ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Справа №2а-662/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Булана Л.О.
за участю представників:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.09
у справі № 2а-662/09/0470
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області
про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.06 до 31.12.07; зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що йому як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у належних розмірах у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу не доплачено державну соціальну допомогу за період з 2006 по 2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.09 (суддя Захарчук Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з липня 2007 року по грудень 2007 року, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано неправомірними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стосовно пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, судом першої інстанції з посиланням на те, що між позивачем та державною встановлено певний правовий зв’язок, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом «дитина війни», зроблений висновок, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважної причини і, тому він підлягає поновленню.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині задоволення клопотання позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду у період з липня по грудень 2007 року. Судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Механізм нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» у 2007 році чинним законодавством не передбачено, внаслідок чого суд необґрунтовано визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі та безпідставно зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги за цей період.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що в період з 09.07.07 по 31.12.07 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, неправильно визначив період нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни без визначення конкретних термінів, а саме: з липня 2007 року по грудень 2007 року.
Щодо застосування судом першої інстанції строку звернення до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для часткової відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.
Колегія суду з цього приводу також зазначає, що згідно положень ч.3 ст.99 КАС України строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами. Як встановлено ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вказані норми чинного законодавства, а також приймаючи до уваги, що встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не змінює порядку виплати пенсії (ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), колегія суддів вважає, в даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги через відсутність фінансування з державного бюджету України.
В даному випадку відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Норми діючого законодавства не обмежують таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції невірно визначено період здійснення перерахунку позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.09 у справі № 2-а-626/09/0470 - змінити в частині визначення періоду здійснення перерахунку ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням різниці, яка була виплачена позивачу у цей період.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.09 у справі № 2-а-662/09/0470 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено в повному обсязі 22.02.10
Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк
суддя: Н. А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун