УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді – Семененка Я.В.
суддів – Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі – Резнікові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області
на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2009 року по справі №2а-315/09 за позовом прокурора міста Олександрії Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Прокурор м.Олександрії Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.48), просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС неправомірними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області провести перерахунок раніше призначеної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком – для розрахунку пенсії по інвалідності та 75% від мінімальної пенсії за віком – для розрахунку додаткової пенсії за період з 01.01.2001 року. В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що позивач має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та право на додаткову щомісячну пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Між тим, позивач отримує пенсію в значно менших розмірах, ніж визначено законом.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2009 позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано відмову управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області неправомірною та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог ч. 4 ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 22 травня 2008 року та здійснити її нарахування і виплату. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 27.11.1991 року призначено пенсію по інвалідності 3 групи. З 21.12.1992 року у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності позивачу проведено перерахунок пенсії, що настала внаслідок захворювання, яке пов’язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зміною відсотку втрати працездатності на 80% (а.с.49).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії діяв не у спосіб та не на підставах, що визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, с удом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача, який в даних правовідносинах, при нарахуванні ним та виплаті пенсії, є суб’єктом владних повноважень.
Позивач вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилався на те, що розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст..50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 75% від мінімальної пенсії для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.
Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області наполягало на тому, що граничні розміри виплат пенсій, особам які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, визначені Постановами КМУ, які і підлягають до застосування при визначені розміру пенсії.
Спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕ 1 категорії і є інвалідом 2 групи, не існує.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 названого Закону визначено, що особам віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів другої групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не згадані вище постановив Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах, які визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції в частині застосування до спірних правовідносин вимог ст..99, 100 КАС України.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що до спірних правовідносин не застосовуються вимоги ст..46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом, а відтак висновки суду першої інстанції щодо не застосування вимог ст..99 КАС України є помилковими.
Відповідно до ст..99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позивачем не наведено поважності причин пропуску річного строку звернення до суду з позовом, а судом об’єктивних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, не встановлено.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з огляду на час звернення позивачем з позовом до суду (16.01.2009р), захисту підлягають права з січня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, в частині застосування ст..99, 100 КАС України, не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з тим, що у період з 01.01.2008 року по 22 травня 2008 року дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії та додаткової пенсії були правомірними з наступних підстав.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набрали чинності з 01.01.2008р. Статтею 54 Закону № 796-ХІІ з 01.01.2008р. передбачено, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А ст..50 названого Закону передбачає, що особам , віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачується для осіб, що належать до категорії 1: інвалідам ІІ групи – 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, з 01.01.2008р. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено інші розміри пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 вказані зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційним.
Таким чином, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, які внесено Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв в період часу з 01.01.2008р. по 22.05.2008р.
У період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. ОСОБА_1 отримував пенсію, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткову пенсію у розмірах не менших, ніж ті, які були встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, які внесено Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, у період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. управління ПФУ діяло на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2009 році та на теперішній час розмір пенсії, передбачений ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювався, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію та додаткову пенсію починаючи з 22.05.2008р.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі з’ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а стосуються особистого тлумачення сторонами окремих норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області – залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2009 року – без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
(Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2010р.)
Головуючий Я. В. Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко