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2009 року.

Цим  вироком :           ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Подольська Московської області Російської Федерації, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, працююча бібліотекарем Орлівської сільської бібліотеки, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ст.125 ч.2 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що 10 квітня 2009 року, приблизно о 10 годині, в приміщенні Орловської сільської ради Куликівського району Чернігівської області на ґрунті особистих неприязних стосунків ображала, а потім вдарила кулаком в груди ОСОБА_3, в результаті чого заподіяла останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Не погоджуючись з рішенням суду, засуджена ОСОБА_4 звернулась з апеляцією, в якій просить вирок суду скасувати як незаконний та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Посилається на однобічність та неповноту судового слідства, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_3 вона не била. Вважає, що суд необґрунтовано відхилив показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були очевидцями інциденту, натомість взявши до уваги показання інших  свідків, які знають про побиття тільки зі слів потерпілої. Також ставить під сумнів дату виникнення синця, оскільки у медичній картці потерпілої відсутні дані про його наявність при огляді.  Крім того, зазначає, що за даним фактом є постанова слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи, незважаючи на що суд незаконно виніс обвинувальний вирок щодо неї.

У своїх запереченнях на апеляцію ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що вирок суду є законним, обґрунтованим та таким, що винесений у відповідності з чинним законодавством.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_4 та її захисника, які підтримали апеляцію та просили вирок суду скасувати, а справу закрити, потерпілої ОСОБА_3, яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просила залишити його без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Сама засуджена в судовому засіданні свою вину не визнала та пояснила, що 10 квітня 2009 року вона пішла до Орлівської сільської ради, щоб забрати трудову книжку своєї невістки, яку сільський голова довгий час не віддавала. ОСОБА_3 вона не била і ніяких тілесних ушкоджень їй не наносила, та і не могла їх нанести, так як в той період часу в неї була пошкоджена нога і у кабінет до ОСОБА_3 вона зайшла з палицею, на яку опиралася. Це  підтверджують свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були очевидцями інциденту.

            Але, твердження засудженої ОСОБА_4 про її непричетність до скоєння злочину  є безпідставними та спростовується дослідженими судом доказами.

          Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 10 квітня 2009 року, приблизно о 10 годині, в приміщенні Орлівської сільської ради в кабінеті сільського голови, за місцем її роботи, на грунті особистих неприязних відносин,  ОСОБА_4, зайшовши в її кабінет, почала її ображати, посилаючись на те, що вона винна в тому, що засудили її сина за вживання та зберігання наркотичних засобів, та вдарила її кулаком в груди. Свідком цього була ОСОБА_11, яка в цей час знаходилася в кабінеті. Уже після побиття до кабінету зайшли працівники бухгалтерії ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3. З зазначеними працівниками бухгалтерії вона знаходиться в неприязних відносинах, так як вони провели незаконну сесію, як депутати та прийняли рішення про зупинення її діяльності як сільського голови. У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона звернулася в пункт швидкої медичної допомоги Куликівської ЦРЛ. Після цього із заявою про її побиття вона звернулася в Куликівський РВ УМВС.

 Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1403 від 23 липня 2009 року, у ОСОБА_3 мається тілесне ушкодження у вигляді синця та забиття м’яких тканин лівої половини грудної клітки, котре виникло від дії тупого, твердого предмету, в тому числі і від нанесення удару кулаком, могло утворитися 10 квітня 2009 року і згідно пунктів 4.6 і 4.7 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_3, на думку експерта, в момент його спричинення підсудна та потерпіла могли знаходитись в різноманітних положеннях, за виключенням потерпілої лежачи обличчям до низу. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, потерпілій було нанесено, як мінімум, один удар.

         Як вбачається з відмовного матеріалу № 218, показання потерпілої  підтверджуються і знаходяться у взаємозв’язку з її письмовою заявою від 10 квітня 2009 року до міліції, її поясненнями,  постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2009 року.

         Таким чином показання потерпілої ОСОБА_3 послідовні і суд обґрунтовано визнав їх достовірними.

        Сама засуджена в своїх показаннях не заперечує сам факт конфлікту 10.04.2009 року з  ОСОБА_3 в кабінеті останньої, зазначаючи тільки, що вона ту не била.

         Суд, з наведенням відповідних мотивів, з якими погоджується колегія, обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, так як вони були  детальними, послідовними, не суперечливими, а свідчення ОСОБА_11 відображали такі подробиці обставин справи, які були відомі людині, яка безпосередньо бачила подію.

          Показання даних свідків повністю узгоджуються з показаннями самої потерпілої, з висновком судово-медичної експертизи.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 10 квітня 2009 року вона прийшла в сільську раду до сільського голови за характеристикою на її доньку. Зайшовши в кабінет до сільського голови, побачила ОСОБА_4, яка  кричала та ображала ОСОБА_3 та говорила, що остання посадила її сина. Вона бачила, як ОСОБА_4 кулаком вдарила ОСОБА_3 в область грудної клітки зі сторони серця. Вона відтягнула засуджену від потерпілої і сказала, щоб та припинила чинити беззаконня, а  потерпілій сказала, щоб та закрила двері та викликала працівників міліції. В цей час до кабінету підійшли працівники сільської ради ОСОБА_5, ОСОБА_9, Кліміша, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і сказали, що вона нічого нікому не докаже, тому що вона одна, а їх аж вісім. Її покликала ОСОБА_4 і вони вийшли, остання говорила, що засуджена засадила її сина, не пожалівши дітей. Після цього вона з ОСОБА_4 не зустрічалася, але чула в свій бік погрози (а.с.47).

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що 10 квітня 2009 року ввечері біля магазину вона зустріла схвильовану ОСОБА_3, яка розповіла, що ОСОБА_4 на робочому місці вдарила її в груди. Крім того, вона зазначила, що раніше ОСОБА_4 говорила людям, що її сина засудили і в цьому винна ОСОБА_3, оскільки вона була пойнятою, коли у сина знайшли наркотичну речовину. При цьому свідок зазначила, що потерпіла знаходиться в неприязних відносинах зі свідками, які викликала ОСОБА_4 в судове засідання (а.с.46).

Свідок ОСОБА_13 показала, що в цей день йшла платити за світло до сільської ради і біля цієї установи зустріла ОСОБА_3, яка плакала та повідомила, що її вдарила в груди ОСОБА_4, за що – не розповіла. Також вона бачила як з сільської ради вийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_4 і про щось розмовляли (а.с.46).

Свідок ОСОБА_14 показала, що працює в сільській раді патронажною медсестрою, знаходилася в кабінеті терапевта. До кабінету зайшла ОСОБА_3 за допомогою, яка плакала та розповіла, що її вдарила ОСОБА_4 кулаком в ліву частину грудної клітки і там було  незначне почервоніння. Вона виміряла їй тиск, який був завищений норми, накапала їй корвалолу, але запису в картці вона не робила, так як не мала такого права (а.с.46-47).

 Свідок ОСОБА_15 показала, що в той день вона їхала в магазин і біля сільської ради зустріла схвильовану і заплакану ОСОБА_3, яка розповіла їй, що її вдарила ОСОБА_4 і показала ліву сторону грудної клітки, там було рожева пляма. Вона впевнена, що таке між ними могло бути. Знає, що через дві неділі удар посинів, ОСОБА_3 журилася, що їй важко дихати ( а.с.47).

Аналізуючи показання інших свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на думку колегії суддів, суд вірно критично віднісся до їх показань, так як  їх показання в деталях обставин справи при яких відбувся конфлікт та нанесення удару засудженою, містять протиріччя, плутанину в свідченнях,   не узгоджуються з фактичними обставинами справи, зокрема з висновком судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3 і є необ’єктивними. Крім того, зазначені свідки знаходяться в неприязних стосунках з потерпілою, а в дружніх з засудженою і, таким чином, мали намір допомогти останній. Навіть з тексту самих показань  в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 вбачається, що дійсно вони знаходяться з потерпілою в неприязних відносинах.

                Допитана в якості свідка ОСОБА_5, головний бухгалтер, у судовому засіданні пояснила, що 10 квітня 2009 року, о 10 годині, ОСОБА_4 зайшла в  кабінет бухгалтерії сільської ради, там їх було шість чоловік. Та розповіла їм, що ОСОБА_10 не віддає їй трудової книжки, яка належить невістці і що це була помста останньої, що вона не проголосувала за ту на сесії. Вони стояли в дверях і дивилися. Також у кабінет заходила ОСОБА_11, а потім ОСОБА_11 і ОСОБА_4 вийшли на вулицю і розмовляли. Вважає, що ОСОБА_16 написала таку заяву, щоб помститися ОСОБА_4М.(а.с.48).

Свідок ОСОБА_7, секретар сільської ради, показала, що всі працівники сиділи на своїх робочих місцях, коли до кабінету зайшла ОСОБА_4 і повідомила, що засуджена не віддає їй трудової книжки невістки і ніби-то ОСОБА_17 показала їй вульгарний жест рукою. Зазначає, що конфлікт відбувся, але ніхто нікого не бив (а.с.48-49).

Свідок ОСОБА_8, бухгалтер, показала, що ОСОБА_4, перед тим як йти до кабінету ОСОБА_3 зайшла до їх кабінету і попросила бути присутніми при її розмові з потерпілою. В цей час прийшла й ОСОБА_11. Засуджена просила ОСОБА_3 надати їй трудову книжку, а та у відповідь показала вульгарний жест рукою. Мотиву для бійки не було (а.с.49).

Свідок ОСОБА_9, землевпорядник, показала, що ОСОБА_4 довго розмовляла з сільським головою, а вони в цей час були на своїх робочих місцях, а потім засуджена покликала їх, щоб вони були свідками невидачі їй головою трудової книжки (а.с.49).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 дали аналогічні ОСОБА_9 свідчення (а.с.49-50).

          Відповідність показань потерпілої та свідка ОСОБА_11 фактичним обставинам справи підтвердили  ті ж свідки, які зі слів засудженої засвідчували її не причетність до скоєного.                

А саме, свідок ОСОБА_5 показувала, що в кабінет голови заходила ОСОБА_11 , а потім вона з ОСОБА_4 вийшли на вулицю і про щось говорили. Вона не стверджувала, але й не заперечувала нанесення удару засудженою. З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що під час конфлікту вони всі знаходилися на своїх робочих місцях,  потім до них зайшла ОСОБА_4 і повідомила, що голова не віддає трудової книжки і показала їй непристойний жест рукою. Про те, що працівники сільської ради не були свідками початку конфлікту та побиття потерпілої свідчать і показання свідка ОСОБА_9, яка зазначала, що ОСОБА_4 зайшла в кабінет до ОСОБА_10, вони довго розмовляли, а вже потім ОСОБА_4 погукала їх, щоб вони були свідками.  

 Всі свідки, на свідчення яких посилається засуджена не заперечували, що конфлікт між засудженою та потерпілою відбувся і що дійсно при конфлікті ОСОБА_11 знаходилася в приміщенні сільської ради.

 На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними та такими що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності посилання засудженої в апеляції, що вона потерпілу не била. Її вина у спричиненні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я доводиться сукупністю вищезазначених доказів у справі, які узгоджуються між собою.

            Також не знайшли свого підтвердження і сумніви засудженої щодо виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 саме 10 квітня 2009 року, оскільки крім показань свідків, які в цей день бачили почервоніння на грудях у потерпілої, даний факт підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1403 від 23 липня 2009 року, у правильності якого сумніватися колегія суддів не вбачає підстав.

          Безпідставні посилання засудженої в своїй апеляції на те, що ушкодження, виявлене у потерпілої могло бути нанесене її власною рукою. Так, в висновку судово-медичної експертизи зазначено, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_3 знаходиться в зоні, доступній для спричинення його власною рукою. Але, комплекс всіх досліджених по справі доказів спростовують доводи засудженої в цій частині.

 Посилання засудженої ОСОБА_4 на незаконність вироку суду через наявність по цьому ж факту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2009 року є необґрунтованими.

 Питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України вирішується у порядку та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 27, 98 та 251 КПК.

 Зокрема, цими статтями передбачено, що дізнання і досудове слідство в зазначених справах не провадяться, скарга потерпілого з проханням порушити кримінальну справу подається безпосередньо до суду, рішення про порушення такої кримінальної справи за наявності до того підстав приймає суддя.

 Відповідно до тексту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2009 року в.о. дільничного Куликівського РВУ МВС ОСОБА_18 в ході перевірки було встановлено, що 10.04.2009 року близько 10 години ОСОБА_4 прийшла до ОСОБА_3 в Орлівську сільську раду з приводу виписки з трудової книжки її невістки і на грунті особистих неприязних відносин завдала ОСОБА_3 удар кулаком в груди . Але, в зв’язку з тим, що на даний момент  встановити ступінь отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не представляється можливим, в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

 І коли ступінь тілесних ушкоджень було встановлено, ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою про порушення кримінальної справи.

Таким чином, суддя, порушивши кримінальну справу щодо ОСОБА_4, діяв у межах повноважень, наданих йому законом.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і давши їм відповідну оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та висновок експертизи.

Дії засудженої відповідно до встановлених фактичних обставин правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України.

Покарання призначене засудженій ОСОБА_4, згідно з вимогами ст.65 КК України, відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують її особу та всім обставинам справи, в мінімальних межах санкції ст.125 ч.2 КК України і є справедливим.

Суд правильно визнав, що ОСОБА_3 завдана моральна шкода. Вирішуючи питання про розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд врахував, що від заподіяних тілесних ушкоджень їй заподіяно фізичний біль та моральні страждання.

При цьому, суд врахував принцип об’єктивності, справедливості та розумності при визначенні морального відшкодування, тому обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову потерпілої та стягнення 1000 грн. на користь останньої.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку в цій частині.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування  вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366  КПК України, колегія суддів, –  

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 за ст.125 ч.2 КК України – без змін.

Судді:

Шахова О.Г.                       Щербаков О.С.                            Зенченко Т.С.