Справа № 22ц-691/2010р. Головуючий у 1 інстанції
Карапута Л.В.
Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
25 березня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Позігуна М.І.,
суддів: Губар В.С.,ШемецьН.В.
при секретарі:
за участю: Рачовій І.І.
ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова у справі за скаргою ОСОБА_9 на дії начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Ярошенка Андрія Дмитровича, державного виконавця Гарбуз Ірини Вікторівни про визнання дій неправомірними та зобов”язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 4 лютого 2010 року ОСОБА_9 в задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати вказану ухвалу суду та задовольнити її скаргу у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд не з”ясував у повній мірі дійсні обставини справи і висновок суду про знесення нею лише половини самочинно зведеної прибудови є безпідставним та спростовується технічним паспортом, у якому відсутня відмітка про наявність самочинної забудови, та погашеним технічним паспортом за 2004 рік, в якому штамп про самочинне будівництво був поставлений помилково. Апелянт наполягає, що вона добровільно і у повному обсязі виконала рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17.04.2006 р., яким її було зобов”язано знести самочинно збудовану прибудову, на місці якої у даний час наявна веранда площею 12,4 кв.м і винесення судом оскаржуваної ухвали порушує її право власності. Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції з неї безпідставно було повторно стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши інвентаризаційну справу Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 1231 та цивільну справу № 2-59/06, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючих висновків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 01.09.2006 року на виконання рішення апеляційного суду від 17 квітня 2006 року Деснянським районним судом м.Чернігова видано виконавчий лист та 27 вересня 2006 року відкрито виконавче провадження по його виконанню. Відповідно до ст.37 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно виконавчому документу, проте боржником не була знесена вся самочинно зведена нею прибудова, а лише її частина, тому рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17.04.2006 р. залишається невиконаним і підстави для задоволення скарги ОСОБА_9 відсутні. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, і з ним погоджується апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, з дослідженої апеляційним судом цивільної справи №2-59/06 встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2006 року зобов”язано ОСОБА_9 в строк до 01 вересня 2006 року за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до належної їй Ѕ частини будинку в АДРЕСА_1. В разі невиконання рішення суду відповідачкою ОСОБА_9 знесення самочинно збудованої прибудови підлягає виконанню за її рахунок відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 грудня 2007 року зазначене рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2006 року переглянуте в касаційному порядку і залишено без змін (а.с.195-197, том 2).
Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради від 11 березня 2008 року № 34 у прийнятті в експлуатацію самочинно зведеної прибудови ОСОБА_9 відмовлено (том 3,а.с.103).
07 жовтня 2008 року ОСОБА_9 звернулась до Деснянського районного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2008 року ОСОБА_9 в задоволенні вказаної заяви відмовлено (т.3, а.с.51,89 справа №2-59/06).
28.09.2009 року старший державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції виніс постанову про зупинення виконавчого провадження та звернувся до апеляційного суду Чернігівської області із заявою про ро”яснення рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2006 року та просив роз”яснити, яка частина прибудови підлягає знесенню. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 05 листопада 2009 року в роз”ясенні вказаного рішення було відмовлено, оскільки рішення суду є чітким і зрозумілим, знесенню підлягає вся самочинно зведена ОСОБА_9 прибудова, а не її частина, а тому заява старшого виконавця щодо роз”яснення, яка частина прибудови підлягає знесенню, не відповідає фактичним обставинам справи (т.3 а.с.100-101,112).
11.11.2009 р. та 23.11.2009 року ОСОБА_9 подала до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби заяви про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду нею виконано в повному обсязі (а.с.16,17).
12.11.2009 року постановою старшого державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-59/06 поновлено у відповідності до ч.5 ст.36 Закону України (а.с.14 справи №22ц-691). Розпорядженням начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції № 172/25 зобов”язано ОСОБА_9 у строк до 02.12.2009 року здійснити демонтаж прибудови до належної їй частини будинку по вул.Лунінців,12 у м.Чернігові (а.с.15).
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про виконання у повному обсязі рішення апеляційного суду від 14.04.06. як такі, що спростовуються наявними у інвентаризаційній справі доказами.
Зокрема, в акті поточних змін від 29.09.2009 р. вказано, що у будинку знесено лише частину прибудови до належної ОСОБА_9 квартири АДРЕСА_1.
У генеральному плані станом на 05.12.1994 року прилеглі до обох частин будинку споруди визначено як веранди (а.с.62). У 1999 році ОСОБА_8 до належної їй частини будинку здійснила прибудову відповідно до умов чинного законодавства.
У генеральному плані станом на 28.09.2009 року прибудова ОСОБА_8 позначена та внесені зміни по будівлям квартири № 2 і на цьому плані колишня веранда ОСОБА_9 відсутня, а вказано наявність прибудови до кв. № 2. На дев”ятій сторінці з поетажним планом на її звороті наявний чорнильний штамп: „Самостійно збудовані будинки”, в якому позначено самочинну прибудову ОСОБА_9 Зазначений штамп перекреслений і зроблений напис: „Частково знесено”.
У оцінювальному акті про будинок від 28.09.2009 р. вказано дві прибудови одного типу: прибудова до квартири № 1 – ТИП № 4-1(65) і прибудова до квартири № 2 – також ТИП № 4-1(65). Отже, наявна на даний час прибудова площею основи 16,10 кв.м до квартири № 2 ОСОБА_9, має той же ТИП № 4-1 (65), що і здійснена в установленому порядку капітальна прибудова до квартири № 1. Наявності на місці самочинної прибудови відновленої у попередньому стані веранди площею 12,4 кв.м, на чому наголошує ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, при квартирі № 2 у вказаному оцінювальному акті про будинок та в оцінювальному акті про господарські будівлі та споруди, як і в інших документах інвентаризаційної справи, станом на 28.09.2009 року не зафіксовано.
Зважаючи на викладене, посилання апелянта на технічний паспорт, у якому відсутній штамп про самочинне будівництво, не є доказом знесення самочинної прибудови, оскільки в інвентаризаційній справі наявні відмітки про те, що будівля, яка має бути повністю знесена за рішенням апеляційного суду від 16.04.2006 року, знесена лише частково, про що свідчить, зокрема, і фундамент, що залишився з не знесеною частиною прибудови (фото у інвентаризаційній справі).
Постанова старшого помічника прокурора м.Чернігова від 15.10.2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно експерта-оцінювача Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_11 не є доказом по даній цивільній справі, оскільки не містить ніякої інформації про предмет спору - щодо виконання чи невиконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2006 року про знесення ОСОБА_9 самочинно зведеної прибудови.
Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і апеляційна скарга не містить передбачених ст.312 ЦПК України підстав для її скасування. Проте, з резолютивної частини оскаржуваної ухвали необхідно виключити вказівку про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.00 коп.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 4 лютого 2010 року змінити, виключивши з її резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.00 коп.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : Судді: