Справа № 33-28/2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Ільченко О.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді судової палати в кримінальних справах ОСОБА_1, з участю сторін по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2009 року.
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою справа про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3, та ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,
провадженням закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 27 жовтня 2009 року, о 17 годині 00 хвилин, на 23 км. + 470 м. автодороги Київ - Чернігів ОСОБА_2, керуючи автомобілем „OPEL OMEGA”, Державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість, дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем марки „KIA CERATO”, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався попереду у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1., 13.1. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Закриваючи провадження по справі, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення про закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що суд при винесенні постанови не з’ясував в повному обсязі всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що ОСОБА_3 рухалася відповідно до вимог Правил дорожнього руху, а ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 через порушення ним вимог ПДР.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх захисників, дослідивши доводи апеляційної скарги вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
У справі щодо ОСОБА_2 ці вимоги закону дотримані у повному обсягу.
У судовому засіданні 1 інстанції та апеляційному суді ОСОБА_2 винним себе не визнав та пояснив, що 27.10.2009р. близько 17 год. рухався на автомобілі Опель Омега по авто дорозі Київ-Чернігів з м.Бровари у напрямку м.Прилуки зі швидкістю 90 км/год. Він їхав по головній дорозі у другій смузі, та десь за 10 м. побачив автомобіль „KIA CERATO” , який без включення покажчика повороту, раптово виїхав з другорядної дороги на його смугу, чим створив перешкоду. Він натиснув на гальма, але уникнути зіткнення не вдалося. Удар прийшовся лівою передньою частиною його автомобіля в задню (зміщену правіше) частину автомобіля КІА. Якби він миттєво не натиснув на гальма, то удар прийшовся б у бокову частину „KIA CERATO” і наслідки були б набагато тяжчі. Рухаючись по своїй смузі, він бачив великого формату знак, який рекомендував в даному місці знизити швидкість до 60 км/час. Тобто він міг їхати і 110 км/ час. А вже ОСОБА_3, бачачи рух його авто повинна була оцінити ситуацію, чи зможе вона безпечно здійснити свій маневр, але вона цього не зробила. На місце ДТП до приїзду працівників ДАІ приїхав її знайомий на автомобілі марки „БМВ”, а потім і працівники ДАІ. ОСОБА_3 сиділа весь час в автомобілі знайомого, а той, на ім’я ОСОБА_5, виясняв всі питання щодо ДТП з працівниками ДАІ, сідав в їх автомобіль, щось з ними говорив і не виключає того, що міг вплинути на правильність вирішення даної ситуації, так як для нього було несподіванкою, що протокол був складений саме відносно нього. Крім того, ОСОБА_3 говорила, що в цей день був її день народження і він не виключає, що вона могла спішити і таким чином порушити ПДР.
ОСОБА_3 в судових засіданнях пояснила, що на автомобілі КІА виїжджала із с. Княжичі на автодорогу Київ-Чернігів. Швидкість її авто була незначною та їй необхідно було перестроїтися із правої смуги в ліву для подальшого виконання розвороту в зустрічному напрямку в сторону м.Бровари. Лівий покажчик повороту був включений, і в дзеркало заднього виду вона бачила як за нею також виїжджав автобус, а на головній дорозі вона бачила світло фар авто, який був далеко, але вона вважала, що встигне зробити маневр. Коли вона вже перестроїлася у другу смугу головної дороги, то відчула удар у задню частину керованого нею автомобіля. Пояснила, що якби проїхала глибше, в так званий рукав, від смуги по якій їхав ОСОБА_2 , то змогла б уникнути удару. Не заперечувала того факту, що на місце ДТП приїжджав її родич і спілкувався з працівниками ДАІ та організовував евакуювання її автомобіля. Також не заперечувала, що в той день був її День народження, але вона не поспішала і дотримувалась ПДР.
Свідок ОСОБА_8 в судових засіданнях пояснила, що на момент ДТП їхала з чоловіком ОСОБА_2 на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Вони рухалися у другій смузі головної дорозі зі швидкістю 90 км/год, так як вона час від часу дивилася на спідометр, і тоді миттєво, несподівано для них, справа виїхав автомобіль. Вона почула писк гальм їх авто і відбувся удар у задню частину автомобіля потерпілої. Якби чоловік не встиг затормозити, то наслідки були б набагато гірші.
Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пункт 13.1. ПДР вимагає від водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
При цьому, безпечною дистанцією є відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру; безпечним інтервалом є відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (Загальні положення Правил дорожнього руху).
Як вбачається зі схеми ДТП від 27 жовтня 2009 року, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Опель Омега, рухався по головній дорозі по крайній лівій смузі. В той час, транспортний засіб „KIA CERATO” під керуванням ОСОБА_3 почала маневр перестроювання на ліву смугу, що вона і не заперечувала у судовому засіданні, зазначивши, що перед початком маневру бачила, що по лівій смузі рухався автомобіль, не зважаючи на що почала маневр.
Виходячи з положень п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Виходячи з вказаних водіями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_8 обставин, інших доказів по справі, водій автомобіля „KIA CERATO”, виконуючи маневр перестроювання на смугу, по якій рухався автомобіль Опель Омега , не мала переваги у русі перед водієм автомобіля Опель Омега , а тому останній не повинен був виконувати вимоги відносно водія автомобіля „KIA CERATO”.
У даному випадку не може йти мова про дотримання водієм ОСОБА_2 безпечної дистанції та інтервалу по відношенню до автомобіля під керуванням ОСОБА_3, оскільки зазначені відстані можуть бути дотримані тільки по відношенню до транспортних засобів, які рухаються по відповідних смугах, не змінюючи зненацька напрямку руху. Також не знайшло свого підтвердження і н еврахування водієм ОСОБА_2 безпечної швидкості руху.
За таких обставин, опитавши учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідка, перевіривши матеріали справи, суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку, що по адміністративній справі відсутні докази, які б категорично свідчили про наявність вини ОСОБА_2 в порушенні п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, яке спричинило дорожньо-транспортну пригоду, а тому висновок про відсутність доказів його вини у скоєнні правопорушення є обґрунтованим.
Крім того, в апеляційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови місцевого суду та направлення справи на новий судовий розгляд, що суперечить вимогам ст. 294 КУпАП.
Разом з тим, при викладенні мотивувальної частини постанови, судом зазначено, що в діях ОСОБА_3 має місце порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР, в той час як протокол про адміністративне правопорушення або рішення суду щодо неї в справі відсутній.
За таких обставин, розглядаючи справу, суд безпідставно вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення і виклав свої міркування про винність в порушенні Правил дорожнього руху іншою особою.
Враховуючи наведене, постанова суду підлягає зміні, а зазначені вказівки виключенню.
Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2009 року про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення – змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови вказівку про порушення ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1,10.3 Правил дорожнього руху.
В решті постанову залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.Г. Шахова