Справа № 11– 64/2010 Головуючий у 1 інстанції: Бойко В.І.
Категорія : ст.286 ч.2 КК України Доповідач : Шахова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - Козака В.І.
суддів - Шахової О.Г., Миронцова В.М.
з участю прокурора - Гапєєвої Н.П.
представників потерпілого – ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника – ОСОБА_3,
підсудного - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_5, представників потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кобижча Бобровицького району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, направлена прокурору Бобровицького району для організації проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 24 червня 2007 року, близько 18 години 30 хвилин, керуючи належним його батьку – ОСОБА_6 автомобілем марки ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.7, 2.3 „б”, 2.9 „а”, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись по вул. Механізаторський в с. Щаснівка Бобровицького району в напрямку центра села зі швидкістю 85,8 - 89,6 км/год., не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як діти, і не виявив своєчасно небезпеки для руху та не вжив негайно заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого біля господарства № 56 скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який перебігав проїзну частину дороги з ліва на право по ходу руху автомобіля. В результаті наїзду малолітній ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав на нез’ясовані обставини та протиріччя, які є істотними для справи і для їх з’ясовування необхідно провести певні слідчі дії, щоб усунути значну неповноту досудового слідства.
Також у постанові суду зазначено про необхідність перевірити глибину вибоїн, по яких проходить гальмівний шлях автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та швидкість руху малолітнього ОСОБА_7, для чого необхідно провести огляд місця ДТП та відтворення обставин і обстановки події із залученням транспорту, вимірювальних приладів, які у судовому засіданні провести неможливо. По встановленню темпу бігу хлопчика та з метою усунення протиріч та неточностей у проведених експертизах зазначена необхідність призначити комплексну судову автотехнічну і судово-медичну експертизу.
Не погоджуючись з постановою суду старший помічник прокурора Бобровицького району Фурсій С.О., який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду як необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду. Вважає, що мотиви з яких кримінальну справу направлено на додаткове розслідування є необґрунтованими, а в разі, якщо суд вважає за необхідне перевірити ті обставини, які він вказав у постанові, це можливо зробити шляхом надання судового доручення в порядку ст. 3151 КПК України та призначення експертиз в ході судового слідства.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у своїй апеляції також просять постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд. Доводи апеляції зводяться до того, що постанова суду не містить обґрунтування неможливості проведення додаткового огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, а також призначення комплексної автотехнічної і судово-медичної експертизи в ході судового розгляду. Крім того, апелянти вважають недоцільним та фактично неможливим проведення додаткового огляду місця події та відтворення обставин та обстановки події, оскільки після ДТП минуло вже понад два роки і покриття на дорозі змінилося.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів, які підтримали свою апеляцію, підсудного та його захисника, які посилались на розсуд суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Однак суд першої інстанції при прийнятті такого рішення при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_4 не дотримався зазначених вимог закону, не навівши при цьому в постанові переконливих мотивів прийнятого рішення.
Так, в постанові суду зазначено про необхідність проведення ряду слідчих дій, які він вважав за необхідне провести в межах додаткового розслідування, перерахувавши такі процесуальні дії, при цьому не навів переконливих доводів на користь того, що суд сам позбавлений можливості усунути зазначені недоліки досудового слідства шляхом призначення необхідних судових експертиз, дачі судових доручень тощо.
Належним чином не мотивувавши прийнятого рішення, суд передчасно дійшов до висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування.
Суд, в разі необхідності, при наявних суперечностях, мав змогу самостійно надати судові доручення, згідно ст. 3151 КПК України, а також на підставі ретельних допитів свідків, дослідження матеріалів справи та доказів, здобутих в період судового слідства з’ясувати питання про обґрунтованість пред’явленого підсудному обвинувачення.
Щодо усунення протиріч що містяться у проведених по справі експертизах та з’ясування певних питань, то згідно ст. 310 КПК України експертиза, при необхідності, могла бути призначена судом.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно перевірити всі докази по справі, дати їм всебічну оцінку і в залежності від цього, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілого ОСОБА_5, представників потерпілого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та старшого помічника прокурора Бобровицького району Фурсій С.О. задовольнити.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року про повернення на додаткове розслідування прокурору Бобровицького району кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.286 ч.2 КК України – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Судді:
Шахова О.Г. Козак В.І. Миронцов В.М.