ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2686/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Бараненка І.І., суддів: Бабенка К.А., Василенка Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В листопаді 2019 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Чернігівській області (далі - Позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), з вимогою стягнути податковий борг в сумі 384 386,67 грн., в тому числі з:

- мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 374 410,88 грн.

- податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів у розмірі 9 975,79 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням ДФС № 11885/К/99-99-11-03-03-25 від 13.09.2017 податкові повідомлення-рішення № 0002221302 від 07.06.2017 та № 0002231302 від 07.06.2017 залишені без змін, а скарга Позивача без задоволення. Однак, зазначене рішення не було вручене Позивачу з вини підприємства поштового зв`язку, що стало перешкодою для його вчасного оскарження до суду. За таких обставин, суд вважає, що Позивач дійшов помилкового висновку про узгодженість податкового боргу у даній справі, пославшись на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 2540/2576/18, якою позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду. Разом з тим, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрите касаційне провадження за скаргою Позивача на судові рішення в зазначеній справі.

В апеляційні скарзі Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14, п. п. 56.17.3 п. 56.17 ст. 17, п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є узгодженими в адміністративному і судовому порядку і наголошує на тому, що за правилами п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків рішення про результати розгляду скарги, то воно вважається врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Заслухавши суддю-доповідача та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач зареєстрований в статусі юридичної особи 25.11.2002. Державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем припинено за його рішенням 31.07.2018, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2019 № 1005689737.

26 травня 2017 року Позивачем проведено документальну невиїзну перевірку Відповідача з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при перевезенні товару по ВМД від 19.06.2014 № 100270003/2014/31908, за результатами якої складено акт №266/13/2738607052.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення відповідачем вимог п. 187.8 ст. 187 ПК України, ст. 203 ч. 2 статті 799 Цивільного Кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 75, п. 37 ст. 4, ч. 2 ст. 193, п. 1 ч. 1 ст. 289, ст. 278, ч. 4 ст. 75 Митного Кодексу України, в результаті чого Відповідачем занижене податкове зобов`язання у зв`язку з втратою товару під час перевезення і недоставляння його до митниці призначення, який був ввезений на підставі митної декларації типу «ІМ 40 ЕА» від 19.06.2014. № 100270003/2014/319088 та СМИ № 019910 від 18.06.2014: ввізного мита в сумі 213 563,24 грн; податку на додану вартість в сумі 5 690,17 грн.

На підставі акту перевірки № 266/13/2738607052 від 26.05.2017 Позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.06.2017 №0002231302 на суму 266 954,05 грн. та від 07.06.2017 № 0002221302 на суму 7 112,71 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрите касаційне провадження за скаргою Позивача на судові рішення у справі № 2540/2576/18.

В ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, яка набрала законної сили, зазначено, що рішення ДФС № 11885/К/99-99-11-03-03-25 від 13.09.2017 направлялося позивачу 13.09.2017, але було повернуто поштовою службою з відміткою за закінченням терміну зберігання, тобто за нормами податкового законодавства вважається врученим. Отже суд надав свою правову оцінку зазначеному факту.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У справі, що розглядається суд першої інстанції надав іншу правову оцінку цьому ж факту, ніж суд у справі № 2540/2576/18, зазначивши, що рішення Державної фіскальної служби України № 11885/К/99-99-11-03-03-25 від 13.09.2017 було повернуто поштовою службою з відміткою за закінченням терміну зберігання (16.10.2017).

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що положеннями п. п. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 ПК України не передбачено, що повернення рекомендованого листа з відміткою «за закінченням зберігання» прирівнюється до отримання рішення контролюючого органу.

Отже, позначка «за закінченням зберігання» не є підтвердженням факту отримання спірного рішення Держаної фіскальної служби. Зокрема не визначено чи адресат відмовився від отримання оскаржуваного рішення, чи особу не виявлено за місцем проживання.

Крім цього, рекомендований лист за № 0405336984882 від 13.09.2017 на ім`я ОСОБА_1 не був вручений адресату з вини листоноші, що підтверджується листом Філії Чернігівської дирекції ПАТ «Укрпошта» № 07-12-471 від 06.09.2018, копія якого міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає, що Позивач дійшов помилкового висновку про узгодженість податкового боргу у даній справі, пославшись на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі № 2540/2576/18. При цьому, слід звернути увагу та те, що вказана ухвала прийнята 04.09.2018, а лист Філії Чернігівської дирекції ПАТ «Укрпошта» № 07-12-471 датований був, тобто вже після прийняття судом ухвали у справі № 2540/2576/18.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що податковий борг, визначений за податковими повідомленнями-рішеннями № 0002221302 від 07.06.2017 та № 0002231302 від 07.06.2017 оскаржується відповідачем в судовому порядку по іншій справі, що свідчить про неузгодження визначених в них податкових зобов`язань, адже відповідно до вимог абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. При цьому суд звертає увагу, що справа має бути розглянута по суті, що в даному випадку не відбулось. Відповідно, станом на час вирішення справи у Відповідача не виникло обов`язку зі сплати таких зобов`язань, що виключає висновок про існування в нього податкового боргу із зазначених податкових зобов`язань. При цьому слід прийняти до уваги ту обставину, що ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрите касаційне провадження за скаргою Позивача на судові рішення щодо залишення позому без розгляду у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду у справі № 2540/2576/18.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність заявлених вимог, а тому у задоволенні позову відмовив обґрунтовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14, п. п. 56.17.3 п. 56.17 ст. 17, п. 58.3 ст. 58 ПК України та ч. 4 ст. 78 КАС України.

Решта доводів апеляційної скарги також не спростовує висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене та, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вирішив спір у відповідності до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального законодавства, а тому підстави для скасування рішення першої інстанції відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року Головне управління ДФС у Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39392183) замінено в порядку правонаступництва на Головне управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43143966).

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України Шостий апеляційний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС (ДФС) у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, визначені статтями 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст судового рішення складено 13 січня 2020 року

Головуючий суддя І.І. Бараненко

суддя К.А. Бабенко

суддя Я.М. Василенко