ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року справа № 2а-1475/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Уханенка С.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області та просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2008 року в сумі 3302,60 грн., зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року позовні вимоги задоволенні частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано відповідача здійснити щомісячне нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені.
Згідно ст. 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік. Так, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було.
Задовольняючи позовні вимоги за період 2007 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказував на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, та просив на цій підставі відмовити в задоволенні позову.
В позовній заяві позивач зазначає, що його не було повідомлено про належні йому як дитині війни виплати, тому про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій в засобах масової інформації. Проте, ці обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, на яке посилається позивач, було належним чином оприлюднене в засобах масової інформації. А позивач звернувся до суду першої інстанції лише 17 жовтня 2008 року, тобто більше ніж за рік після того як він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зважаючи на це, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Що стосується виплати підвищення до пенсії за період з 17 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, колегія суддів виходила з наступного.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги починаючи з 22 травня 2008 року, виходячи з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі, тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року.
Крім того, зважаючи на те, що з січня 2008 року відповідач виплачував позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, з метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області здійснити щомісячне нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.07.2007 року по 16.10.2007 року – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Абзац третій резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року викласти в наступній редакції: «Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 17 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року – з урахуванням сум, виплачених у цей період».
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова