У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року справа №2а-772/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Семененка Я.В.
суддів - Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі судового засідання – Мациборко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-772/09 за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ППС №1 ОДДЗ Барабаш Олександра Сергійовича, УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила скасувати постанову інспектора ДПС від 10.06.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не надав переваги у русі пішоходу, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, чим допустив порушення пункту 18.1 ПДР України. Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки порушення ПДР, які зазначені в постанові, місця не мали. Крім цього, інспектор ДПС, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, не роз’яснив позивачу права, безпідставно відмовив у допиті свідка, тобто порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України є доведеним, у зв’язку з чим його правомірно та обґрунтовано притягнуто до відповідальності за скоєне правопорушення.
Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом безпідставно надано перевагу одним доказам над іншими, не з’ясовано обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором ДПС.
В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, в апеляційній скарзі позивач просив розглянути справу у його відсутність.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою інспектора ДПС роти ППС №1 ОДДЗ Барабаш Олександра Сергійовича позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, позивач не надав переваги у русі пішоходу, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, чим допустив порушення пункту 18.1 ПДР України.
Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в межах наданих повноважень, з урахуванням усіх істотних обставин справи, з додержанням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п.18.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитись, щоб надати дорогу пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.
Відповідальність за порушення правил зупинки передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується наданими доказами.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_4, яка була допитана в судовому засіданні та яка підтвердила факт вчинення позивачем правопорушення, протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладенні фактичні обставини скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст..251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та показання свідків є доказами, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що інспектор ДПС, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не опитував свідків на місці складення протоколу. Як встановлено судом першої інстанції відповідач у справі – інспектор ДПС Барабаш О.С. дійсно не опитував свідків правопорушення. Опитування свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснив інший працівник ДАІ - Філоненко С.А., який здійснював патрулювання разом з інспектором Барабаш О.С. Вказані обставини підтверджуються як поясненнями інспектора Барабаш О.С. так і копіями пояснень свідків правопорушення (а.с.17). Отже, зазначені обставини не спростовують висновків суду першої інстанції.
Необґрунтованими вважає колегія суддів і доводи апеляційної скарги відносно фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення. Обґрунтовуючи такі доводи позивач посилався на те, що на час складення протоколу про адміністративне правопорушення в нього не було внесено відомості про свідків правопорушення. Натомість, обставини справи свідчать про те, що гр..гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були свідками правопорушення, яке скоєно позивачем і у цих свідків, працівником ДПС Філоненко С.А., відібрано пояснення щодо обставин вчинення правопорушення.
На думку колегії суддів не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог і доводи позивача про те, що працівником ДПС, при складенні протоколу, не надано тексту Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою ознайомлення позивача з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Позивач не заперечував, що інспектор ДПС роз’яснював його права, в той же час позивач наголошував на тому, що йому не було надано тексту цих прав. На думку колегії суддів, той факт, що позивачу не роз’яснено текстуально права не може бути підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивачем не наведено, а судом не встановлено, які саме права не роз’яснено позивачу, що вплинули або могли вплинути на правомірність прийнятого відповідачем рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про скоєння позивач адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, у зв’язку з чим колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування судом обставин справи.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції безпідставно надано перевагу одним доказам над іншими.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Судом першої інстанції задоволено клопотання позивача та допитано в якості свідка ОСОБА_7, яка є матір’ю позивача. З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання цього свідка, зазначивши, що останній перебуває в родинних зв’язках з позивачем і відповідно є зацікавленою особою у вирішенні справи на користь позивача.
В іншій частині доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з додержанням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, обґрунтовано прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі з’ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 жовтня 2009 року у справі №2а-772/09 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 16.03.2010р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Судді: Ю.М. Дадим
Л.А. Божко