ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 грудня 2009 року справа № 3/581/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,
суддів - Проценко О.А.
- Стежко В.А.
при секретарі - Дегтярьов Д.В.
У судове засідання представники сторін не з’явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
на постанову Господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 року у справі № 3/581/08-АП (категорія статобліку – 2.11.3)
за позовом Приватного підприємства «Продсервіс Плюс»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.02.08р. №0000802302/0, -
встановила:
24.07.2008р. Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просить визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 25 лютого 2008року №0000802302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 25758грн.70коп., у т.ч. 18557грн.00коп.. основного боргу та 7201грн.70коп.. – штрафних санкцій.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 року у справі № 3/581/08-АП адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 25.02.2008р. №0000802302/0. Присуджено з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Продсервіс Плюс» судові витрати – судовий збір в сумі 3грн. 40коп.
Вказана постанова обґрунтована тим, що позивачем правомірно включено до валових витрат спірні суми витрат, пов’язані із господарською діяльністю позивача. Крім того, в судовому засіданні ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя не довела законність своїх висновків.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 року у справі № 3/581/08-АП прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ПП «Продсервіс Плюс» відмовити у повному обсязі.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат, витрати пов’язані з оплатою за консультаційно-юридичні послуги за 1 квартал 2006р., у розмірі – 5000грн, 00коп, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2006р. Також в порушення пп. 5.4.8 пункта 5.4 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством включено до складу валових витрат, витрати пов’язані із відрядженням до м. Гданськ, за 4 квартал 2006р. у розмірі 20192грн.54коп. В зв’язку із вищевизначеним відповідач вважає прийняте рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає діючому законодавству.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
На адресу суду повернувся конверт з повісткою, що направлявся судом на адресу позивача із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», тому в силу ст. 37 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вважається врученою.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009року №1021 дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі Кожана М.П., Проценко О.А., Стежко В.А.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав,-
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя здійснено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 17/23-2/32636683 від 13.02.2008р. про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р. На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000802302/0 від 25.02.2008р., яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток всього на суму 25758грн.70коп, за основним платежем 18557грн.00коп, за штрафними санкціями 7201грн.70коп.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції з цих товарів, матеріалів обов'язково та завжди супроводжується витратами підприємства. На цих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник ніяких доходів не отримує, натомість - лише витрати.
Жодних умов, щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями внаслідок яких позивач отримав доход, законодавцем не встановлено.
Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З викладеного вбачається, що оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій, здійснених за певний податковий (звітний) період, встановлений податковим законодавством.
Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність - як сукупність господарських операцій за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход.
При чому, одна господарська операція може бути не безпосередньо направлена на отримання доходу, а бути передумовою для останнього.
Згідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 42 вказаного Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 ГК України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, поняття господарської операції та господарської діяльності не є тотожними.
Відповідно до ч. 1 ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч. 2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її
оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже надані позивачем акти виконаних робіт відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо твердження відповідача, що у вказаних актах не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції слід зазначити, що в актах виконаних робіт зазначено, що умови вищевказаного договору виконано належним чином а, як встановлено судом, зміст та обсяг господарських операцій та їх одиниці виміру викладені у вказаному договорі, де зазначено обов’язки Фірми.
3гідно п.п. 5.4.2. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються: витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.
Тобто, існує норма закону прямої дії, яка дозволяє відносити до валових витрат юридичні послуги.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. Закону України «Про підприємництво», що діяв на момент укладання вказаних договорів, підприємництво - це … діяльність з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Права і свободи є основним елементом правового статусу людини і громадянина. Діставши закріплення в Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.
З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість особи одержати юридичні (правові) послуги.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку що витрати на юридичні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю та відносяться до складу валових витрат.
В акті виконаних робіт від 27.03.2006р. вказано, що згідно п.1.1 та п.2.1 Договору консультаційно-юридичні послуги виконані в повному обсязі. А вказані пункти Договору саме зазначають предмет, зміст та конкретні дії і послуги, надані юристом. Також в підтвердження цьому наявний звіт про виконану роботу від 27.03.2006р. з переліком виконаних конкретних дій та послуг.
Виходячи з наведеного, підприємство правомірно включило до складу валових витрат витрати на отримання консультаційно-юридичних послуг у першому кварталі 2006 року у сумі 5 000,00 грн.
Також неправомірним є висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємства за IV квартал 2006р. в сумі 5 048, 00 грн. та неправомірності віднесення до валових витрат, витрати в розмірі 20 192, 54 грн., пов'язаних із відрядженням до м.Гданськ (Польща).
Відповідно до п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Як свідчать матеріали справи, та встановлено перевіркою, між позивачем та Фірмою "М А С." Експорт-Імпорт укладений контракт на поставку рибного борошна з Польщі. В рамках взаємовідносин за цією угодою, приймаючою стороною надійшло запрошення для проведення переговорів щодо подальшого співробітництва з примірною програмою переговорів та перебування делегації в країні Польща. На підставі вказаного запрошення був складений та затверджений план-завдання, кошторис витрат на відрядження та на підставі наказу № 23 від 08.12.2006р. особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, були направлені у відрядження до Польщі.
Підприємство скористалося послугами TOB "Вітан Травел" по придбанню авіаквитків, оформленню віз, страхуванню, бронюванню місць у готелі та проживання в м.Варшава на 1 добу.
На виконання п.п.1.1 п.1 розділу II Інструкції "Про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, підприємством виконані всі умови, а саме: затверджений директором план-завдання, наказ про відрядження, в якому визначені мета виїзду, термін, умови перебування (за запрошенням), кошторис витрат на відрядження. Тобто, підприємством виконані умови діючого законодавства щодо порядку відрядження за кордон.
Підприємством були надані усі документи, обов'язкові при відрядженні за кордон і які згідно норм діючого законодавства підтверджують включення до складу валових витрат платника податку.
Також, згідно плану-завдання, метою відрядження не було укладення договору (контракту) саме в період (час) відрядження. В даному випадку метою відрядження було проведення переговорів по збільшенню об'єму поставки товару, ціни та якості товару, що збігається з основною діяльністю підприємства. Результатами переговорів не є обов'язкове укладення договорів.
Також не є обґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження ПП "Продсервіс Плюс" податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 року в сумі 12 259,00 грн. та неправомірності віднесення до валових витрат, витрати в сумі 49 037, 46 грн., пов'язаних з відшкодуванням витрат по доставці товару.
Як вже зазначалося, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону передбачають як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.
У позивача в даному випадку всі необхідні первинні та бухгалтерські документи (в тому числі, договір управління рухомим майном №0901/1У від 01.09.2006р., акти виконаних робіт, платіжні документи, податкові накладні, специфікація витрат тощо) на оплату відшкодувань витрат по доставці вантажу були в наявності під час проведення перевірки, проте їх безпідставно не було взято до уваги працівниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя. Зв'язок між понесеними витратами та господарською діяльністю підприємства підтверджується вищезазначеними документами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є недоречним, оскільки згідно договору управління рухомим майном від 01.09.2006року, вказані витрати є витратами, пов'язаними з відшкодуванням витрат по доставці товару. Тобто, це не транспортні послуги і тому в актах виконаних робіт не передбачено найменування товару, вид транспорту, маршрут перевезення тощо.
Тобто, в даному випадку відшкодовувались не транспортні послуги, а витрати, пов'язані з управлінням майном (витрати по доставці рибного борошна).
За таких обставин податковий орган неправомірно обґрунтовує свої висновки в цій частині відсутністю документальних доказів щодо доставки товару TOB "Arpo -Співдружність" по актах виконаних робіт, а саме: який саме товар був перевезений (найменування, кількість); маршрут перевезення товару (місце відвантаження товар), місце розвантаження товару); вид транспорту (номер, модель автомобіля перевізника).
Крім того, необґрунтованим є твердження ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя про те, що підприємством не визначено облік майна у кількісному та грошовому виміру, переданого в управління, невірне.
Як вбачається з листа ДПІ № 5902/10/23-2 від 09.04.2008р. "Про надання інформації" та відповіді відповідача № 8 від 15.04.2008 року, підприємством надавались докази обліку майна у кількісному виміру (в підтвердження цьому були надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 281.2 та картка цього рахунку за І півріччя 2007 року). Ведення обліку у грошовому виміру не є обов'язковим, так як не відбувався перехід права власності на майно. Окрім цього, окремий банківський рахунок не відкривався, так як згідно норм цивільного законодавства, це не є обов'язковою умовою для вказаного виду договорів.
Угоди постачання та/або купівлі-продажу товару (рибного борошна) є двохсторонніми (постачальник-покупець), тому посилання на виконання Договору №0901/1У управління майном від 01.09.2006 року є безпідставним. Тобто, вказані договори укладались без третьої особи - Управителя майна і в них не зазначалось, що TOB "Агро-Співдружність" є управителем майна, яке продається.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не довела законність своїх висновків.
За таких обставин висновки податкового органу про заниження загальної суми валових витрат за 1 квартал 2006р. на 5 000,00 грн.; за 2006 рік на 20 193,00 грн.; за 2 квартал 2007р. на 49 037,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 6 298,00 грн. за 2006 рік, на суму 12 259,00 грн. за півріччя 2007 року, є безпідставними.
Відсутність вказаних порушень обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 7 201, 70 грн.
Доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову,- без змін.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 року у справі № 3/581/08-АП – залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 15.01.2009 року у справі № 3/581/08-АП - залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 09.03.2010р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: О.А. Проценко
В.А. Стежко