У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року справа №36/357
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач),
суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі – Гулій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Бабушкінського району м.Дніпропетровська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006 року в адміністративній справі №А36/357
за позовом Закритого акціонерного товариства «Юніверсал Секьюрітіз»
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.01.2006 року №0000032200/0 та №0002001700/0,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2006 року Закрите акціонерне товариство «Юніверсал Секьюрітіз» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.01.2006 року №0000032200/0 та №0002001700/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. З посиланням на пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.837 ЦК України та норми Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» позивач зазначав, що відповідач безпідставно дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат видатків підприємства на отримання маркетингових послуг та витрат по операціях з векселями. Крім того, посилаючись на пп.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивач вважає безпідставним донарахування податку на прибуток з фізичних осіб.
Постановою від 31.10.2006 року господарський суд Дніпропетровської області частково задовольнив позов Закритого акціонерного товариства «Юніверсал Секьюрітіз», визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.01.2006 року №0000032200/0. В решті позову було відмовлено.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. З урахуванням уточнення апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме: пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.61 Цивільного кодексу України та норми Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі». З урахуванням доповнень до апеляційної скарги апелянт вказує, що позивачем укладено договори з надання маркетингових послуг (інформації, консультації), відповідно до яких позивач (замовник) доручає, а виконавець зобов’язується виконати послуги. При цьому апелянт зауважує, що результат маркетингових досліджень надавався позивачу в усній формі. Посилаючись на п.1 та п.2 ст.837 ЦК України апелянт вважає, що предмет спірних договорів, укладених позивачем, відповідає предмету договору підряду. За твердженням апелянта, метою договору про надання маркетингових послуг є виконання маркетингових досліджень, а їх реалізація - є отримання інформації (аналізу), яка повинна бути викладена в звіті виконаних робіт, і звіт виконаних робіт є єдиним документом, що підтверджуює виконання маркетингових досліджень, а тому пред’явлені до перевірки паперові носії не мають статусу первинних документів та не можуть підтвердити правомірність віднесення таких витрат до складу валових. Крім того, з урахуванням наданих до апеляційної скарги додаткових пояснень апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що у зв’язку з простроченням терміну пред’явлення векселя №80307015223294 ТОВ НВФ «Вектор-Техно» до сплати, а також втратою позивачем права регресу за векселем, відсутня можливість позивача примусити векселедавця виконати безумовне грошове зобов’язання сплатити за векселем. Разом з тим, апелянт зазначає, що простий вексель №80307015223294 ТОВ НВФ «Вектор-Техно» не є цінним папером, а тому витрати на придбання цього векселю не підпадають під пп.7.6.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; апелянт стверджує, що позивач необґрунтовано збільшив витрати від операцій з векселями на загальну суму 665000,00грн., а тому застосування штрафних санкцій з цього приводу є правомірним.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 31.10.2006 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими, тому вони не можуть бути задоволеними. Позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції Бабушкінського району м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами комплексної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Юніверсал Секьюрітіз» за період з 02.09.2004 року по 01.10.2005 року відповідачем складено акт від 28.12.2005 року №004526, в якому зазначено про порушення з боку позивача:
- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств», а саме: занижено податку на прибуток через віднесення до складу валових витрат видатків підприємства з отримання маркетингових послуг в сумі 121900грн., у тому числі у ІІІ кварталі 2004 року в сумі 16700грн., у ІІ кварталі 2005 року в сумі 38000грн. та у ІІІ кварталі 2005 року в сумі 67200грн.;
- пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст. 34,69,75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.19 30 року, а саме: збільшення збитку через віднесення до складу валових витрат від операцій з цінними паперами у ІІ кварталі 2005 року витрат на придбання векселя в сумі 665000грн.;
- пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, абз. а) п.17.2 ст.17, абз а) пп.19.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 563,94грн. через віднесення до валових витрат на навчання працівників.
На підставі встановлених перевіркою порушень Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення від 11.01.2006 року:
- №0000032200/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 36180грн., у тому числі 30500грн. за основним платежем та 5680грн. за штрафними санкціями;
- №0002001700/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1691,82грн. у тому числі 563,94грн. за основним платежем та 1127,88грн. штрафних санкцій.
Підставою для прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки за результатами дослідження відповідачем господарської діяльності позивача у сфері маркетингових послуг та операцій з векселями.
Аналіз матеріалів справи та норм матеріального права показав наступне.
01.07.2004 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Юніверсал Секьюрітіз» (замовник) уклало договір про надання маркетингових послуг №01/07/04 з приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) (а.с.79-81 т.1). Згідно з додатковою угодою від 02.07.2004 року №1 усі маркетингові послуги, надані виконавцем, здійснюються в усній формі або з наданням звіту на вимогу замовника; за надані послуги замовник виплачує виконавцю протягом 5-ти днів винагороду виконавцю у сумі 10000грн.(а.с.82-83 т.1). Також, 01.07.2005 року позивачем укладено договір про надання маркетингових послуг №01/07/05-01 з приватним підприємцем ОСОБА_3 За умовами договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю кожний місяць до 5-го числа місяця, наступного за звітним, 10000грн. шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця (а.с.87-90 т.1). На підтвердження виконання укладених договорів виконавцями надані акти здачі-приймання робіт та звіти ОСОБА_3, в яких зазначено, що маркетингові послуги, передбачені зазначеним договором, надані замовником у повному обсязі та з дотриманням умов договору відповідно до наведеного у звіті переліку робіт (а.с.94-108 т.1).
За приписами ч.1 та 2 ст.837 глави 61 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. На відміну від договору підряду, відповідно до ст.901 цього Кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За визначенням ч.2 вказаної статті положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За приписами ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої з переданням її результату замовникові. Тобто, предметом даної є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми.
Метою ж договору про надання маркетингових послуг є виконання маркетингових досліджень, а їх реалізація-отримання інформації (аналізу), яка повинна бути викладена в звіті виконаних робіт. При цьому слід зазначити, що на відміну від договору підряду при наданні послуг продається не сам результат роботи, а дії виконавців, що призводять до такого результату (ст.901 ЦК України). В даному випадку позивачем були укладені договори з ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання послуг (пошук осіб, зацікавлених в купівлі-продажу цінних паперів замовника та проведення з ними попередніх переговорів відносно купівлі-продажу цінних паперів замовника, дослідження в сфері вивчення місткості сегменту ринку, на якому працює замовник, з метою надання рекомендацій в усній та письмовій формах, які б сприяли збільшенню реалізації цінних паперів замовника), про що свідчить зміст укладених договорів (а.с.79-90 т.1).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори №01/07/04 та №01/07/05-01 про надання маркетингових послуг не відносяться до договорів підряду, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акти прийому-передачі виконаних робіт відповідають вимогам до первинних документів, які встановлені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року, а тому висновок відповідача про те, що позивачем завищено суму валових витрат через віднесення до складу валових витрат витрати підприємства з маркетингових послуг у розмірі 121 900,0грн. є необґрунтованим.
Що стосується правомірності включення до складу валових витрат по операціях з векселями, слід зазначити наступне.
Закрите акціонерне товариство «Юніверсал Секьюрітіз» згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 30.05.2005 року №Т-01/05; №Т-02/05 та з актом прийому-передачі цінних паперів від 30.05.2005 року придбало у ЗАТ «Мененджмент-Технолоджи» простий вексель ТОВ НВФ «Вектор-Техно» (дата складання 14.03.2003 року, дата погашення – за пред’явленням). Вартість векселя згідно з договором - 665000грн.
Віднесення позивачем до складу валових витрат витрати від операцій з цінними паперами у 2 кварталі 2005 року на придбання векселя в сумі 665000грн. – правомірне виходячи з наступного. За приписами пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Відповідно до ч.1. ст.70 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Як передбачено ч.1 ст.78 вказаного Закону, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Статтею 77 цього ж Закону визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). Отже, законодавцем передбачена можливість вимоги виконання зобов’язання по векселю від векселедавця простого векселя протягом 3-х років з дати настання терміну платежу по ньому.
Тому обґрунтування апелянта про прострочення строку платежу за векселем №80307015223294 ТОВ НВФ «Вектор-Техно», протягом якого позивач може пред’являти вимогу платежу за векселем, безпідставні. З урахуванням дати складання такого векселя 14.03.2003р. строк, протягом якого можна пред’являти вимогу платежу за векселем, становить, відповідно, до 14.03.2007 року.
Разом з тим, апелянт зауважує, що відповідно до ст.76 Уніфікованого Закону документ в якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя. Посилаючись на вказану норму, відповідач зробив висновок, що вексель ТОВ НВФ «Вектор Техно» №Ю307015223294 не є цінним папером. Проте, колегія суддів не приймає до уваги такі посилання відповідача, оскільки ані матеріали справи, ані матеріали акту перевірки не містять належного обґрунтування з цього приводу: який саме реквізит простого векселя за ст.75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», затвердженого Конвенцією від 07.06.1930р., відсутній, що виключає можливість вирішення даного питання по суті. Адже вказана стаття передбачає випадки коли хоча реквізит і не вказано, але вексель вважається дійсним. Так відповідно до частин 2,3,4 цієї статті простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця. А відтак, колегія суддів вважає безпідставним застосування штрафної санкції у сумі 5680грн. з посиланням на пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними фондами».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду від 31.10.2006 року у даній адміністративній справі слід залишити без змін.
Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006 року в адміністративній справі №А36/357 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006 року в адміністративній справі №А36/357 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.А. Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна