ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.08.2006                                                                                              Справа  № 12/153

За позовом військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі ЗахОК його філії „Мукачівський військовий торг №47”, м. Мукачево

до відповідача військової частини А 1556, м. Мукачево

про стягнення заборгованості в сумі 848,37 грн.

                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                            Представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача –не з’явився

В засіданні приймали участь –Цап І. І., (дізнавач військової прокуратури Ужгородського гарнізону за довіреністю від 17.08.2006 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов військовим прокурором Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженому здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі ЗахОК його філії „Мукачівський військовий торг №47”, м. Мукачево до військової частини А 1556,  м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 848,37 грн.

       Ухвалою суду від 07.08.2006 року у справі допущена заміна первісного відповідача –належним відповідачем, залучивши до участі у справі в якості відповідача –військову частину А1556 (м. Мукачево, вул. Севастопольська, 4) замість первісного відповідача –військової частини А1778 (м. Ужгород, вул. Сільвая, 2) з підстав ст. ст. 21, 22, 24, 25 ГПК України, правовідносин процесуального правонаступництва, що склались внаслідок реорганізації військових частин Міністерства оборони України.

          Представнику прокуратури роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник прокуратури підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 848,37 грн. –основного боргу щодо оплати за надання, згідно договору від 29.12.2003 року, послуг по індивідуальному пошиттю військової форми, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          актом звірки розрахунків від 01.01.2006 року;

          -          квитанціями про сплату замовлень від 26.10.2004 року;

          -   розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг по індивідуальному пошиттю військової форми (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг по індивідуальному пошиттю військової форми є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625  ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

          Стягнути з військової частини А 1556 (м. Мукачево, вул. Севастопольська, 4, код 07792042):

   - на користь державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі ЗахОК його філії „Мукачівський військовий торг №47” (м. Мукачево, вул. І. Зріні, 176; код 07705614) суму 848,37 (вісімсот сорок вісім грн. 37 коп.) –заборгованості. Видати наказ.

       - в доход Державного бюджету України суму 102 (сто дві грн.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

      - на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”,              м. Київ, пр. Перемоги, 44 (р/р 26002014180001 у Львівській філії ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) 118 (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       

    Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.