ПЕЧЕРСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М. КИЄВА

Справа № 2-а-244/10                                                                                      

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И    

18 березня 2010 року                   Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Костюк А.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

3 березня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, мотивуючи тим, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який введено в дію з 01.01.2006 року позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ч. 2 ст. 3 даного Закону передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, вказані вимоги Закону не виконуються відповідачем до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Проте, рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року положення п. 12 ст.  71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним.

На цих підставах позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою провести перерахунок її пенсії. Однак, в задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено.

Позивач вважає таку відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у підвищенні їй пенсії протиправною, в зв’язку з чим звернулася до суду з даним позовом, в якому просив:

- поновити пропущений з поважних причин строку звернення до суду за захистом порушеного права на 30% надбавки до пенсії за період з 1.01.2006 року до 31.12.2009 року;

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку їй підвищення пенсії, як дитині  війни – протиправними;

- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за період з 1.01.2006 року по 31.12.2009 року в розмірі 5518 грн. 30 коп.;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати їй підвищення пенсії, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, зазначених вище.      

Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, але надала суду заперечення, згідно яких просить справу розглянути в її відсутність.

За таких обставин, суд розглянув дану справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 128 КАС України, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Крім того, згідно заперечень відповідача вбачається, що позивач отримує пенсію за віком в управлінні та належить до категорії «діти війни». При визначенні права на пенсію, громадянам управління керується Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-4 від 18.01.2004 року.  

Вимоги позивача стосуються перерахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни з 01.01.2006 року, в зв’язку з чим, нею пропущено строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в 1 рік відповідно до ст. 99 КАС України.

В запереченнях також зазначено, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2006 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», таким чином у 2006 році підвищення до пенсій не було передбачено.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому скасування Конституційним Судом України положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», автоматично не відновлює дію законів, що діяли до внесення у них змін.

Внаслідок вищевказаного, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:

- визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 3 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 18 березня 2010 року - протиправною.

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 3 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 18 березня 2010 року з урахуванням проведених нарахувань.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни” і ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач визнана дитиною війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 7).    

Згідно зі ст. 6 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.      

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Однак, підвищення пенсії позивачу в 2006-2007 роках не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України “Про Державні бюджети України на  2006 і 2007 роки” .

Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 1.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України “Про бюджетну систему України”, щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і  неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану – п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12  ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

З 1 січня 2008 році згідно закону від 28.12.2007 року “Про внесення змін до Закону  України “ Про соціальний захист дітей війни” та п. 2 ст. 41 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність        

Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни,  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  № 10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визнані незаконними, неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

Проте, всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 постанови Кабінету  Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.          

В зв’язку з цим, позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок підвищення пенсії, з урахуванням вище зазначених рішень суддів та вимог закону, на що отримала 17.02.2010 року відповідь про відмову в перерахунку підвищення їй пенсії, як дитині війни (а.с. 6).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.

Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” - не підлягають застосуванню судами закони та інші  нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.      

В ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 року у справі “Бакалов проти України” ( і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.      

Відповідно до листів Вищого адміністративного суду України від 14.08.ю2009 року № 1128/13/13-09 та 1.12.2009 р. № 1623/13/13/13/09 у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням окремих норм законодавства під час розв’язання спорів щодо нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» у порядку надання методичної допомоги, Вищий адміністративний суд України вбачає за необхідне повідомити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином із січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей».

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивач з даним позовом до суду звернулася 3 березня 2010 року, підстави для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до адміністративного суду щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутні, а тому позов в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни  підлягає до задоволення саме з 3 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 18 березня 2010 року .

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, то відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у неї виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., які також підлягають стягненню.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України) , ст.ст. 2, 6-10, 17, 94, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни  - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 3 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 18 березня 2010 року - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 3 березня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року до 18 березня 2010 року з урахуванням проведених нарахувань.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_3 3  (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя